Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»

Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»

Партійне будівництво «Єдіной Россіі» на окупованій Луганщині йде ударними темпами. Створюються місцеві відділення, готується проведення праймеріз. Та водночас майбутнім кандидатам з російським уже громадянством радять українські паспорти приховати. Вдати, ніби їх загубили. Подробиці цього захопливого процесу «РГ» розповіло джерело, близьке до «уряду ЛНР».

Олександр Білокобильський, «РГ»

«Вибори» на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) Донбасу, Запорізької та Херсонської областей РФ розраховує провести у російський єдиний день голосування 10 вересня. Для майбутньої перемоги партії Путіна «Єдіная Россія» там поспіхом створюються партійній структури. Також жваво ведеться підготовка до так званого попереднього голосування – праймеріз ЄР.

В ході підготовки не звертають уваги на конфлікт інтересів, що виникає тут і там. Скажімо, оргкомітет із проведення праймеріз очолив «глава парламенту ЛНР» Денис Мірошниченко, і він же був першим зареєстрованим кандидатом на попереднє голосування.

Та навіть не ці подробиці найцікавіші. Найбільш дивна деталь – це маніпуляції з українськими паспортами майбутніх кандидатів у депутати.

Як «єдіноросси» разом «загубили» українські паспорти

У РФ дозволене подвійне громадянство, як відомо. Від початку паспортизації на ТОТ Донбасу кілька років тому вимогою для отримання російського громадянства було попереднє оформлення «паспорту ЛНР». Перед його отриманням люди заповнювали купу документів, проходили дактилоскопію і всі ці матеріали ставали, звісно, надбанням міграційної служби РФ.

В решті решт у цих жителів ОРДЛО на руках опинялися аж три документи. Паспорт громадянина РФ, паспорт громадянина України, який ніхто не вилучав, та «паспорт ЛНР» (або «ДНР», відповідно). Працівники окупаційних адміністрацій проходили процедуру першими.

З «паспортом ЛНР» питань не виникає сьогодні, коли «уряди республік» підписали документи про входження до складу РФ і вже офіційно стали окупаційними адміністраціями. А от паспорт громадянина України – певна проблема. Тим паче для члена «Єдіной Россіі», який хоче йти на вибори до «місцевих рад» (дум муніципальних та міських округів, як це називається «за порєбріком», а також «народного совєта ЛНР», який, імовірно, перейменують на законодавче зібрання на російський манір).

Тому у переліку документів, що треба надати оргкомітету праймеріз у «ЛНР» обов’язково має бути папірець щодо відмови від українського громадянства.

Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»
Фрагмент Переліку документів, обов’язкових для реєстрації кандидатів у оргкомітеті праймеріз

Разом із переліком документів потенційним кандидатам розсилають і зразки цієї заяви, яку вони мусять подати. Як не дивно (хоча чому дивуватися), заява подається не до українських установ, а до МВС Росії. Джерело «РГ», наближене до «народного совєта ЛНР» поділилося таким зразком. Це заповнена заява від імені Віктора Андреєва. Це доволі відома луганцям персона – він очолював колись міське теплове підприємство.

Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»
Перша сторінка зразку заповнення заяви на відмову від українського громадянства

Та найцікавіше те, що організатори праймеріз передбачають для кандидатів можливість приховати наявність у них українських паспортів. Так, разом із заявою про небажання перебувати в українському громадянстві майбутні кандидати, члени «Єдіной Россіі» подають і декларацію про те, що підтвердити своє українське громадянство не можуть через утрату паспорту.

Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»
Приклад Декларації про утрату українського паспорту, який надають майбутнім учасникам праймеріз «Єдіной Россіі»

Родіон Мірошник, від імені якого заповнена декларація у прикладі Декларації, – колишній український діяч у сфері медіа, ексдиректор Луганської обласної державної телерадіокомпанії, а згодом радник «глави ЛНР» та представник окупаційної адміністрації на Мінських переговорах. Ще пізніше, після «офіційного визнання ЛНР» Росією – «посол ЛНР в РФ». І от, виявляється, український паспорт він начебто втратив.

Питання, нахіба майбутнім депутатам окупаційного місцевого самоврядування централізовано залишають українські паспорти, мучило нас не один день. Та співрозмовник, наближений до «народного совєта ЛНР» пояснив цю загадку дуже просто. Виявляється, РФ потрібні люди з українськими паспортами, аби вони зайняли керівні посади після «звільнення України від нацизму».

Жодною іншою логікою пояснити це, дійсно, неможливо.

Тобто глобальна концепція «спеціальної воєнної операції» на самому верхньому рівні в РФ за понад рік війни не змінилася ні на йоту. Як ми знаємо, початковий план полягав у тому, щоб захопити Київ, замінити уряд на контрольованих Кремлем маріонеток, а всі інституції на місцях та місцеве самоврядування просто перепідпорядкувати їм. І щоб усе це лишалося під українським прапором – як типу «звільнена від нацизму» Україна, дружня до РФ.

Відтоді РФ зазнала багатьох поразок на полі бою. Та, виходить, задум Путіна лишається тим самим. І до можливої спроби нового широкомасштабного наступу РФ варто ставитися серйозно.

Три складові виборів

Це голосування, як можна зрозуміти, важливе для РФ. Воно має стати додатковим формальним підтвердженням включення де-факто окупованих територій до складу держави-агресора. І до цих «виборів» треба встигнути вирішити багато питань, деякі з них навіть не стосуються безпосередньо виборчого процесу.

