«…До нашої тимчасової хати у Києві завітав пушкінізм. Привіти з Криму наразі виглядають саме так… За 20 хвилин до того, як пів хати летіло мені в спину, я закінчила робити презентацію з декомунізації та деколонізації топонімів у Херсоні. Символічно», — написала у Фейсбуці 17 червня 2025 року журналістка Євгенія Вірлич.
Вона разом з чоловіком виїхала з Херсона у 2022 році, та постраждала від російської агресії за кількасот кілометрів від лінії фронту — у Києві під час вчиненого росіянами масованого ракетного обстрілу. Квартира, де живуть переселенці з Херсона, сильно пошкоджена вибуховою хвилею.
Будинок, де Євгенія та її чоловік орендують житло, розташований у столичному Солом’янському районі поруч з дев’ятиповерхівкою, зруйнованою російською ракетою.
«У порівнянні з сусіднім будинком, куди стався приліт, нам дуже пощастило. Серйозно. Бо там — жах. Два дні тривали пошуки людей, тривають розбори завалів. Обвалились міжповерхові перекриття. Ми бачили це горе людей, яким важко допомогти, — хіба що просто підтримати, розуміти, наскільки їм важко», — пише Євгенія у Фейсбуці.
Сергій Іващенко, спеціально для Реальної газети
Додаткова вразливість
У мережі є й інші повідомлення про вимушених переселенців, постраждалих внаслідок подій 17 червня. Так, у київському житломасиві Позняки російський дрон-камікадзе влучив у квартиру, яку орендувало подружжя з міста Лисичанська, окупованого Росією у 2022 році. Люди не постраждали, але їхні тимчасове житло та майно знищені.
Одна з величезних проблем України у протистоянні російській агресії – відсутність глибокого тилу, тобто, територій поза зоною враження російських ракет або безпілотників. Тому не можна казати, що з окупованих та прифронтових територій люди виїжджають на безпечну територію. Можна говорити лише про відносну безпеку, у потенційній небезпеці — усі без винятку.
Але тільки ті, хто нікуди не виїжджав з місця постійної реєстрації, можуть розраховувати на бодай якусь допомогу від держави та місцевої влади, якщо квартира чи будинок будуть знищені або пошкоджені внаслідок російської агресії.
Якщо у такій ситуації опиняються вимушені переселенці, вони у кращому випадку можуть розраховувати на допомогу благодійників, у гіршому – можуть отримати додаткові проблеми і стати ще більш вразливими, ніж до інциденту. Для держави цієї проблеми з великого рахунку не існує. Попри те, що у реальності вона є.
Минулого року у Фейсбуці був допис переселенки з Донбасу, яка разом з родиною жила в одному з українських міст. Жінка писала про таку ситуацію. Орендована квартира, де жила сім’я ВПО, була пошкоджена внаслідок російського ракетного удару. В квартирі, де жила родина переселенців, сильно пошкоджений балкон і вибиті два вікна. Тобто, можна було б і далі жити, але довелося переїхати через доньку. Вона після ракетного удару не могла перебувати у тій квартирі, дуже боялася, що знову прилетить.
Коли квартиранти повідомили про намір виїхати власнику квартири, той заявив, що оскільки квартира пошкоджена під час проживання там орендарів, він вважає справедливим привласнити внесені орендарями заставні гроші, які мали бути або повернені, або зараховані як оплата останнього місяця оренди житла. При цьому власник не приховував, що подав заяву на державну допомогу постраждалим від російської агресії.
Жінка зазначила, що її родина орендувала квартиру без договору і не брала з власника розписку, коли вносила заставу. Отже, не може якось оскаржити непорядний вчинок власника.
Була у тому дописі порада для ВПО все ж укладати договори на оренду житла, брати з власників розписку у разі передачі застави і заздалегідь обговорювати, а краще – відобразити у договорі, хто що буде робити, якщо житло буде знищене чи пошкоджене внаслідок обстрілу.
Розуміємо, не кожен власник погодиться на це, але орендарям варто спробувати, щоб убезпечити себе на майбутнє.
Читайте також: Субсидії для переселенців: благодіяння від уряду, яке доступне небагатьом
Держава має потурбуватися
На думку Наталії Кожиної, юристки, виконавчої директорки громадської організації «Правозахисна Група «СІЧ» (м. Дніпро), в Україні не завадило б запровадити державну програму, за якою ВПО отримували б допомогу у разі знищення або пошкодження внаслідок російської агресії їхнього майна в орендованому житлі.
