У Львові в межах декомунізації знесли меморіальну таблицю, присвячену режисерці родом з Бахмута Ларисі Шепітько, яка у 1978 році отримала «Золотого Ведмедя» Берлінського кінофестивалю. Демонтаж таблиці викликав суперечливу реакцію львів’ян.
Про це повідомляється на сайті Львівської міської ради.
У Львові меморіальна таблиця Ларисі Шепітько була встановлена на будівлі школи на вул. Ковжуна, 8, де навчалася режисерка. На барель’єфі була фігура голови режисерки, а також напис – «у цій школі з 1945 по 1954 роки навчалась лауреат державної премії СРСР Лариса Шепітько».
30 вересня пресслужба Львівської міської ради повідомила, що за зверненнями мешканців до робочої групи з розгляду пропозицій перейменування вулиць таблицю демонтували. Таблицю перевезли для експонування на територію музею «Територія терору».
Демонтаж таблиці викликав суперечливу реакцію львів’ян, частина яких наполягала, що Лариса Шепітько була уродженкою нині окупованого Бахмута, тривалий час жила у Львові та творила під керівництвом українського режисера Олександра Довженка. 7 жовтня на розголос відреагував перший заступник міського голови Андрій Москаленко. Він зазначив, що таблицю замінять на іншу, на якій не буде згадок про СРСР.
«На жаль, рішення щодо цієї таблиці ми неналежно прокомонікували. Через це виникло багато дискусій. Хочу одразу уточнити: йдеться не про зняття, а про заміну таблиці. Ми ще не відновлювали фасад, оскільки плануємо встановити нову таблицю. Так, пам’ятну таблицю демонтували, але лише тому, що на ній були згадані радянські нагороди та формулювання як головну заслугу, які не відповідають сучасному баченню та історичній правді», – наголосив Андрій Москаленко.
Нову таблицю обіцяють виконати у єдиному стилі з іншими пам’ятними дошками, які Львівська міська рада зараз розробляє за оновленим міським брендбуком, та встановити на тому самому місці.
Хто така Лариса Шепітько?
Лариса Шепітько — українська режисерка та сценаристка з Донбасу, народилася у місті Бахмут, а дитинство та юність провела у Львові. Закінчила режисерський факультет ВДІКу в Києві, де навчалася у майстерні, заснованій Олександром Довженком.
Шепітько працювала як режисерка, сценаристка та акторка, знімала фільми, які досліджували глибокі людські теми — любов, віру, моральний вибір, відповідальність. Її кар’єра відзначалася сміливістю у відображенні складних життєвих ситуацій та психології персонажів.
Найвідомішим її фільмом вважається “Сходження”, знятий за повістю Василя Бикова “Сотников”. Це драматичне кіно про моральний вибір людини у війні, яке отримало визнання на міжнародних кінофестивалях, включно з Гран-прі “Золотий ведмідь” у Берліні.
Лариса Шепітько активно впливала на розвиток українського кінематографа, підтримуючи автентичність сюжетів та стилю. Вона залучала місцевих акторів та непрофесіоналів, шукала нові форми оповіді та підходи до зйомки, що відрізняло її роботи від стандартів того часу.