Наприклад, у Росії інший адміністративний поділ, ніж за українським зразком існував у окремих районах Донецької та Луганської областей. І для того, щоб обирати місцеві думи спочатку треба утворити ці муніципальні, міські і сільські округи.

Та головна робота точиться навколо трьох головних складових виборів. Треба, щоб було кого обирати, кому обирати і щоб хтось правильно порахував голоси. Тож по всіх трьох фронтах одночасно пораються спеціальні люди в окупаційних адміністраціях.

У всіх містах і районах оперативно створюються місцеві відділення партії «Єдіная Россія». У РФ місцеві відділення партії влади зазвичай очолюють мери міст. Окупований Луганськ не став виключенням.

Очолив міську організацію ЄР голова окупаційної адміністрації Луганська Маноліс Пілавов. Заступниками секретаря місцевої організації стали заступниці Пілавова з адміністрації – Марина Воротнікова та Оксана Терещенко, а також заступниця начальника міського відділу освіти Анжеліка Прядкіна (остання входить також до регіональної політради «Єдіной Россіі»).

Знову примусове голосування

Необхідно забезпечити і явку. В умовах путінської Росії намалювати можна будь-які цифри, але окупанти воліють, аби жителі ТОТ відчули свою причетність до виборів. Тому адміністрація «ЛНР» вимагає від підпорядкованих «урядові» підприємств, закладів, установ та власне органів «виконавчої влади» регулярних звітів на предмет готовності до виборів. А саме – скільки працівників уже отримали російські паспорти та зареєструвалися на сайті «Госуслуги».

Та працівники мусять звітувати не лише про себе. Також вони мусять повідомити начальству (а воно відзвітує «урядові», а той – «в.о. глави ЛНР» Пасічнику), скільки членів родин від 18 років у цих співробітників постійно мешкають у «ЛНР» та чи отримали вони паспорти РФ, скільки лише подало документи на отримання паспортів та скільки мають обліковий запис на «Госуслугах». Звіти треба буде надавати двічі на місяць, 12 та 28 числа. Аби їх поклали на стіл голові окупаційної адміністрації Пасічнику 1 та 15 числа щомісяця.

«Глава ЛНР» Пасічник вимагає надавати відомості не лише про самих працівників установ і підприємств, а ще і про членів їхніх родин

Тобто схему примусу до участі у голосуванні, відпрацьовану на виборах до Держдуми 2021 року, використають знов. З іншого боку подібну інформацію можна використати у різні способи. Наприклад, зайвий раз перепровірити, чи не приховується хтось старше 18 років із паспортом РФ від мобілізації.

Квартальні «під ковпаком у Мюллера»

Не менш цікаво і з виборчими комісіями. Їхніх членів обиратимуть за місцями роботи, служби, навчання та за місцем проживання. Із підприємствами та установами все зрозуміло, там ієрархія і все забезпечать керівники. А от із зібраннями за місцем проживання складніше. Хто їх повинен проводити? Правильно, «квартальні».

Тому у містах і селищах складаються списки цих голів вуличних комітетів (органи самоврядування в приватному секторі) із позначками навпроти кожного прізвища, чи є він членом або прибічником партії «Єдіная Россія», а також із окремим стовпчиком «Лояльність (лояльний/нейтральний/опозиційний)». Годі сподіватися знайти у цих списках противників ЄР та опозиційних голів комітетів. Для розуміння: ідеться про тисячі людей. У самому лише Луганську таких комітетів близько 500.

Наразі до вуличних комітетів довели вимогу провести зібрання із висування кандидатів до виборчих комісій. І розіслали зразки заповнення. До протоколу треба додати список учасників зібрання (ПІБ, дата народження, адреса, особистий підпис учасника). Звичайно, всі вони повинні бути виборцями, тобто громадянами із паспортами РФ.

Навіщо Кремль лишає українські паспорти «єдінороссам»
Зразок заповнення протоколу зібрання за місцем проживання, що його розіслали головам вуличних комітетів

Висунуті на таких зібраннях кандидати у члени виборчих комісій, так само, як і кандидати в депутати, мусять написати заяву до МВС РФ про небажання перебувати в громадянстві України. Серед відомостей про членів виборчкомів обов’язково зазначається номер довідки від МВС РФ про прийняття такої заяви і дата її видачі. Щоправда, членам виборчкомів (ще на стадії кандидатства) разом із заявою в МВС доводиться здавати українські паспорти. Вочевидь, їх не розглядають як кадровий резерв.

Уся ця бурхлива діяльність, за задумом Кремля, має створити у жителів ТОТ враження, що у окупантів все під контролем. І особливо – що «всі під ковпаком у Мюллера» (певною мірою, це так і є насправді). Додамо сюди організовану «втрату» українських паспортів кандидатами до дум, яким розповідають про майбутню роботу в «денацифікованій Україні».

Крім суто практичної мети – побудови лояльної владної вертикалі, – епопея з виборами на тимчасово окупованих територіях покликана переконати місцевих жителів, що «Россія тут назавжди», а самі вони тепер – «один народ із росіянами».

Та чи лишиться хтось із «єдінороссов» на Луганщині до вересня 2023? Це питання до Збройних сил України.

Залишити відповідь