Знайомтесь — ветеран Тероборони, боєць Першого батальйону ДФТГ (Добровольчого формування територіальної громади) Білогородської СТГ (сільської територіальної громади) Київської області лабрадор-ретрівер Бакс.
Вступив до батальйону на самому початку війни. Так вийшло, що хазяї його кинули ще в перші дні повномасштабного вторгнення — сіли в джип та поїхали геть, ніби до Грузії.
Костянтин Гродзінський, спеціально для Реальної газети
“Він сидів на ланцюгу під жарким сонцем. Ми його врятували: відмили, відгодували. Тепер він рівноцінний доброволець, який обіймає посаду “начальника охорони” периметру розташування підрозділу. На відміну від деяких добровольців обов’язки виконує на відмінно, — розповідає командир ДФТГ на псевдо Батя.
За словами його підлеглого з позивним “Кінолог”, який “випадково” є президентом ВГО “Кінологічний клуб України”, господарі песика — люди не бідні, мали змогу вивезти собаку, бо тоді за кордоном приймали тварин без ветеринарних вимог, але пса з собою не взяли, і це багато про що говорить.
“Лабрадор-ретрівер — мисливський пес. Але в умовах урбанізації цей собака перекваліфікувався на сімейного. Вони — хороші няньки, корисні для психологічного розвантаження, також можуть бути собаками-поводирями та брати участь у каніс-терапії (метод реабілітації, який використовує позитивний вплив собак на психологічний та фізичний стан людини, – ред.). Вони — не агресивні, і це не типово, коли їх беруть на охорону житла. Хоча зрушити психіку можна”, — розповідає “Кінолог”.
За його словами, професіонал-дресирувальник будь-якого собаку трансформує під вимоги господаря. Особливо, коли у ролі дресувальника виступає війна, то зсув психіки неминучий.
Читайте також: “Лиса” з Лисичанська: історія Анни Анопченко від кінного спорту до фронту
“Баксік у нас як син полку. Усі його люблять, всі підгодовують. Він відчуває свої обов’язки в розташуванні підрозділу. Така ретельність як у службових охоронних собак у лабродорів не є явно вираженою. Але енергетично він розуміє, що треба охороняти”, — розмірковує “Кінолог”.
За його словами, собаки відчувають і спілкуються “на тонкому енергетичному рівні, який нам ще не доступний”.
За словами іншого бійця з позивним “Лютий”, Бакс недарма пішов до Тероборони. Він пес військовий, не боягузливий, зі стабільною психікою. Коли всюди гупала артилерія, він поводився досить спокійно, не тулився, не трусив. Він лише притискав вуха, але істерики не було. А собаки, на відміну від кішок, гучні постріли не переносять, канонада у них викликає страх, тривогу та втрату реальності.
“Я не забуду перший день війни, коли їхав до Ворзеля, і тут почався обстріл злітки аеродрому Гостомеля. Картина страшна: трасою мчать машини і в тому ж напрямку біжать у паніці кинуті собаки. Ті, що відірвалися, з ланцюгами, ременями та нашийниками. Вони бігли і дорогою, і узбіччям. Ми їдемо в мікроавтобусі і бачимо цю страшну картину: мчать машини та збивають їх у нас на очах”, — згадує боєць.
Доброволець розповів, що пес заспокоює, вселяє впевненість і дарує своє тепло, “яким заряджаєшся” і навіть “служба інакше йде”.
“У Бакса є улюбленець, його позивний Лектор. Варто приїхати Лектору, Баксик вже стоїть під хвірткою, бо по звуку машини визначає, що приїхала потрібна людина, бо той привозить йому собачі смаколики. А територію Бакс тримає надійно, поганих людей присікає відразу. Коли звуки зброї були, він реагував, подаючи голос, але він не такий, щоб забитися в куток. Найдобріший, але хоробрий, бойовий пес і дурної агресії у нього немає”,— поділився боєць із позивним “БТР”.
“Бакс шалено любить гратися і очима просить, щоб його погладили і почухали. Коли ти у поганому настрої, він тебе буквально лікує. Заступаєш за “бееркою” (бойовим розпорядженням, – ред.) і думаєш, що зараз із Баксіком поспілкуємося. Баксюня — улюбленець всіх, друг і побратим нашого підрозділу”, — так описав боєць із позивним “Мурчик” бійця з позивним Баксик.
За словами “Мурчика”, після війни багато буде охочих забрати Баксика собі.
Отак і живе собі пес Баксик у добровольчому формуванні Білогородки. Він чесно несе службу, охороняючи розташування підрозділу, чим заслужив любов і повагу.
Бакс любить купатися в снігу та в калюжах та коли його поливають зі шланга. Любить дітей та рухливі ігри з людьми в пікселі, і чомусь підозріло ставиться до людей, які не у військовій формі.
А його “рідні” господарі приїжджали з-за кордону минулого літа і знайшли “свого” собаку. У батальйоні розповідають, що Бакс їм навіть лапу не подав. Обійшов, понюхав і пішов до хлопців у розташування.
Читайте також: Хвостаті переселенці: як у київському зоопарку живуть коти-сервали з Донеччини
