23 березня стало відомо, що в Луганську нарешті з’явився мер. Вірніше, “голова міського округу “ЛНР”. Все без сенсацій. На цю посаду обрали Яну Пащенко, яка виконувала обов’язки голови з 2023 року, після того, як відсторонили її попередника Маноліса Пілавова.
Що відомо про жінку, яка стала першим “керівником” Луганська, обраним за російськими законами?
Яна Осадча, Реальна газета
Таємничі вибори
Кандидатів на пост “мера” було всього двоє — Яна Пащенко і депутат “Народної ради ЛНР” Олег Коваль. Пащенко обрали одноголосно, 22 голосами, що очевидно — адже її кандидатура була узгоджена у Москві заздалегідь. Про волевиявлення містян тут навіть не йдеться, але навіть ці чисто процедурні “вибори” були сильно втаємниченні. 23 березня людей просто поставили перед фактом — от вона ваша стара нова мер!
Взагалі-то “вибори” мера були спочатку призначені на 9 липня 2025 року. Напередодні було вбито попередника Яни Пащенко, Маноліса Пілавова, який мав конфлікт з головою “ЛНР” Леонідом Пасечником і був відсторонений від влади у 2023 році.
Офіційно СБУ взяло на себе відповідальність за ліквідацію колаборанта Пілавова, однак у багатьох залишилися сумніви — чи дійсно ця смерть справа рук українських розвідників? Адже вбивство чиновника, який працював в мерії ще при Україні, могло бути вигідне, як бізнес-конкурентам Пілавова, так і самому Пасічнику.
Хай там як, а “вибори” мера Луганська 9 липня минулого року не відбулися, про причину не повідомили, і взагалі ця тема не висвічувалася у місцевих ЗМІ, аж власне до 23 березня 2026.
Читайте також: Люди нізвідки: що відомо про нову хвилю луганських проросійських пропагандистів
Завзята і крапка
Відомо, що Яна Пащено народилася 3 січня 1979 року у Луганську. Навчалася у Східноукраїнському національному університеті імені Даля. Чим займалася Яна Пащенко при Україні — невідомо. Її біографія як чиновниці починається у 2019 році — Пащенко призначають начальницею управління фінансами у міську адміністрацію Луганська, а потім заступницею “мера” Пілавова. З 2023 року стала тимчасово виконуючою обов’язки міського голови.
Яна Пащенко нагороджена знаком “За завзяття II ступеня”, почесним знаком адміністрації міста Луганська “Луганської Народної Республіки” «За заслуги перед Луганськом» ІІІ ступеня та пам’ятною відомчою медаллю «100 років контрольно-ревізійним органам Мінфіну Росії».
У 2023 році Яна Пащенко давала інтерв’ю “Вечірній Москві”, і в ньому неодноразово наголошувала, як вона цінує допомогу столиці РФ. Особливо вона вихваляє російських будівельників, Вона каже, що мріє, як місто “прикрасить панорама будівельних кранів, як багато інших міст Росії” і, її мрія стає реальністю. Завдяки, Москві, звісно.
“Готова на все, що в моїх силах, для того, щоб разом із жителями зробити Луганськ гідним для мирного життя місцем, щоб з нього не виїжджали у пошуках кращого майбутнього, а, навпаки, у будь-якому куточку величезної Росії мріяли оселитися та жити саме тут”,— казала Яна Пащенко.
Чи хочуть луганчани, щоб в їх місті оселялися росіяни і купували житло в іпотеку, яке їм самим не по кишені — питання відкрите. Звісно, їх ніхто не питав.
Три роки потому Яна Пащенко продовжує співати дифірамби російським фахівцям.
Наприклад, вона відвідує ремонт дороги по вулиці Фрунзе, який чомусь відбувається ранньою весною. Йдеться не про ямковий або аварійний ремонт, а капітальний. Будівельники формують бетонну основу для викладання нового асфальту. Сама пані мер — у гумових чоботах. Звісно, вам можуть розповісти, що використовуються передові технології при ремонті доріг у Луганську, які дозволяють класти асфальт і в дощ і в холод, але такі звіти більше нагадують відомі “потьомкінські деревні”.
Тому що луганчани неодноразово повідомляли про те, що поряд з новими скверами і доріжками, будинки топить каналізація, а аварійну бригаду не дочекаєшся, бо людей не вистачає, оскільки за роботу їм платять копійки.
