Над Майданом Незалежності в Києві здіймається дим, а натовп виголошує: “Де АЗОВ?” Цього разу на акцію прийшли близько тисячі людей. Серед присутніх родичі та близькі полонених “азовців”, а також десятки бійців 12-ї бригади спеціального призначення “АЗОВ”. Вони прийшли вкотре закликати світ допомогти повернути полонених захисників Маріуполя й вшанувати пам’ять загиблих військовослужбовців, під час теракту в Оленівці. Своїми історіями учасники акції поділилися з журналістом “Реальної Газети”.
Артем Деркачов
Теракт в Оленівці – один з найжорстокіших терактів, який скоїла Росія стосовно українських військовополонених. Масове вбивство було здійснено у ніч з 28 на 29 липня 2022 року. У ту рокову ніч загинули 54 людини, понад 130 було поранено. Серед тих, хто вижив і зміг повернутися з полону, був і головний сержант 1-го батальйону 13-ї бригади “АЗОВ” на позивний “Масло”.
“Пояснень, чому нас переводять в Оленівку, не було. Нас поселили в цей ангар 27 липня. Ближче до півночі стався теракт, багато моїх друзів і побратимів отримали поранення. Багатьох з них не змогли врятувати, бо просто не було чим. У нас не було медикаментів, хтось загинув одразу, хтось загинув на шляху до лікарні”, – розповідає боєць бригади “АЗОВ” на позивний “Масло”.
У Генеральному штабі ЗСУ раніше повідомляли, що це було зроблено для того, щоб звинуватити Україну в скоєнні воєнних злочинів та приховати тортури над полоненими. Такі припущення висловлюють і самі бійці яким пощастило вижити в ту ніч, а згодом потрапити на обмін.
“Моя особиста думка, що вони на цей теракт могли списати тих, кого вони закатували до смерті. Навіть людей, які вижили, просто посадили в камази й повезли в лікарні. Якби не наші медики серед полонених, я думаю, загиблих було б більше. Я не можу зрозуміти росіян, чому вони й досі не міняють наших хлопців, не міняють тих, хто у полоні вже не один рік”, — каже боєць бригади “АЗОВ” на позивний “Масло”.
Організатори акції кажуть, що боротьба за звільнення військовополонених триває не лише на полі бою, в кабінетах та на міжнародних майданчиках, але і на вулицях українських міст. Відтак для тих, хто не зміг доєднатися до акції, відкрили виставку “ОЛЕНІВКА: квінтесенція жорстокості”, яка триватиме до кінця жовтня 2024 року.
“Як показали опитування, більшість людей, на жаль, і досі дуже мало знають про Оленівку, мало знають, скільки хлопців у полоні, які потрапили туди ще 2 роки тому. Акції на підтримку відбуваються кожен тиждень, ми маємо тримати цю тему в інфопросторі. Вони захищали нас, вони виборювали наше життя. Ми маємо повернути їх додому. Ворог не дає можливості зробити якісне розслідування, ми апелюємо тільки тими фактами які є на сьогодні”, — розповідає співзасновниця Асоціації родин захисників «Азовсталі» Ольга Андріанова.
Під час мітингу за звільнення військовополонених учасники тримали у руках плакати на підтримку бійців, яких утримує Росія. Вимагали затвердити на державному рівні дату 29 липня Днем пам’яті захисників, які загинули в полоні.
“Я тут, щоби закликати людей і владу, щось робити, бездіяльність не доведе, ні до чого. Ми можемо їх всіх втратити. Мій дядько зараз у полоні, він був у Оленівці, під час теракту, його тяжко поранило. Це те, що нам вдалося дізнатися, коли вийшов із полону один із його побратимів. Він сказав: “В’ячеслав не падає духом, він бореться”. Він також розповідав про те, як їм там промивали мізки, що росіяни вже майже виграли цю війну. Я дуже пишаюся своїм дядьком, який навіть там у таких важких умовах не зламався й допомагає іншим не падати духом. Тому я відчуваю гордість, що в нас спільна кров, я буду боротися до кінця, як це робить він.”, — поділилася Дарина, родичка полоненого військовослужбовця.
