Культура

Вже за кілька десятиліть на місці піщаного пустиря з’явилися багатоповерхівки й широкі дороги, містом поїхали тролейбуси, відкрилися кінотеатри, розрослися парки та виникли рукотворні озера. Саме розташування, яке було зручним для хімічної промисловості, стало поштовхом до розбудови великих виробництв. За 92 роки тут виросло щонайменше три покоління сіверськодончан. Авторка цього тексту прожила у Сіверськодонецьку п’ять щасливих років після окупації Луганська. І досі вдячна місту за людей, які

Маріуполь завжди славився людьми, які вміли берегти пам’ять про рідне місто не лише у книжках чи музейних залах, а й у власному серці. Саме таким хранителем історії став В’ячеслав Долженко – маріуполець, колекціонер, ентузіаст і людина, яка власноруч створила один із найнеординарніших музеїв міста. Змолоду любив старовинні речі Ще до повномасштабної війни музей В’ячеслава був добре відомий серед маріупольців. У рік, коли Маріуполь отримав статус Великої культурної столиці, про незвичайний муз

Окрошка зі смаженою картоплею або з копченою рибою — здивувалися? Отож, і ми, коли збирали рецепти з Луганщини. Але саме так готували в деяких родинах — і це ще далеко не найнезвичайніші варіації страви! Авторка цього тексту — луганчанка, двічі переселенка. Тому коли отримала тему для статті, вона не пішла в кулінарні книжки, а запитала своїх – земляків і землячок із Луганщини: як у вас вдома готували? На чому? З чим? Що обов'язково, а без чого — не те? Відгукнулись близько трьохсот людей. Чит

Збірка "Абрикоси Донбасу" української поетеси Любові Якимчук включена до короткого списку Annual Latvian Literature Award (LALIGABA) у категорії найкращого перекладу латиською мовою. Рішення оприлюднене на сайті премії, пише "Суспільне. Культура". До тієї ж номінації потрапила поетична книжка Остапа Сливинського "Зимовий король". Обидві роботи видані латвійським видавництвом Orbīta. Переклад "Абрикосів Донбасу" латиською виконували Мара Полякова, Маріс Салейс та Інгмара Балоде. Загалом у спи

Донбас, за результатами соціологічних досліджень, — найменш релігійний і найбільш атеїстичний серед регіонів України. Але Великдень святкували навіть люди, життя яких було стовідсотково світським. Вони навіть дотримувалися певних традицій, пов’язаних з цим святом. Ми розпитали людей, які до 2014 або до 2022 роки жили на Донбасі про, скажемо так, великодній феномен, коли релігійне свято стало народним. Працювати у Великдень не прийнято Тетяна Іванівна, мешканка Лисичанську, яка виїхала звідти

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону Карина Антоненко завжди любила виступати та мала що сказати аудиторії. У Луганську вчилась художнього слова, далі в Харкові освоїла саксофон та професію ведучої заходів. Нині у Польщі вчить дітей українських пісень, щоб ті знали, хто вони. І як діаманти вишукує записи народних пісень рідного регіону, аби потім показати цю музику світу. Ольга Бродська, спеціально для Реальної газети Луганські пісні “У 2022 я

Луганського модельєра родом з Луганська та засновника Театру провокаційної моди "Орхідея" Михайла Коптєва мобілізували до ЗСУ. Про це кутюрʼє написав у себе в Instagram. За словами Коптєва, він пізно ввечері не зміг викликати таксі та пішки йшов додому. Його зупинив патруль ТЦК та поліцейські. "Насильства ніякого, адвоката викликати не хотів, допомагати не треба. Тепер Я допоможу коханій Україні. Путіну пиздець", — написав він. Модельєр не уточнив де саме знаходиться і де

У Лисичанську її знають всі: хтось бачив на сцені Палацу Культури "Діамант", хтось чув на святі або просто в компанії друзів. Пісня для Олени Яловик — це спосіб бути поруч із людьми, які живуть і працюють поруч, підтримати словом і голосом. Її пісня "Шахтарська душа" стала гімном серед шахтарів, а на композицію слухачі "Справжня жінка" створили  понад 70 тисяч відео у TikTok.  Родина, де завжди лунали пісні "З раннього дитинства я постійно чула народні пісні: коли батьки збиралися,