Новий рік відсвяткували, смачні страви доїдаємо, тож самий час у перші вихідні 2026 року згадати або відкрити для себе кращі тексти Реальної газети за минулий рік.
Ми писали про життя в окупації, проблеми ВПО, робили розслідування та розповіли чимало історій про переселенців, чиї долі пов’язані з війною.
Зустрічайте топ-18 статей про Донбас за 2025 рік.
Реальність в окупації
Там більше немає дому: як росіяни агітують повертатися в окупацію, і чому не варто вестися на ці поради, Яна Осадча
Росіяни закликають людей повертатися в окупацію, мовляв, додому. Однак після того, що вороги зробили з нашою землею, жити там важко, а декому – просто неможливо. Якщо у вас ще є думка, повернутися, обов’язково почитайте цю статтю перед ухваленням остаточного рішення.
Місцеві як “третій сорт” і непотріб: яку допомогу отримує “ЛНР” від російських шефів. Сергій Іващенко
Що стоїть за так званою допомогою російських міст-шефів на окупованих територіях? В яких умовах працюють місцеві мешканці, яких залучають до реалізації профінансованих “братами” проєктів?
Що не так з подарунками від російських міст, і чому в цьому контексті згадується прислів’я: на тобі, Боже, що мені негоже. Деталі читайте у матеріалі.
“В Луганську не вистачало України і свободи”: 18-річний Іван виїхав в Київ, проживши 11 років в окупації, Андрій Діхтяренко
Історія цього хлопця, який у 18 років попри волю батьків, виїхав з окупованого Луганська в Київ, зворушила багатьох. Реальна газета одна з перших поспілкувалася з Іваном Саранчою, який розповів про причини свого вчинку та про те, що змусило його подолати такий непростий шлях.
Гра у живих солдатиків. Як Росія мілітаризує дітей в садочках на окупованій Луганщині, Єва Позднякова
Важливий текст про те, як російська пропагандистська машина дісталася до малюків у садочках. Напередодні 9 травня у дитсадках в окупації дітей примушували грати ролі вбитих і поранених солдатів та носити військову форму. За часи СРСР такого навіть не було. Ветерани у гробу перевертаються, бо воювали за мир, а не за те, щоб їх праправнуків готували до збройної агресії.
Розслідування року
Китай інвестує в окупацію України. Розслідування “Реальної газети”, Андрій Діхтяренко
Журналісти Реальної газети зробили велике дослідження щодо участі китайських компаній в будівництві на окупованих територіях. Зокрема про те, що китайці допомагають РФ будувати дороги, по яких їде техніка на російсько-український фронт. Дві нові фабрики – з виробництва бетону та подрібнювальну – завдяки проєкту з китайцями, побудували на території Каранського кар’єру 2024 року в найкоротші терміни. Читайте, хто пропустив, адже цей текст став одним з першим, в якому наочно і на підставі документів продемонстрована пряма підтримка Росії Китаєм. До речі, у Китаї цей матеріал читають!
Історії людей, долі, яких назавжди змінила війна
Доньку поховали під номером у великій могилі: історія тричі переселенки Владлени Тилик, Олександра Кондратюк
Владлена Тилик у 2014-му переїхала до Запоріжжя, а в 2015-му — у Маріуполь, де зустріла повномасштабне вторгнення. Під час осади міста жінка втратить найдорожче — свою доньку Машу.
З мого мертвого сина зняли хрестик та обручку: матір розповіла, скільки коштує ексгумувати тіло в Маріуполі Олександра Кондратюк
Не менш моторошна історія Анжеліки з Маріуполя, яка шукала тіло вбитого росіянами сина.
Листи в полон: дружина полоненого поділилася досвідом електронного листування з чоловіком Ксенія Новицька
Люсьєна Зіновкіна, жителька Мелітополя засвоїла особливий епістолярний жанр: вона вже кілька років пише листи в полон своєму чоловіку Костянтину. Жінка розповідає, як правильно користуватися послугою електронного листування з місцями позбавлення волі РФ, де перебувають українські полонені.
Як біля зруйнованого росіянами маріупольського театру з’явився історичний напис “ДЕТИ”: історія комендантки театру та її чоловіка, Олександра Кондратюк
Один з безумовних “хітів” Реальної газети за минулий рік. Історія виживання людей у маріупольському театрі, який у 2022-му слугував укриттям місцевим мешканцям, і який розбомбили росіяни. Фото з написом “Дети” біля театру облетіло весь світ, і стало одним з символів бездушності та підступності нашого ворога, який не зупиниться ні перед чим.
