У середині листопада в Росії та на окупованих нею територіях провели “масштабні оперативно-профілактичні” заходи під назвою “Ні ненависті і ворожнечі”. Заходи, направлені буцімто на попередження екстремістської діяльності та формування у громадян негативного ставлення до радикальних рухів, проводили зокрема у навчальних закладах. Ще однією метою заходів зазначили “сприяння міжетнічній та міжконфесійній злагоді та виховання у дусі патріотизму”.
Яна Осадча, Реальна газета
Росія — білий голуб миру
В рамках акції по всій країні та на захоплених нею територіях проводили флешмоби, зустрічі, лекції. Дітей водили у музеї, залучали до конкурсів малюнків і навіть водили у поліцейські відділки. Цікаво, що повідомлення у ЗМІ про “ці дні” часто ілюстрували якимось миролюбними картинками, з голубами, чистим небом, і рукою з жестом стоп, яка “випливає” з-під триколору: мовляв, ні війні.
Не менш епічними були й картинки, на яких великим пензлем з елементами триколору “замальовують” бойовика з автоматом.
Картинки ж, де Росію, яка бомбить мирні міста та вбиває людей, зображують таким собі осередком боротьби за мир, безпеку та життя взагалі виглядають, як несмішний жарт.
Дана акція в РФ проводиться щорічно, її організатори — а в Росії все організовується тільки на державному рівні — стверджують, що “екстремізм та його різновид тероризм є реально небезпечними, як для міжнародної спільноти у цілому, так і для РФ зокрема”.
Дивна позиція для держави, яка сама по суті є терористом, перебуває під санкціями і постійно протиставляє себе світовій спільноті.
Читайте також: За віру та Путіна: як Росія використовує козаків як мобілізаційний ресурс проти інших країн
Виховання молоді: присікти все, що не підпадає під норми, які встановлюють діди у піджаках у владних кабінетах
Утім, якщо ми уважніше придивимося до вищезгаданих заходів, то там буде дуже мало спільного як з толерантністю, так і з протидією ворожнечі.
Наприклад, під час заходів дітей закликають бути пильними при користуванні соцмережами і не поширювати матеріали, які “здатні розпалювати ненависть чи ворожнечу, а також не залишати коментарів, які виправдовують дії екстремістів”:
“Важливо, щоб молодь розуміла, що екстремізм може проявлятися не тільки у насильницьких діях, але й у поширенні ненависницьких ідей через соцмережі і інші платформи”.
За словами журналіста, історика і правозахисника Антона Наумлюка, в Росії діє доволі абсурдна система, коли чорне називають білим і навпаки.
“Це не заняття з толерантності, а заняття з націоналізму, який дуже агресивно запроваджується. Тобто, це не якась там спроба зрозуміти, які настрої серед молоді, щоб враховувати це у виховному процесі. Ні, це спроба з’ясувати, які там настрої і присікти все, що не підпадає під якісь норми, які встановлюють діди у піджаках у владних кабінетах”, — каже Наумлюк.
Журналіст зазначає, що в Росії завжди здійснювали спостереження і контроль за настроями у школах, а тим більше — у вишах. За навчальними закладами були закріплені співробітники центру з протидії екстремізму МВС та ФСБ, які відстежували настрої студентства.
“Ця система працювала завжди, навіть, скажемо так, в некритичних ситуаціях. До 2014 року ця система була тільки фактично системою спостереження, а потім вона стала системою контролю та нав’язування, і почала втручатися в освітній та виховний процеси”, — зазначає експерт.
Наумлюк додає, що зараз багато уваги приділяється відстеженню будь-яких проявів нелояльності: постів у соцмережах з антивоєнними настроями чи висловлювань, які засуджують дії російської армії тощо.
За словами експерта, насправді у першу чергу спостереження ведеться не тільки за учнями й студентами, а й вчителями та викладачами.
“В Росії є кілька випадків, коли вчителів переслідували за те, що на них скаржилися учні або їхні батьки за те, що вони говорили щось недостатньо патріотичне або антивоєнне. Такі випадки були і в Криму”, — говорить Наумлюк.
