У низці медіа з’явилися повідомлення, що окупаційна влада так званої “ЛНР“ створила окрему базу українських сиріт, де дитину можна обрати за кольором очей чи волосся. Про це заявив керівник організації Save Ukraine Микола Кулеба, порівнявши опис дітей у цих анкетах із “каталогом рабів“.
Проте проєкт “Важные истории” каже: така база існувала давно, а зміни були формальні.
Насправді така база існує щонайменше з 2016 року. Спершу її вела окупаційна “адміністрація” через місцеве “міністерство праці та соцполітики”, а у 2024 році функції передали “міністерству освіти та науки ЛНР”. У 2025-му відомство запустило новий сайт за російським зразком, що й привернуло увагу громадськості.
У цій базі справді можна фільтрувати анкети за зовнішніми ознаками — так само, як і у загальноросійському банку даних про дітей-сиріт. Формально це пояснюють бажанням полегшити пошук для майбутніх прийомних батьків, хоча етичність такого підходу викликає запитання. Опис дітей також типово чиновницький і беземоційний — так представляють усіх сиріт у РФ, незалежно від походження.
Станом на момент публікації у “ЛНР”-базі — 294 анкети. Але головна небезпека полягає в іншому: тисячі українських дітей, вивезених у Росію, розміщують у федеральному банку даних без зазначення, що вони з України. Їхні сліди швидко губляться, а повернення стає майже неможливим.
Вивезення та усиновлення українських дітей у РФ визнане міжнародною спільнотою воєнним злочином. І хоча випадок з “оновленою базою ЛНР” — це радше формальна зміна, сам процес депортації й приховування походження дітей залишається системною і небезпечною практикою, яку необхідно документувати з максимальною точністю.
