Володимир Путін оголосив 2025 роком “захисника вітчизни”. У Росії пов’язують це з 80-річчям перемоги червоної армії над нацистським Третім рейхом у 1945 році. З наближенням 23 лютого — так званого “Дня захисника вітчизни”, кількість мілітарно-пропагандистського контенту в окупації тільки збільшилася.
Деякі пропагандистські ресурси запровадили окремі рубрики та хештеги не стільки про події Другої світової війни, а більше про “героїв СВО” та окупацію України.
Данило Вінниченко, Реальна Газета
З 2014 року “день захисника вітчизни” в Україні не відзначають. Натомість схоже на нього за тематикою 1 жовтня — День захисників і захисниць України — пов’язане з козацькими традиціями вшановувати воїнів на Покрову.
На території Росії так званий “день захисника вітчизни” сприймається як традиційне свято, проте в окупації воно стало інструментом нав’язування радянських наративів. У школах та дитсадках дітей змушують брати участь у тематичних уроках і виховних годинах.
“Псевдопатріотизм у навчальних закладах”
Традиційно, для своєї пропаганди росіяни використовують освітні установи – від дитячих садків до університетів. Через шкільні заходи, творчі проєкти та зустрічі з військовими нав’язується мілітаризоване мислення. Учням просувають наративи про російських солдат, яких представляють як “героїв і захисників”.
Цих “героїв” приводили й в дитячі садки на окупованих територіях. Так, на окупованій Херсонщині в ясла-садок прийшов місцевий “учасник СВО”, який пояснював дошкільнятам, як воював у складі армії окупантів.
“Напередодні Дня захисника Вітчизни у Новонатальєвському ясла-садку відбулася особлива зустріч! Депутат Ради депутатів фракції “Єдина Росія” Людмила Козачек організувала для дошкільнят зустріч зі справжнім героєм – учасником СВО, нашим земляком Василенком Дмитром!”, — йдеться у підписі під фото, на яких чоловік у цивільному позує на фоні червоного прапора разом з маленькими хлопчиками.
В низці окупованих міст, як, наприклад, у Сіверськодонецьку та Маріуполі вихованців дитячого садка примусили співати радянській пісні про “автомат” та “службу”.
Школярів змушували писати листи російським військовим. Це була централізована акція, організована окупаційною адміністрацією: діти заповнювали однакові бланки з російським триколором, в яких писали стандартні звернення до військових.
Для підлітків організовували більш “інтерактивні” зустрічі. У краєзнавчому музеї у Луганську відбулась зустріч з так званими “героями СВО” та колаборантами. Захід назвали “Za Родіну!”. На цій зустрічі школярам гімназії №30 розповідали про 201-й окремий стрілецький полк, який складається з бійців колишньої “народної міліції ЛНР”.
Один з запрошених — Юрій Юров, так званий “депутат народної ради ЛНР” та військовий армії країни-агресорки. Юров власник газети “ХХІ век”. До 2014 року газета існувала як місцеве ЗМІ, а після 2014 стало публікувати російську пропаганду.
“Сьогодні ми організовуємо разом із музеєм зустріч з учасниками СВО як із майбутніми переможцями, героями, тими людьми, хто закриває нас своїми грудьми, тими, хто може нам розповісти про окопну поезію, про те, як вони живуть на лінії бойового зіткнення, як звільняють наші території та як вони прагнуть разом із нами до перемоги”, — розповіла Ольга Бас.
“Прославляння військової служби та героїзму”
Російська пропаганда намагається представити службу в армії окупантів як вищий прояв патріотизму та самопожертви. Ветеранів Другої світової війни прирівнюють до сучасних військових, створюючи образ “героїв для наслідування”.
Так, у Луганську пройшла виставка технічної творчості, на якій показали виготовлені дітьми моделі танків, кораблів та вічного вогню. Там само діти виготовляли пряники й тістечка для російських військових.
А кількох окупантів, які відвідали подію, на камеру називали “героями”, які “стали на захист рубежів батьківщини”. Про які рубежі йде мова, коли Росія вдерлася на територію сусідньої країни, пропагандисти не пояснювали.
У Новоайдарівській школі до 23 лютого школярі взяли участь у так званих “змаганнях” зі стрільби з пневматичної гвинтівки. Однак “масштаб” події вражає — взяли участь всього троє школярів. Попри це, організатори вчергове продекларували, що подібні змагання нібито “важливі для формування громадянської та патріотичної позиції”. Як стрільба у тирі може повпливати на становлення особистості та громадянську позицію — незрозуміло.
На окупованій частині Донецької області 22 лютого молодь (а точніше, молодіжне крило угруповання “ДНР”) влаштувало автопробіг до Саур-Могили, де розгорнули 50-метровий прапор армії Росії, який до цього побував на авіабазі “Хмеймім” у Сирії. Пов’язаний з Другою світовою війною меморіал використали для “актуалізації” теми війни.
“Цей пробіг не про минуле, а про майбутнє, про сьогодення, що ґрунтується на подвигу наших героїв. Всі ми знаємо, що за Донбаської визвольної операції була звільнена висота Саур-Могила, героїчно звільнена нашими червоноармійцями. У 2014 році ополчення Донбасу приймало удар з боку ЗСУ, це справді героїчна висота”, — заявив так званий “міністр молодіжної політики ДНР” Кирило Макаров.
