Десятки тисяч наших громадян перебувають у російському полоні з 2014 року. Щоденно родичі докладають надзусиль аби не тільки наблизити звільнення рідних, а хоча б мати можливість знати їх місцеперебування й отримати довгоочікувану вісточку, що вони живі. Люсьєна Зіновкіна, жителька Мелітополя, чоловік якої майже два роки у російському полоні, поділилася власним досвідом користування російським сервісом електронного листування з місцями несвободи, де перебуває її коханий.
Ксенія Новицька, спеціально для Реальної газети
У Росії і на тимчасово окупованих територіях існує два сервіси, які пропонують послуги електронного листування – “Ф-письмо” і “ZT” (раніше “Зона Телеком”). Вони схожі між собою та як заявлено на сайті, наприклад, “ZT”, “націлені на надання увʼязненим та їхнім близьким можливість переговорів, електронного листування та переказу коштів на особовий рахунок засудженого”.
Виходячи з написаного, заплативши гроші, можна поговорити з близькою людиною чи відправити їй електронного листа. Також на сайтах, окрім вищезазначених послуг, пропонують відправити фотографії. Чи так воно працює насправді?
Читайте також: З мого мертвого сина зняли хрестик та обручку: матір розповіла, скільки коштує ексгумувати тіло в Маріуполі
Необхідні сімкарта та банківська картка
За словами Люсьєни Зіновкіної, особисто вона стикалася лише з “ZT”.
“У місцях утримань доступний лише один сервіс. Там, де був мій Костя, відповідно, можна було користуватися лише “ZT”, – каже дівчина.
Користуватися цією системою можна лише за декількох умов – наявність російської сімкарти та російської банківської карти. Сімкарта – для створення електронного кабінету, картка – для оплати послуг та поповнення балансу вашої рідної людини.
“Звісно, це проблема. Якщо є-сімкарту можна придбати через спеціальні сервіси, то банківська картка – набагато складніша проблема. Мої дівчата викручуються як можуть і шукають можливість аби хтось поповнив рахунок їм в Росії чи на окупованій території”, – розповідає дружина незаконно утримуваного.
Оскільки Люсьєна знаходиться в одній з країн Європи, для користування цим сервісом їй не потрібен ВПН. Для тих, хто перебуває в Україні – потрібен і для “Ф-письмо”, і “ZT”.
Різна ціна на листи
Далі необхідно створити електронний кабінет, в якому ви писатимете листи. За її словами, сам електронний кабінет досить простий в користуванні. Там є інформація про листи вхідні-вихідні, кількість проплачених бланків. Також додатково за 5 рублів можна замовити послугу сповіщення про отримання нового листа на мобільний телефон.
“Кожен аркуш листа коштує грошей. До того ж всюди ціна різна. Наприклад, у Маріуполі – 30 рублів, у Донецьку – 45 рублів, у Ростові – 55 рублів. Щоб ви могли отримати відповідь, то необхідно одразу внести оплату на якусь кількість зворотних бланків, бо утримуваний, звісно, не зможе зробити це самостійно”, – розповідає вона.
Проте в деяких місцях несвободи, наприклад, є така послуга “ініціативний лист”. На телефон приходить сповіщення, що вам надійшов такий-то лист і щоб його прочитати необхідно внести якусь суму. Але це скоріше виключення, ніж правило.
Термін відповіді — різний
Після того, як ви відправите лист в систему, він проходитиме “цензуру”. Лише наступним етапом буде передача його отримувачу. За словами Люсьєни, термін відповіді залежить від того, де утримується людина. Зазвичай, це може бути від пари днів до трьох тижнів.
Проте, як відомо, наших громадян часто етапують. У такому випадку звʼязок може обірватися. Якщо опиратися на досвід Люсьєни, то з Донецька вона отримувала відповідь, що “такой не содержится”.
“Я відправила листа Кості і отримала таку відповідь. Тоді я зрозуміла, що його етапували. Куди – ніхто не повідомляє. Тоді починаються пошуки по всіх СІЗО та колоніях, куди найчастіше потрапляють наші хлопці та дівчата. До речі, це один із способів пошуку своїх рідних. Якщо ви хоч приблизно щось чули про те, де може перебувати ваша рідна людина, сміливо починайте писати і обовʼязково сплачуйте бланки відповідей для них. Є варіант, що вам можуть не відповісти, але краще спробувати”, — ділиться Люсьєна.
Бореться за чоловіка вже два роки
Саме це і робить Люсьєна Зіновкіна з 12 травня 2023 року, дня, коли її чоловік не повернувся додому в окупованому Мелітополі. Лише через місяці рідні змогли домогтися хоча б якоїсь відповіді від окупаційної влади – його затримали та судитимуть за “тероризм”. Окрім “тероризму” йому додали ще шість статей, але й до нині достеменно не відомо яких.
“Костянтин мав чітку проукраїнську позицію, яка заважала окупаційній владі. Саме тому і потрапив в полон. Там він перебуває майже два роки. Рівно стільки я борюся за його свободу.”, — каже дівчина.
Єдиною “відрадою” є листи, які вона отримує від чоловіка. Вони пишуть один одному про свої новини, Люсьєна розповідає про рідних та друзів, і про те, як бореться за нього. Він же розповідає про книги, які прочитав, запевняє, що з ним все добре, і що він не втрачає надії на повернення додому.
Нижче, ви можете прочитати “витримки” з листів, які Костянтин надсилає Люсьєні.
“Я вже змирилася, що наше особисте вже не наш особисте”, – сказала дівчина.