У Маріуполі росіяни брали в полон не тільки військовослужбовців, каже Анастасія. Чоловік, про якого розповідає дівчина, активно займався волонтерством на початку повномасштабного вторгнення. Розповідати деталі цієї історії, Анастасія не стала.
“На жаль, я не можу про це говорити, але це волонтер, який у полоні. Я залучаю друзів за кордоном, я беру участь у всіх акціях. Кожна свідома людина має бути тут, це наш обов’язок. Це найменше, що ми можемо зробити для людей, які щодня борються за наше життя, за нашу свободу”, — розповідає Анастасія.
“Мені дуже боляче чути: “FREE AZOV”, — каже ще одна учасниця акції Ксенія. Її сина військового ЗСУ, захисника Маріуполя також було поселено в барак, по якому росіяни завдали ракетного удару. Жінка тут щоби підтримати вимогу звільнення не лише полонених “азовців”, а й бійців 36-ї окремої морської бригади морської піхоти, де служив її син, якого вона бачила востаннє майже 3 роки тому.
“Мені прикро, що скрізь кажуть тільки про “азовців”, треба говорити про всіх полонених, треба повернути всіх наших дітей. Мій син Іван захищав позицію на заводі Ілліча. Вони самі не очікували, що так довго зможуть триматися, без харчування, без медикаментів, без нічого. На щастя, звільнені свідки є, вони казали, що він живий. Також я отримала листа від Червоного Хреста, який також підтверджує, що він живий.”, — поділилася Ксенія, мати полоненого військовослужбовця.
Серед учасників є й історії тих, хто на жаль, отримав і сумну звістку. Мати військовослужбовця, що загинув під час теракту в Оленівці — Валентина — каже, що дізналася про це в інтернеті, коли намагалася знайти бодай якусь інформацію про долю свого сина.
“Наша родина з Мелітополя. Про смерть свого сина я дізналася з рашистьских пабліків. Не хотілося в це вірити, думали може ІПСО. Мені хочеться вірити, що він у полоні й він просто не пам’ятає й не розуміє, хто він і де. Вже другий рік ми чекаємо експертизу, але ж ми були на окупованій території, ми навіть не могли здати там ДНК. Мені вдалося виїхати тільки у квітні цього року, а чоловіка росіяни залишили там, щоби нашій родині, як то кажуть, ще веселіше жилося. Вже в Києві, коли я поспілкувалася з експертом, я остаточно дізналася, що мого сина більше немає”, — мати загиблого військовослужбовця під час теракту в Оленівці Валентина.
Скільки захисників Маріуполя й досі перебуває в полоні, достеменно не відомо. Загальна кількість військових, яка виходила з Маріуполя 20 травня 2022 року – понад 2500. На сьогодні, минуло вже два з половиною роки, проте понад 1500 бійців і досі перебувають в полоні. З них – близько 900 військовослужбовців бригади “Азов”.
Читайте також: Чекав на обмін, але загинув в Оленівці. Історія азовця до другої річниці воєнного злочину росіян
Нагадаємо, два роки тому, у ніч проти 29 липня, в колонії №120 в селищі Оленівка, де РФ утримувала українських полонених, стався вибух. Вщент згорів барак, в який напередодні перевели групу полонених українців, серед яких були азовці. Загинули понад 50 людей, щонайменше 140 були поранені. Українські слідчі подію кваліфікували як порушення законів та звичаїв війни, назвала терактом. Ті, хто вижив, розповідають, що колонію обстріляли.
Служба безпеки України опублікувала перехоплення телефонних розмов, у яких окупанти заперечують версію з обстрілом Оленівської колонії і відмічають, що вибух влаштували самі окупанти.
У січні 2023 року унаслідок тривалих переговорів Україна змогла повернути тіла 54 українських військовополонених, які загинули внаслідок вибуху на території колонії в окупованій Оленівці Донецької області.
Наразі відомо про 57 загиблих, проте точна кількість загиблих досі невідома.
