23-річний військовослужбовець та поет з Маріуполя вибрався з оточення, але загинув під час штурму Андріївки у 2023 році. Мати хлопця Тетян Сичова розповіла Реальній газеті історію свого сина.
Ольга Демідко, спеціально для Реальної газети
23-річний молодший сержант.Даниїл Сичов, Бронік загинув у вересні 2023 року. Розпочав війну добровольцем солдатом-стрільцем, згодом в ході служби обіймав посади бухгалтера, оператора розвідки, штаб-сержанта розвідки, водія бойової машини, гранатометника третьої штурмової бригади ЗСУ.
Даниїл народився у Маріуполі в багатодітній родині, де був п’ятою дитиною. Хлопчик дуже багато читав, грав на гітарі, любив природу, довгі прогулянки, особливо біля моря.

«Данюша був неймовірним і любив життя, свій край і людей. Він був юним поетом і філософом, дуже тонко і точно відчував людей, життя. Маючи певні проблеми зі здоров’ям, він був надзвичайно активним і діяльним, залишаючись при цьому щиросердим», – розповідає Тетяна Олександрівна, мама Даниїла.
Навчання Даниїл розпочав у ліцеї 14, потім з родиною тимчасово переїхав на Київщину. Повернувшись у Маріуполь, закінчив середню школу і, вступивши до Маріупольського державного університету на спеціальність «Право», почав працювати баристою.
Даня дуже любив фотографувати і родина з трепетом зберігає його фотопейзажі, краєвиди рідного міста і улюблених котиків.
Даниїл мріяв про власну кав’ярню. Однак перед самим початком ворожого вторгнення він прийшов працювати на завод «Азовсталь», де під час нічної зміни його застала війна.

Читайте також: У Суджі дивуються, що я донеччанин і воюю. Історія бійця Віталія Овчаренка
24 лютого 2022 року о 7 ранку Даниїл телефоном повідомив маму, що вже записався в тероборону і просив зібрати його речі.
Далі були запеклі бої на західних околицях міста. Залишившись без БК і можливості пробратись до “Азовсталі”, бійці отримали наказ вибиратись з оточення групами по двоє. Побратим не захотів полишити місто і Даниїл впродовж місяця вибирався самотужки пішки, без їжі, з довгими важкими перевірками в комендатурах ворога, потерпаючи від холоду. Вороги примушували підбирати і вантажити тіла загиблих мешканців.

Коли маріуполець вибрався з оточеного міста, одразу ж поїхав через Запоріжжя до Дніпра, де одразу ж став до лав Збройних сил України. Спочатку воював у Маріупольській бригаді Тероборони, потім – у Бахмутській, наприкінці липня перейшов до третьої окремої штурмової бригади ЗСУ.
«Чудеса і Щось Вище понад нами існують, інакше б я був би мертвий. Маріуполь, ти в серці. Сподіваюся якнайшвидше повернутися, знищувати загарбників, звільняючи своїх, і вшанувати пам’ять полеглих товаришів та співгромадян. Хлопці, вибачте, але нагадаю. Ми всі смертні, але життя має бути гідним. Тільки разом ми сила, за нами, правда, за нами перемога», – написав Данило у своєму інстаграмі 31 березня 2022 року.

Даниїл підтримував переселенців та передавав кошти бабусям, які залишилися в окупованому Маріуполі. Про це мама Дані дізналася, коли отримала після загибелі сина його телефон. Вона дуже довго і ретельно читала всі листування сина і була вражена тим, наскільки багато часу син приділяв допомозі іншим людям.
«Право вибирати ми маємо геть усе від простих речей до віри чи не віри в Бога. Але коли прийшли вороги вбити твою сім’ю, зруйнувати твоє місто, захопити твою країну, то вибору немає, потрібно стати і захищати їх», – так писав Даня своєму другу, який виїхав за кордон.
12 вересня 2023 року Даниїл пішов на штурм Андріївки в команді, яка складалася майже з одних добровольців. Напередодні цього штурму Даня зателефонував брату і попросив у нього свої дитячі фото, також розпитав про всю сім’ю. Хлопець неначе щось відчував. Це був останній бойовий вихід маріупольця.
7 листопада у Семінарійському костелі Святого Йоана з Дуклі у Житомирі попрощалися з 23-річним захисником Даниїлом Сичовим.

«Честь, шана і вічна пам’ять, – написали побратими Даниїла Сичова із Бахмутської ТрО. – Цілеспрямований та наполегливий, він міг зненацька здивувати але завжди демонстрував наснагу та наполегливість у досягненні мети. А останні місяці вона у нього була незмінна – помститися загарбникам, які прийшли до нас нищити та паплюжити наші оселі і – очистити від них нашу землю та повітря. Він пройшов Маріуполь, потім боронив країну у складах Маріупольського та Бахмутського батальйонів. Писав вірші, мав неабиякий економічний хист, але прагнув нищити ворога саме на передовій та у складі штурмовиків вибивати росіян з нашої української землі. Він один з тих, завдяки кому від росіян звільнена Андріївка. Тож, не забувайте, якою ціною даються такі перемоги. Висловлюємо співчуття близьким та рідним Даниїла. Він був справжнім сином своїх батьків та Батьківщини і загинув Героєм».
Насправді Бронік і досі в строю, адже сім’я Данила активно донатить на Перемогу та допомагає важкопораненим.
Наразі сім’я Даниїла виклала в Youtube вірші Данила, презентація яких відбулася 9 січня 2025 року.
«Ми вирішили, наскільки це можливо, продовжити справу сина і брата, кожен, як може. Наш Бронік в строю, допоки ми живі. Найболючіше, це робота з віршами і фото. Просто тонемо в болі, любові такій пекучій, ледь рухаємось у цій справі», – поділилися рідні Даниїла.
Читайте також: “Рятували людей, яких розстрілювали з гвинтокрила”: історія волонтера з Маріуполя Костянтина Бінковського