На його думку, такі публічні заходи, як дні під гаслами “Ні ненависті і ворожнечі”, з показним рівнем патріотизму та схваленням військових дій, проводяться, щоб показати вектор настроїв, які мають бути.
“Це така собі публічна цензура, яка потім формує громадську думку. Тобто, людина дивиться, як в школі його дітей проводяться такі заходи, там відкривають “парти героїв СВО”, меморіальні таблички якимось загиблим російським військовим. Ті, хто це бачать, прекрасно розуміють, що виступати проти цього тренду небезпечно”, – зазначає експерт.
Читайте також: Пропаганда на кожен день. Що росіяни будуть розповідати дітям в школі на ТОТ
Каральна психіатрія повернулася?
А що буде з тими, хто не стане слідувати “трендам”, і осмілиться мати свою думку? Звісно, їх оголосять екстремістами. В окупованому Маріуполі так звана поліція відзвітувала, що у підрозділах зі справ неповнолітніх так званої “ДНР” перебувають на обліку 263 людини, з них 16 — за дії екстремістського характеру. До кримінальної відповідальності притягнули 161 “неповнолітнього радикала”, а 48 з них відправили на примусове психіатричне лікування.
Все так, і це не якийсь там фейк — у Росії досі діє каральна психіатрія, як при СРСР, коли на примусове лікування до психлікарень відправляли дисидентів та будь-кого, хто не розділяв лінію партії.
Антон Наумлюк каже, що в Росії не вбачають у цьому нічого особливого, адже все оформлюють у законодавчому порядку.
“ 
За його словами, російський суд може легко ухвалити рішення про примусове лікування підлітка, якщо прийде до висновку, що дитина має якесь захворювання і її треба лікувати.
“Інша справа, що вони розуміють під захворюванням і чи існує воно. Вони можуть називати ознакою захворювання будь-яке немейнстримне, непатріотичне чи антивоєнне висловлювання. Тобто все, що йде усупереч лінії лояльності державній політиці, передусім що стосується України та війни”, — каже Наумлюк.
Він пояснює, що альтернативна думка може бути розцінена, як омана при психічній реакції, а значить, можна призначити примусове лікування.
“Все, це служить меті придушення будь-якої нелояльності, будь-яких висловлювань. І головне, мені здається, головна їхня мета — це не допустити публічних висловлювань нелояльності. Для того, щоб здавалося, що будь-який спротив державі буде покарано так чи інакше — від тюремного терміну до психіатричної лікарні. І показати, що людей, які виступають проти, — мало, що це маргінальна частина населення, психічно хвора”,— каже експерт.
Читайте також: «Движение Первых»: Як на ТОТ українську молодь учать бути русскімі
У пошуках терористів і диверсантів
У Телеграм-каналі “АТК-Новоросія” можна знайти чимало інформації про затримання людей, зокрема з окупованих територій за звинуваченнями у так званому тероризмі та екстремізмі. Затримують їх дуже жорстко, щоб показати іншим, що буває з тими, хто йде проти влади. Наприклад, там можна побачити відео, на якому двоє силовиків “блискуче” проводять секретну операцію з затримання однієї жінки, яку скручують і валять на асфальт, прямо під час переходу дороги. Або приходять додому до пенсіонера та заламують йому руки.
Далі цих людей віддають під суд, який виносить вироки з реальними тюремними термінами. Наприклад, 49-річну мешканку окупованого Мелітополя звинуватили у публічних закликах до здійснення терористичної діяльності: вона буцімто написала коментар у соцмережі, в якому “закликала до насильницьких дій щодо керівництва, військових і громадян РФ”. Жінку засудили до 5,6 року колонії.
Трьох неповнолітніх мешканців окупованої частини Запорізької області також звинуватили у терористичній діяльності. Підлітків звинувачують у тому, що з лютого 2022 року по березень 2023 вони створили “терористичну спільноту”. Хлопців назвали прибічниками “проукраїнської націоналістичної ідеології” і заявили, що вони відчували неприязнь до російської влади. (тобто, абсолютно нормальне почуття ненависті до окупантів). Їх звинуватили у тому, що вони за завданням СБУ виготовили вибухівку і намагалися закласти її біля залізничних колій.
