Ми вирішили написати цю статтю після моторошного випадку, про який співробітниці редакції розповіла знайома — жителька тимчасово окупованого Росією Луганська. Наприкінці квітня 2026 року помер батько знайомої. Чоловіку стало зле вдома. Лікарі викликаної родиною "швидкої" допомогти не змогли. Сказали родичам, що викличуть спеціальну бригаду, яка забере тіло в морг, але треба почекати, бо дні — передсвяткові. Забрали тіло лише через два дні. І з людей, які приїхали за ним, тверезим був лише водій.

На початку травня 2026 року російські державні ЗМІ та пропагандистські ресурси окупованих територій наперебій повідомили про «велику міжнародну делегацію», що відвідала Донбас. Політики з Африки та Латинської Америки, європейські журналісти, представники громадських організацій — звучить переконливо. Проте при ближчому розгляді ця «делегація» виявляється черговим пропагандистським туром для маловідомих активістів із маргінальних ліворадикальних організацій. Дванадцятий тур солідарності Органі

Починаючи з 2014 року, підконтрольна Росії влада «ЛНР» та місцеві пропагандисти створюють у «республіці», так би мовити, паралельну реальність, де радянські рудименти уживаються з елементами дикого капіталізму 90-х. Після 2022 року, коли окупанти зробили «ЛНР» незаконно анексованою територією Росії, у житті «республіки» дещо змінилося, але – не істотно. Як і раніше, травень – місяць, коли в РФ та на окупованих нею територіях насаджують радянщину по максимуму, святкуючи День солідарності трудящи

Донбас, за результатами соціологічних досліджень, — найменш релігійний і найбільш атеїстичний серед регіонів України. Але Великдень святкували навіть люди, життя яких було стовідсотково світським. Вони навіть дотримувалися певних традицій, пов’язаних з цим святом. Ми розпитали людей, які до 2014 або до 2022 роки жили на Донбасі про, скажемо так, великодній феномен, коли релігійне свято стало народним. Працювати у Великдень не прийнято Тетяна Іванівна, мешканка Лисичанську, яка виїхала звідти