Читайте також: Луганськ після відлиги пішов під воду: двори й дороги перетворилися на суцільні потоки, а окупанти називають це “Венецією”
“Леді-матрьошка”
Про те, яка Яна Пащенко людина — відомо мало. Ніби на ній маска надіта: чітко виконує волю керівництва, говорить загальні пафосні фрази, і, звісно, пропагує так звані цінності “руського миру”.
Так пані мер, а вірніше “леді-матрьошка” взяла участь у показі моделей “Руський стиль”. Яна Пащенко вийшла на сцену у вбранні з елементами російських національних костюмів, наприклад, у стилі “гжель”.
“Вдягаючи такі сукні, кожна жінка відчуває себе королевою”, – сказала вона.
Ще Яні Валеріївні подобається випікати пиріжки. Ними вона пригощала “воїнів СВО” в день матерів.
“Як мама і бабуся, будь-якої вільної хвилинки намагаюся побалувати свою родину випічкою. Дуже люблю це робити. Сьогодні особливо вдалися пиріжки. І в таке чудове свято хотіла по-материнськи пригостити хлопців-військовослужбовців”, — сказала Яна Пащенко.
Очільниця Луганська взагалі дуже полюбляє показні заходи. То родині “героя СВО” путівку у Крим вручить, то мрію дівчинки здійснить, відправивши її на головну ялинку у Кремль. Тобто, все у кращих традиціях колгоспу імені Іліча, в який перетворили Луганськ. Ось тільки тепер не Іліча, а Володимировича і його прихвоснів.
З місцевими мешканцями Яна Валеріївна не так люб’язна. Пропагандистське видання “Антифашист” описує її зустріч з жителями міста Щастя. В.о. мера не тільки відмовилася від спілкування ЗМІ, а ще й образила людей.
«Зустріч була не з приємних, і після неї Пащенко була явно роздратована. У розмові з місцевими жителями вона поводилася по-хамськи, ніби це вони винні у великій кількості проблем, з якими стикаються. Зі ЗМІ вона спілкуватися відмовилася, тому що нічого позитивного сказати було не можна, а вона вважає за краще не говорити про негатив», – каже присутній на зустрічі місцевий житель.
Читайте також: “Руський мир” пожирає своїх: хто склав протокол на Павла Губарєва
Що насправді цікавить луганчан
Перед так званою владою Луганська стоїть чимало викликів. І будівництво житла для росіян, про яке так переживає Пащенко, далеко не на першому місці.
Реальна газета поспілкувалася з луганчанами, які назвали кілька проблем, які їх бентежать.
“По вихіднім по деяких напрямках маршруток і автобусів фактично нема. Думав, що мені вчора в автобусі ребра зламають, така давка була. З автовокзалу, наприклад, після 14.00 не виїдеш. Мені здається, що транспорт — це найголовніша проблема. Можливо, тому що в мене нема автомобіля. Але друзі з машинами кажуть, що скоро будуть затори. Багато понаїхало у місто”, — говорить луганчанин Олексій.
Марія теж нарікає на транспорт:
“Понавозили всяких автобусів, а вони їздять зі швидкістю черепахи. Вік маршруток важко визначити. Але вони старі. Однак хоча б швидше їдуть. Є ще електробуси — дуже рідко їздять. А ще таксі. Дорого. “Яндекс-таксі” нема, середній чек поїздки на таксі — від 400 рублів, поїздки дешевше ніж 230 рублів не буває взагалі. Трамваї угробили, добивають зараз на вулиці Фрунзе колії”.
Ірина говорить про інші проблеми:
“Погане медичне обслуговування, не вистачає вчителів у школах, погана екологія, високі ціни на продукти”.
Іван зазначає:
“Найголовніша проблема — це те, що від нас нічого не залежить. Нас не питають. ще — повна відірваність так званої влади від населення. Не достукатися, не додзвонитися. Таке враження, що вони навіть іншими вулицями ходять. За 10 років я бачив всього три людини з влади на вулиці. Вони ніби оточені нездоланним бар’єром, парканом. Я розумію, що вони бояться, що їх підірвуть чи розстріляють, як Пілавова чи Татарського, але людям від цього не легше. І куди не підеш — перевірки, прохід через рамку та по російському паспорту. Так і живемо”.