“Люди самі підтримують”
Один з наративів росіян — “всі навколо об’єднались заради спільної ідеї та перемоги”. Тут окупанти говорять про так звану “єдність” тилу та фронту. Меседж спрямований вже не на дітей, а на дорослих: надсилати гроші російським військовим, гуманітарна допомога, плетіння сіток та інші активності. Такі повідомлення намагаються посилити солідарність між “тилом” і “фронтом” та виправдати продовження військових дій.
У Сіверськодонецьку студентів місцевого технологічного інституту та коледжу змусили робити окопні свічки. Хоч пропагандисти декларували, що студенти взяли нібито активну участь, після цієї “події” опублікували лише два фото — де дві дівчини сидять на підлозі та ріжуть віск, а на другому якийсь чоловік у костюмі з піном у вигляді російського герба розливає вже розтоплений віск по бляшанках з консервів.
І цю ідею росіяни вкрали в українців, коли у 2014 році окопні свічки створювали військові та волонтери.
Окупанти прозвітували, що студенти “отримали незабутній досвід” — якщо вони, звісно, раніше ніколи не різали та не розтоплювали віск…
В окупованому Луганську з нагоди “дня захисника вітчизни” для “учасників СВО” здавали кров. Відбувалося це під керівництвом партії “Єдина Росія”. На заправках на три дні — з 21 по 23 лютого — бензин зробили дешевшим на два рублі. А в Сорокиному (колишній Краснодон) жінки виготовляли ляльки-обереги для “бійців СВО”.
Ймовірно, солдатам російської армії залишається сподіватися лише на магічні обереги, але вони допомагають не всім. Окупанти з Генічеська відмітилися новиною-агіткою, де “депутат” так званої “Херсонської обласної думи” привіз вдові загиблого жителя окупованої Херсонщини їжу та іграшки. “До Дня захисника Вітчизни я та наша партія «Єдина Росія» передали дітям подарунки, продукти та медикаменти”, — сказано у повідомленні. У короткому ролику діти загиблого замість батька отримають пару м’ячів, дешеві ракетки та настільний хокей.
Читати також: Три роки повномасштабної війни: як живуть окуповані у 2022 році Старобільськ та Сватове
“Сігма бой, “православні” прапори та реп від російських бабусь”
Напередодні 23 лютого російський сегмент соцмереж заповнили пісні, музичні кліпи та перформанси, об’єднані темою війни. На мистецьку чи естетичну цінність таких “витворів” не зважають. Так, чоловічий хор “Рускій формат” зняв новий кліп на пісню “Мы русские — с нами Бог!”. У кліпі артисти, які грають військових, дарують один одному ікони, цілують хрести і бігають по імітації окопів.
“Ты не плачь, Америка, и Евросоюз — наши вам там намотают все на ус, тем, кто не усвоит, можем повторить — есть профессия такая — родину любить “, — співають артисти та розмахують прапором у диму піротехніки.
Відставати від нинішніх російських трендів окупанти не стали, тому, якщо не придумувати щось своє, можна зробити інтерпретацію. Пісню “Сігма бой”, яка стала популярною наприкінці 2024 року, здебільшого, серед молоді, вирішили переспівати нібито російські військові. У кліпі окрім нарядженого хору у військову форму, кадри бойових дій та параду у Москві. На своїх пропагандистських ресурсах цей “витвір мистецтва” демонстрували не менш завзято, ніж попередній.
І на останок, без суто “народної творчості” теж не обійшлось. В Росії зробили кліп, в якому патріотичні бабусі читають реп. “Ленинград, Сталинград, не проскочит гад. Скоро ждёт парад, как и 80 лет назад… На картине Васнецова было три богатыря, а у нас богатырей просто овер (дуже багато – РГ)…”, – зачитує одна з бабусь. У кліпі події починаються спочатку у комп’ютерному клубі, а наприкінці: танки, озброєні окупанти та футболка з Путіним.
У ніч проти 24 лютого на центральному каналі російської пропаганди — Першому каналі — показали спектакль за поемою Олени Заславської “Новороссия гроз. Новороссия грьоз”. Поема — твір-агітка про зловісних “укропів”, які під час АТО Луганськ “молотять у фарш” із “Градів”. Заславська зібрала всі наявні про ЗСУ стереотипи. Вони напиваються, бо не можуть “стріляти з автоматів у живих людей”, крадуть та обманюють. “Ополчєнци” — навпаки — взірці честі та хоробрості, у яких спочатку були лише “сокири, обрізи, мачете, трьохлінійки, рушниці” — “все, що є вдома у простого донбаського хулігана”.
За сюжетом, головна героїня з Новоросії, де “польові командири відправляються у космос на ліфт”, відправляється до Нідерландів, щоб продати старовинну ікону Старця Філіпа, а на отримані гроші викупити з полону коханого. Проте по дорозі ікону краде “укроп”, а коханого вбивають.
Головну чоловічу партію у спектаклі грав російський музикант Володимир Шахрін. Щоправда, текст він не вивчив, тому читав роль з листочка.
“Пряники для окупантів”
Щоб вчергове показати всі “переваги” служби в лавах окупаційної армії, напередодні 23 лютого в пропагандистських пабліках стала з’являтись реклама для тих, хто вже служить. “Герої СВО” можуть скористатись різними “плюшками”, як от знижка на відбілювання зубів, або створення окремих програми мікрофінансування.
Читати також: “Не служив — не мужик” та великі гроші. Як росіяни заманюють жителів Луганська до армії
Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення в Україну Росія активізувала поширення наративів про так званих “захисників вітчизни”. Пропаганда 23 лютого як “дня захисника вітчизни” використовують для виправдання агресії, нав’язування молодіжного псевдопатріотизму, мілітаризації суспільства та консолідації підтримки окупаційної політики.