«Згідно з державною програмою єВідновлення, — каже Наталія Кожина, — компенсується лише втрата або пошкодження житла. За знищені або пошкоджені меблі, побутову техніку та інше майно компенсація не виплачується. І, на перший погляд, може здатися несправедливою ідея виплати саме ВПО компенсацій за втрачене або пошкоджене майно. Але тут варто враховувати становище людей. ВПО значно вразливіші, ніж постійні мешканці територій. Постійні мешканці отримають хоча б компенсацію за знищену або пошкоджену нерухомість. Постраждалі ВПО зараз не отримують нічого, вони у разі знищення чи пошкодження житла тільки зазнають втрат і збитків».
За словами виконавчої директорки «Правозахисної Групи «СІЧ», систему компенсацій для ВПО можна створити за якоюсь уніфікованою схемою з фіксованими виплатами залежно від кількості та віку членів родини, або на основі індивідуального підходу, коли вартість втраченого чи пошкодженого майна відшкодовується на підставі наданих документів: фото- відеофіксація, квитанції, чеки тощо.
«Я б порадила переселенцям, постраждалим внаслідок російської агресії, — говорить Наталія Кожина, — звертатися до місцевої влади приймаючих громад. Тим більш, що у травні 2025 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування», згідно з яким ВПО вважаються повноправними мешканцями приймаючих громад. Тобто, вже не повинно бути поділу на «наших» (люди з постійною реєстрацією) і «не наших» (ВПО)».
Правда, юристка зазначила, що допомога від місцевої влади може бути різною залежно від її можливостей.
«Я пригадую, – каже вона, — коли 14 січня 2023 року російська ракета влучила у будинок на житловому масиві Перемога у Дніпрі, люди отримували допомогу і від держави, і від місцевої влади, і від благодійників. Від останніх – навіть побутову техніку. Але майже вся допомога була спрямована власникам квартир. До речі, тоді до нас приходили кілька сімей ВПО, які орендували там житло. Ми надавали їм фінансову допомогу. Тоді була у нас відповідна програма і були можливості».
Читайте також: “Не додому, а на квартиру”: як переселенці з Луганщини адаптуються у нових громадах
Хто допомагає
Зараз нам вдалося знайти лише одну з переселенок, постраждалих 14 січня 2023 року – Ольгу Ботвінову, яка у 2022 році приїхала у Дніпро з Херсона. Спілкування було коротким.
«Я зараз вже не хочу згадувати про ті події. Дякую Богу, все у мене нормально, життя продовжується», – сказала вона.
А в інтерв’ю від 2023 року одному з місцевих видань вона казала:
«Напередодні цієї трагедії ми проводили захід. 14 січня не було жодного поганого передчуття. Коли ворожа ракета влучила у будинок на житловому масиві Перемога, ми з чоловіком були вдома, але не одразу зрозуміли масштаб трагедії, тому що прийшли до тями вже після того, що сталося. Розуміли, що ми живі, але я ще не відчула, що тяжкопоранена у скроню. Вибратися з квартири самостійно не могли, тому що вже не було ані квартири, ані найближчих кімнат. Через три з половиною години нас дістали рятувальники, за що їм безмежна подяка. Далі ми потрапили до лікарні, я втратила свідомість. Коли прийшла до тями, зрозуміла, що це диво – залишитися живими після такої страшної трагедії».
Євгенія Вірлич пише у Фейсбуці і розповідає в інтерв’ю про допомогу, яку отримує від добрих людей, зокрема, від підписників свого медіа. Каже: «Нещастя вчать цінувати тих, хто поруч. Ось зараз ми долаємо всі ці наслідки того прильоту завдяки друзям, завдяки колегам, завдяки іноді навіть просто підписникам. Багато підписників написали: «Ми з вами не знайомі наживо, але ми вас читаємо. Чим вам допомогти?».
На жаль, зараз немає підстав сподіватися на скоре припинення російських обстрілів українських міст. Тому не виключено, що збільшиться кількість ВПО, орендоване житло яких та їх майно буде знищене чи пошкоджене внаслідок цих обстрілів. І поки що невідомо, коли держава зверне увагу на цю проблему і вдасться до належних заходів.
Читайте також: Там більше немає дому: як росіяни агітують повертатися в окупацію, і чому не варто вестися на ці поради
