Пропаганда Кремля: пояснюємо, чому після брехні про захоплення Костянтинівки РФ перейшла до маніпуляцій про загиблих військових

Костянтинівка Донецької області станом на 6 липня 2026 року залишається під контролем Сил оборони України — це підтверджують Генштаб ЗСУ, DeepState та ISW. Але після того, як заява Путіна про "взяття" міста розвалилася за добу, кремлівські медіа й офіційні канали переключилися на іншу тезу: Україна нібито відмовилася забирати тіла загиблих військових, бо їй на них байдуже. Мета маніпуляції — викликати обурення аудиторії тим, що Київ начебто ставиться до своїх загиблих як до "витратного матеріалу". Реальна Газета розбирає, з чого складається ця маніпуляція, які факти вона підміняє і чому пропозиція про паузу в обстрілах вигідна саме російській стороні.

Що заявив Путін і чому це виявилося брехнею

Трохи нагадаємо, як російський диктатор втрапив в черговий скандал з брехнею. Пізно ввечері 3 липня Володимир Путін провів нараду з начальником Генштабу РФ Валерієм Герасимовим, під час якої заявив про повне захоплення Костянтинівки, а також про нібито "звільнення" всієї Луганської області. Залишимо за дужками той факт, що про захоплення Луганщини заявляють вже впʼяте чи вшосте.

Нас цікавить, що захоплення Костянтинівки спростували Генеральний штаб ЗСУ та угруповання військ "Схід", OSINT-аналітики, українські військові та z-пропагандисти.

Зеленський назвав заяву Путіна брехнею і зауважив, що коли б Костянтинівка справді була під контролем Росії, диктатору не було б перешкод зустрітися з ним і шукати дипломатичне завершення війни — але лінію фронту він не перетне.

За оцінкою ISW, російська присутність у місті обмежується невеликими диверсійно-розвідувальними групами, які діють між українськими позиціями, — це не є ознакою встановлення контролю над населеним пунктом.

Що насправді відбувається в Костянтинівці

За даними DeepState станом на 5 липня, у місті тривають активні бої. Українські аналітики фіксують, що російська піхота вийшла на околиці Костянтинівки і намагається закріпитися в районах Іллінівки та Новодмитрівки, щоб узяти під контроль основні шляхи сполучення та ускладнити логістику українських підрозділів. Водночас невеликі групи росіян намагаються просочуватися вглиб самого міста.

DeepState прямо називає відеокадри з російськими прапорами, що поширюються в мережі, елементом інформаційної війни: за словами аналітиків, більшість піхотинців, які встигають зафіксувати такі кадри, згодом знищують або беруть у полон.

Відео фіксує момент проникнення однієї людини чи невеликої групи в конкретну точку — під'їзд, підвал, руїни будівлі. Кадр знятий з дрона, але відео нічого не каже про те, що сталося із самим інфільтрантом за хвилину, годину чи наступного дня — DeepState прямо стверджує, що доля такого бійця здебільшого вже вирішена: знищення або полон.

Що росіяни заявляють про обмін тілами

4 липня Міноборони РФ оприлюднило пропозицію: з 12:00 до 18:00 за московським часом 6 липня "українській стороні пропонується" припинити обстріл Костянтинівки, щоб провести передачу тіл загиблих військовослужбовців ЗСУ. Українська сторона мала повідомити про рішення до 12:00 5 липня.

Коли, за версією Міноборони РФ, Україна на цю пропозицію не погодилася, кремлівські телеграм-канали й державні агентства (зокрема ТАСС) почали поширювати тезу, що Київ "відмовився забирати тіла", бо вони йому нібито не потрібні, і що це доводить "ставлення української влади до загиблих як до витратного матеріалу".