Життя ВПО
Коли дім — лише координати на окупованій території. 5 історій луганчан, які 11 років тому покинули місто Марина Терещенко
11 років. Чи достатньо цього, щоб забути свій дім та місто та адаптуватися до нового життя? Деякі, кажуть, що так, цілком. Але є багато але..
5 історій луганчан, які покинули місто 11 років тому. Як вони живуть, чи звикли, чи хочуть повернутися і чи бачать своє місто у снах?
Був на підвалі? Доведи, що патріот. Чому в Україні важко отримати статус цивільного полоненого Яна Осадча
ВПО, які пройшли підвали бойовиків “ЛНР” у 2014-му році, сьогодні на підконтрольній території стикаються з проблемою доведення самого цього факту. Людям, які були затримані і провели певний час у неволі в окупації, тут в Україні мусять доводити, що вони дійсно патріоти.
Чому важко отримати статус цивільного полоненого, і що він дає, розбиралася Реальна газета.
Дах над головою або собака. Переселенці про житло, відмови і дискримінацію через домашніх тварин Марина Терещенко
Здається житло орендарям без дітей, тварин і не ВПО. Знайоме формулювання? І хоча останнім часом оголошення, де не хочуть здавати житло ВПО, стало менше, бо переселенців стає дедалі більше, то винайняти квартиру з тваринами – і досі ще той квест.
Кілька історій людей, які не кинули своїх хвостатих, і разом облаштовують нове життя. Обережно! В цьому тексті дуже багато фото няшних котиків і собачок!
Історії, які надихають
“На шиї у мене символ Донецька та сталеві яйця”: як донеччанка створює унікальні прикраси-символи, Ольга Бродська
Ювеліркиня Катерина Титова, яка народилася в Донецьку, робить неймовірні прикраси. Особливий попит мають ті, які символізують наше буремне сьогодення та викликають ностальгію за містами, куди не повернутися: карти Луганщини і Донеччини, Людина з факелом, Півник з Бородянки, ну і звісно, сталеві яйця, як без них зараз.
Гіркий перець переселенців: як бухгалтерка з Лисичанська стала фермеркою на Полтавщині, Марина Терещенко
Війна змінює людей, а тих, кому через неї довелося покинути дім і почати життя заново – тим більше. Історія про те, як Наталія з Лисичанська з бухгалтерки перетворилася на фермерку, яка вирощує десятки сортів овочів та кілька видів квітів.
Наша ідентичність
Окупація, звільнення і День Перемоги: як це було у Луганську в 40-х роках Яна Осадча
Про другу світову в Луганську, про окупацію, Перемогу, життя людей під час війни. Без пафосу і “можем повторить” – реальна історія про те, як було колись, з унікальними світлинами міста 40-х років минулого сторіччя.
Як Вєню Д‘ркина в “СВО” записали: ким насправді був луганський рокер та бард Олександр Литвинов Яна Осадча
Його пісні знали майже всі неформали Луганська і не тільки. Вєню і досі слухають, бо він є частиною нашої луганської культури, яка зовсім не вписується у сьогодення міста. Хоча в окупації все ж намагалися записати музиканта, який помер багато років назад, у… прибічники “СВО”. Ким насправді був Вєня, і чому його досі люблять? Читайте, якщо пропустили.
Вибухи, авіакатастрофи та міфи “руської весни”: розмова з Андрієм Зайцевим про історію та ідентичність Луганщини Олена Фетісова
А чи знаєте ви, що у 1962 році у Стаханові (Кадіївка) вибухнув терикон, що призвело до загибелі сотень людей? А чи чули, що у 1972-му в Луганську пілот навмисно врізався у житловий будинок, намагаючись помститися дружині?
Якщо ні, то вам обов’язково треба почитати інтерв’ю з автором книги “ПостЛуганщина. Цикл регіональних історій” Андрієм Зайцевим, ну і саму книгу, звичайно, теж.
Луганська мова: минтуси за суп або коли “багети” — це не про французькі булки Марина Терещенко
Ми тут трохи машину часу винайшли! Хочете у подорож у дитинство, де тато приносить минтуси, мама готує у школу тормозок, а на душі – тепло і радісно, бо батьки нарешті дозволили взяти кутеня? Тоді читайте!
Представники інших регіонів пишаються своєю говіркою, і передають особливі слова дідусів і бабусь наступним поколінням. Луганчани теж мають свою мову, і не хочуть забувати її, навіть попри те, що вже багато років живуть в інших містах.
Читайте також: Радимо почитати: кращі тексти Реальної газети про Донбас, які ви могли пропустити
