Пам'ятник «Навіки разом» у Переяславі встановили 1979 року до 300-річчя радянського міфу про «возз'єднання» України з Росією. Колаж РГ
Російська пропаганда назвала Переяславську раду "возз'єднанням". Пояснюємо, що насправді сталося у 1654 році
Російська мережа пропагандистських Telegram-каналів, орієнтована на жителів окупованих територій України, поширила історичний фейк про Богдана Хмельницького та Переяславську раду. У дописі стверджується, що у 1654 році відбулося "возз'єднання України з Росією", а сам Хмельницький нібито "повернув російські землі". Таке трактування не відповідає сучасним історичним дослідженням і повторює радянський пропагандистський міф.
Що стверджують пропагандисти
У своєму дописі автори заявляють, що:
- Переяславська рада стала "возз'єднанням України з Росією";
- Богдан Хмельницький нібито свідомо прагнув об'єднати українців із Московським царством;
- рішення підтримав увесь український народ;
- пам'ятник Хмельницькому в Києві є доказом "спільної історії" українців і росіян.
Усі ці твердження є маніпуляціями або відвертим перекрученням історичних фактів.
Що пише російська пропаганда про окуповані території. Фото: РГ
Чому твердження про "возз'єднання" є фейком
Термін "возз'єднання України з Росією" не використовували сучасники подій XVII століття. Він з'явився значно пізніше й особливо активно почав використовуватися радянською владою після Другої світової війни.
Саме до 300-річчя Переяславської ради у 1954 році радянська історіографія остаточно закріпила офіційну концепцію "возз'єднання двох братніх народів". Тоді по всьому СРСР масово встановлювали пам'ятники, випускали плакати, книги й сувеніри з гаслом "Навіки разом", перетворивши Переяславську раду на один із головних державних міфів.
Пам'ятник 1979 року, споруджений під назвою «Навіки разом»; встановлено на відзначення 300-річчя «возз'єднання» Гетьманщини з Московським царством у Переяславі (демонтовано). Фото: Вікіпедія
Що насправді відбулося в Переяславі
На початку Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький не прагнув приєднати Україну до Московії. Спочатку він намагався добитися широкої автономії у складі Речі Посполитої. Коли стало зрозуміло, що цього досягти не вдасться, Гетьманщина почала шукати зовнішнього союзника.
Серед можливих покровителів розглядалися не лише московський цар, а й османський султан та інші правителі. Для козацької держави йшлося про пошук військового союзника та сюзерена, який дозволив би зберегти власне військо, адміністрацію і політичні права.
Лише після того, як Москва погодилася взяти Військо Запорозьке "під високу царську руку", було скликано Переяславську раду.
Боярин Бутурлін приймає присягу від гетьмана Хмельницького на московське підданство. Російська гравюра 1910 року.
У Переяславі не підписували жодного договору
Одна з найпоширеніших російських маніпуляцій полягає в тому, що в Переяславі нібито уклали "Переяславські угоди".
Насправді 18 січня 1654 року в Переяславі відбулося лише схвалення союзу та принесення присяги частиною козацької старшини. Жодного міжнародного договору того дня не підписували.
Юридичне оформлення домовленостей відбулося пізніше під час переговорів у Москві. Саме тоді були погоджені так звані Березневі статті.
Союз ледь не зірвався через позицію Москви
Під час церемонії присяги виник гострий конфлікт.
Богдан Хмельницький та старшина вимагали, щоб представник московського царя також присягнув гарантувати права й привілеї Війська Запорозького. Така практика існувала у Речі Посполитій, де король присягав своїм підданим.
Посол Василь Бутурлін категорично відмовився це робити, заявивши, що московський цар не присягає своїм підданим. Для Хмельницького це стало несподіванкою. Він навіть залишив церкву та кілька годин радився зі старшиною. Лише після повторних переговорів сторони погодили компроміс: Бутурлін усно пообіцяв, що цар підтвердить права Гетьманщини, після чого козацька старшина склала присягу.
Цей епізод показує, що сторони по-різному розуміли майбутній союз: козацька еліта бачила його як договір рівноправних партнерів, тоді як Москва — як підданство цареві.
Картина "Навіки з Москвою. Навіки з російським народом". Художник Михайло Хмелько. 1951 р.
Чи весь український народ підтримав рішення
Російська пропаганда регулярно подає Переяславську раду як всенародне волевиявлення.
Насправді збереглися присяжні списки. За словами істориків, у Переяславі присягу склали 284 особи — представники гетьманського уряду, козацької старшини та полків.
Частина українських міст і полків взагалі відмовилася присягати московському цареві або зробила це пізніше. Не підтримали рішення, зокрема, окремі представники духовенства та Запорозької Січі.
Тому твердження про одностайне рішення всього українського народу не відповідає історичним фактам.
У Переяславі на Київщині демонтували пам'ятник «Навіки разом», який встановили на честь 300-річчя начебто «возз’єднання» України з росією, 7 липня 2022 року
Що кажуть історики про Переяславську раду
Сучасна історіографія розглядає Переяславську раду як політичний союз, укладений у складних умовах війни. Він не означав "возз'єднання" двох народів і не був добровільною відмовою України від власної державності.
Ба більше, уже невдовзі після 1654 року між Гетьманщиною та Московським царством виникли суперечності щодо обсягу козацької автономії. Подальша політика Москви була спрямована на поступове обмеження прав Гетьманщини, що зрештою призвело до ліквідації української автономії у XVIII столітті.
Саме тому сучасні історики вважають радянську концепцію "возз'єднання України з Росією" політичним міфом, створеним для обґрунтування імперської політики Кремля, а не науковим описом подій XVII століття.
- 0