Пропагандистський телеграм-канал "Вести Луганск" наголошує, що понад 20 закордонних редакцій нібито виявили бажання приїхати на передачу тіл. Це прийом легітимізації: створюється враження прозорості й міжнародного визнання ситуації, хоча перевірити список цих медіа неможливо, а сам факт зацікавленості преси нічого не каже про правдивість української "відмови".

Речник угруповання "ЛНР" Родіон Мірошник пов'язав відмову з небажанням Києва зіпсувати "картинку перемог" перед самітом НАТО в Анкарі.

"За рік Росія передала Києву 20 354 тіла солдатів ЗСУ, а Київ повернув 627 загиблих військовослужбовців РФ — це реальне співвідношення втрат на полі бою", — заявив він, хоча це емоційна маніпуляція. Луганський колаборант, який не перший рік пише про бойові дії, не може не знати, що кількість тіл на обмінах не ілюструє співвідношення загиблих. Проте продовжує наратив про "байдуже" військове керівництво ЗСУ.

Реальна трагедія (загиблі військові, яких справді важко евакуювати через відступ і активні бої) використовується як сировина для іншого висновку — про нібито цинізм українського командування. Причиново-наслідковий зв'язок тут підмінений: причина того, що тіла лишаються на території, — воєнна ситуація й неможливість евакуації під вогнем, а не рішення "не забирати".

Паралельно ватажок угруповання "ДНР" Денис Пушилін почав говорити про Костянтинівку як про вже захоплену територію — заявляючи про можливу евакуацію близько тисячі жителів і "серйозні руйнування" в місті, оцінку яких мають дати фахівці пізніше. Ці заяви також не підтверджені незалежними джерелами і суперечать даним DeepState та Генштабу ЗСУ про те, що бої за місто тривають, а контроль над ним зберігають Сили оборони.

Чому пропозиція про перемир'я вигідна саме Росії

DeepState прямо назвав ініціативу з тимчасовим припиненням вогню "підступним планом", на який не можна погоджуватися. Аргументація аналітиків будується на кількох пунктах:

• саме ударно-пошукові дії українських операторів дронів заважають російським підрозділам закріпитися в місті — і чотиригодинна пауза дала б ворогу час на це закріплення;
• пропозиція припинити обстріли виглядає лицемірною, оскільки саме російська авіація й безпілотники продовжують регулярно завдавати ударів по Костянтинівці керованими авіабомбами;
• якщо вірити заявам Путіна про повний контроль над містом, незрозуміло, навіщо тоді взагалі потрібне перемир'я — логічно воно потрібне саме тоді, коли сторона хоче закріпити позиції, яких ще не утримує повністю.

Як пропаганда змістила акцент щодо Костянтинівки

Російській пропаганді довелося терміново змінювати наратив щодо Костянтинівки, щоб врятували репутацію начальства. Спершу Путін заявив про взяття міста — цій тезі обурилися навіть лояльні до Кремля блогери, які прямо порівняли ситуацію з Купʼянськом, де пропаганда також брехала про захоплення міста.

Коли теза про "звільнення" не витримала перевірки, риторика змістилася з воєнних успіхів на емоційний регістр: тепер не Росія намагається закріпитися в місті ціною втрат, а Україна нібито байдужа до тіл власних загиблих військових.

Загиблі військові у Костянтинівці справді є — це прямі наслідки бойових дій, відступу ЗСУ з окремих ділянок і складнощів з евакуацією тіл із зони ураження дронами. Але кількість втрат самих російських підрозділів під час спроб інфільтрації в місто пропагандистські джерела не розкривають.

Пропозиція про паузу в обстрілах виглядає гуманітарною лише на перший погляд. Насправді вона з'явилася саме в момент, коли українські дрони не дають ворогу закріпитися в місті — тобто тоді, коли зупинка вогню найбільше потрібна саме російській стороні. А коли Україна не купилася на цю хитрість, російська пропаганда подала відмову як доказ того, що Київ нехтує власними загиблими — підмінивши воєнний розрахунок емоційним звинуваченням, яке нічим не підтверджене.