Ба більше! Відчайдушні підлітки, за даними російських слідчих, навіть стежили за депутатом-колаборантом і співробітником “правоохоронних органів” та планували закласти вибухівку під їхні машини!
У шпіонажі на користь України звинуватили і мешканку окупованої Горлівки, яка, мовляв, передавала українським спецслужбам інформацію про дислокацію російських військ.
Таких і подібних повідомлень — дуже багато. З одного боку вони свідчать про спротив окупантам на захоплених територіях, а з іншого мають на меті — залякати людей та упередити акції непокори. Варто зазначити, що людей за підтримку України затримують, як в окупації, так і в самій Росії.
“Зрозуміло, що в окупації і в самій Росії є люди, які допомагають українській стороні: хтось передає дані, де літаки стоять, коли вилітають, де сідають, коли їх можна дронами дістати в аеропорту Енгельса, наприклад. ФСБ намагається цьому протидіяти, тому ловлять цих людей. Але я згадую, як у 2016 році у Сімферополі на площі на великому екрані крутили просто в режимі онлайн цілодобово сцени вибухів в аеропорту, як приклад того, що треба бути пильними, придивлятися до сусідів. Тоді якраз була та диверсійна операція ГУР в Криму, коли група вийшла без втрат на підконтрольну територію. Після цього росіяни створили параною в Криму: всі раптом стали не довіряти одне одному, косилися, боялися в автобусах їздити”, — згадує журналіст.
Він додає, що в Росії зараз такі настрої панують скрізь, це така пропагандистська система з вибудовування параноїки.
“Зараз також процвітає система доносів один на одного. Більшість судових справ про дискредитацію російської армії чи держзраду базується на доносах. Хтось доносить на вчителів, які у школі засуджують вбивства цивільних і ведення агресивної війни. Хтось доносить на людей, які слухають у машині “Океан Ельзи”, — говорить експерт.
Наумлюк наголошує, що у репресіях винна не тільки російська влада, але й громадськість:
“Ініціаторами такої політики є влада, так, однак далі весь цей маховик розкручується у суспільстві”.
Читайте також: Шпигуни, диверсанти і “приховані вороги”. Як чекісти знищували технічну інтелігенцію Донбасу
Неросіяни у Росії: чужі серед своїх
Цікаво, що разом із “запобіганням” тероризму-екстремізму, у Росії та окупованих нею землях говорять про протидію “спробам західних політичних сил розколоти суспільство за міжнаціональною” ознакою та ксенофобії.
У Луганську, національний склад населення якого явно змінився після окупації і переїзду туди представників російських етногруп та мешканців країн Середньої Азії, навіть провели нараду з керівниками релігійних організацій.
“Головна наша мета — не допустити насилля у міжконфесійних стосунках, від цього залежить мир на нашій території”, — сказав керівник адміністрації угрупування “ЛНР” Олексій Самойлов.
Повагу до інших національностей у Росії розуміють, як і все інше — глибоко по-своєму.
Дуже “потішила” новина про те, що у рамках вищезгаданої акції про протидію ненависті та ворожнечі з Приамур’я, наприклад, видворили іноземців з Середньої Азії, які порушили режим перебування. Порушників “гостинно” помістили у “спеціальний заклад для іноземних громадян”.
Показовою є і історія громадянина Єгипту Салема Мохамеда Алі, який, не розібравшись, підписав контракт з так званою “народною міліцією ЛНР”. Зрозумівши, куди потрапив, чоловік намагався розірвати контракт, але йому не дають це зробити. Натомість чоловіка обзивають “чорним, циганом та шахідом”.
За словами жінки Салема, на її чоловіка напали пʼяні колеги по службі. Один з них був озброєний ножем. Ухиляючись від удару, Салем упав з борту вантажівки, вдарився головою та зламав руку. Проте у стаціонарі йому оформили відмову від госпіталізації. Імам з Луганської соборної мечеті Валід та муфтій “ЛНР” Мухаммад Ісмаїл підтвердили історію Салема. Там теж кажуть, що чоловіка постійно ображали на службі і говорили: “йди звідси, твоє місце поряд з парашею”.
Американці і європейці у Росії — взагалі персони нон грати. Хоча хіба іноді у цю країну, а подекуди і в окуповані нею регіони можуть приїздити іноземці з певною місією — розповісти, яке погане НАТО, і який Путін — великий лідер. Ну а решті не поздоровиться!
Нещодавно ФСБ затримала громадянина Німеччини, який нібито прибув у Калінінград (колишній Кенігсберг, історичне місто Прусії), щоб влаштувати теракт на об’єкті ТЕК. У справі, звісно, наявний український слід. Громадянин Німеччини — Микола Гайдук, буцімто отримав завдання від громадянина України, який живе у Гамбурзі. У телефоні затриманого знайшли, ні не стару-добру візитівку Яроша (старожили згадають), а його фото разом з канцлером Шольцем!
Антон Наумлюк каже, що таке негативне ставлення до інших народів, зокрема і народів Росії, у РФ було завжди. Після теракту у “Крокус Сіті” ці тенденції посилилися.
“Здається, що влада вирішила використати ось цей громадський страх перед терактами, якусь побутову ксенофобію, яка завжди була в Росії, для більшого контролю за настроями людей”, — каже експерт.
Журналіст додає, що в РФ на законодавчому рівні ухвалені шовіністичні рішення про депортацію громадян інших держав, які багато років приїздили працювати в РФ з Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану і інших країн Центральної Азії. Також жорсткішою стає і риторика, яку використовують депутати та чиновники. Все це дає “зелене світло” ксенофобським настроям, які завжди були у суспільстві.
“Просто все злилося в одне і виглядає, як якесь величезне ідеологічне полотно ненависті до всього чужого. Ось тому вони і проводять такі “дні толерантності”: російський шовіністичний націоналізм називають толерантністю. Тому що всі, хто перебуває поряд, мають ставати більшими росіянами, ніж вони самі”, — резюмує експерт.
Читайте також: На службі у Путіна: чому французи назвали Луганськ “сердцем русского мира”
Чи варто очікувати на російський бунт?
Чи варто сподіватися на те, що режим, побудований на ненависті, недовірі та придушенні незгодних, буде скинутий народом, якому це набридне? Чи призведе ксенофобія до повстань народів Росії, які раптом втомляться від принижень та захочуть самовизначення? Очевидно, що такий сценарій був би дуже вигідний Україні, але, на жаль, він не дуже реалістичний.
“Чесно кажучи, ніяких позитивних тенденцій у настроях суспільства нема і не буде. Мені важко уявити, які умови можуть викликати підйом якогось руху спротиву владі і силовому режиму”, — каже Антон Наумлюк.
Експерт наголошує, що надій на російську опозицію, яка “або сидить, або вбита, або виїхала за кордон” немає. Так саме як і на те, що національні республіки РФ раптом висловляться за самовизначення чи незалежність.
“Ми бачимо, що війська, які набирають і відправляють в найгарячіші точки фронту, це як раз війська з національних республік. І ми не бачили, щоб хтось, крім матерів Дагестану, там цим обурювався”, — констатує експерт.
Єдине, що, на його думку, варто враховувати як фактор, це те, що відданість путінському режиму у російському суспільстві не є його глибинною, а більше показна.
“Це приблизно як, якщо хтось пам’ятає пізні радянські часи, коли ще ходили на демонстрації, але всі над ними вже сміялись. І ніхто нічому не вірив. Люди просто жили своїм життям, виховували дітей, сміялися на кухнях, розмовляли про те, як привезти джинси з Польщі. Навіть проголосували на референдумі за збереження СРСР, але коли ці голоси не врахували, союз розпався, то ніхто не встав на його захист. В Росії зараз теж ніхто не вірить, ані владі, ані телевізору. І мені здається, такі ж настрої і зараз, і це дає надію на те, що коли через інші зовнішні обставини, режим Путіна паде, ніхто не піде його захищати”, — говорить Наумлюк.
