Кремлівська пропаганда вустами своїх луганських та донецьких голів, що говорять, продовжують розповсюджувати сумнівні фейки та маніпуляції щодо війни в Україні. Говорити про це важливо, аби чітко зафіксувати меседжі щодо того, як Росія виправдовує своє повномасштабне вторгнення. Ще одна причина — ці меседжі цитує західна преса, що створює викривлену картину реальності. Реальна Газета зібрала топ-5 меседжів, які зараз поширюють луганські та донецькі пропагандисти.
“Трибунал над нацистами”
Кремлівська пропаганда продовжує жити в інформаційній матриці Другої світової війни, де головний ворог — це “нацисти”. На цю роль призначили полк “Азов”, відсунувши на другий план “Правий сектор”. Відповідно до пропагандистської міфології, “перемога” над “нацизмом” має закінчуватися “Нюрнберзьким трибуналом”, імітувати який зараз намагаються в окупованому Маріуполі.
Подію чекають з дня на день: всупереч очікуванням, 24 серпня, в День Незалежності, судилище не відбулося. 6 серпня Маріупольська міська рада повідомила, що на сцені філармонії у місті окупанти почали монтувати тюремні клітки для того, аби провести псевдосуд над українськими військовополоненими, зокрема, над членами полку “Азов”.
Ватажок угруповання “ДНР” Денис Пушилін в ефірі каналу “Росія 1” підтвердив, що так званий “перший трибунал” над військовими “Азова” пройде в Маріуполі. За його словами, згодом в угрупованні хочуть влаштувати ще й “міжнародний трибунал”. нібито “низка країн дали попередню згоду на участь”, проте, що це за країни, Пушилін не уточнив.
В угрупованні “ЛНР” теж хочуть “пограти в трибунал”. Так, “посол ЛНР” в Росії, колишній заслужений журналіст України, Родіон Мірошник закликав створити міжнародну площадку, на якій можна було б “оприлюднювати підсумки трибуналу над військовими злочинцями”. Українських військовополонених він називає не інакше, як “бойовиками націоналістичного підрозділу”, “Азов” — “нацистською організацією” та стверджує, що зараз полонені — лише арештанти.
Очільник угрупування “ЛНР” Леонід Пасічник теж претендує на проведення “трибуналу”. Лише незрозуміло, над ким.
“Те, що трибуналу бути — факт. Занадто багато злочинів, звірств нацистів за вісім років зафіксовано Генеральною прокуратурою ЛНР… Ці дані зараз поповнюються оповіданнями, історіями людей із звільнених територій”, — стверджує він.
“Українська правда” з посиланням на свої джерела у розвідці пише, що “ДНР” хоче судити не лише бійців “Азову” чи інших військових, а “ідеологію нацизму”. Так “ДНР” по замовленню Москви намагатиметься показати “денацифікацію” та виправдати свій напад на Україну. Причому судилища можуть проходити не лише в Маріуполі. Окупанти натякають на те, що “азовцям” можуть винести смертний вирок. Проте, як вважають у розвідці, “найжорсткіші сценарії” можливі лише щодо найбільш відомих із полонених, командного складу “Азову” та групи “Ведмедів”. Останніх вже “судить” угруповання “ДНР”.
“Володимир Зеленський прокоментував повідомлення про те, що в Маріуполі готується судилище над військовополоненими, сказавши, що це “відріже Росію від переговорів”. “Трибунал” очікували 24 серпня, проте станом на зараз він не відбувся.
До речі, 24 серпня 2014 року угруповання “ДНР” провело в окупованому Донецьку “парад полонених”, який відсилав до “параду” полонених німців, який у 1944 році провели в Москві. Донецьким конвоїрам навіть дали в руки раритетні гвинтівки з штик-ножами за зразком радянської армії. А після “параду” вулицю теж помили з поливальних машин. Тож в угруповання “ДНР” вже є досвід організації історичних реконструкцій на тему Другої вітчизняної війни.
“Росія веде денациіфкацію”
На прикладі ватажків угрупувань “ЛНР” і “ДНР” Леоніда Пасічника і Дениса Пушиліна легко простежити, як змінилася риторика псевдореспублік залежно від задач, які перед ними ставив Кремль.
2019 рік. Росія вимагає від України виконання Мінських домовленостей у своєму трактуванні, і Леонід Пасічник заявляє, що готовий до повернення “республіки” під український контроль за умови надання їй “особливого статусу”. Він підтримує дивний флешмоб, який закликає Володимира Зеленського “визнати вибір Донбасу”, і навіть пише про це на своїй сторінці в Twitter. Щоправда, потім цей пост буде видалено, але скріншоти нікуди не поділися. Результатів це не приносить, і флешмоб швидко згортають.
2021 рік. На фронті відбувається загострення. Володимир Зеленський пропонує Володимиру Путіну зустрітися, щоб домовитися про припинення вогню. У відповідь ватажки “ДНР” та “ЛНР” запрошують Зеленського провести переговори на лінії розмежування. “Я готовий зустрітися де завгодно на лінії зіткнення, тієї ж лінії, яка в якийсь момент може перетворитися в “червону”, і тоді буде занадто пізно говорити”, —заявляв тоді Пасічник. Його “колега” Денис Пушилін просив Зеленського не кликати на перемовини “лідерів третіх країн”, маючи на увазі Росію, і запевняючи, що вона не має відношення до ескалації.
І ось нарешті 2022 рік. Росія проголошує “денацифікацію” одним із завдань “спецоперації” і ватажки “ЛДНР” заявляють про злочини, які Україна нібито здійснювала проти “народу Донбасу” протягом восьми років. Тобто три роки тому ані Пушилін, ані Пасічник не були проти “розгулу нацизму”, а після 24 лютого раптом його помітили?
“Стоїмо за світ без фашизму”
Повідомлення голів “республік” містять нехитрі меседжі про боротьбу проти “нацизму”, “військові злочини”, пам’ять про подвиги дідів у Другій світовій війні та “військові злочини карателів”. Наприклад, у своїй промові до Дня Перемоги Пушилін прирівняв війну, яку Росія зараз веде на Донбасі з боями майже 80-річної давнини. Але є нюанс: на роль “нацистів” він призначив українських військових.
“Сьогодні ми знову єдиним народним фронтом стоїмо за світ без фашизму, нацистської ідеології та русофобії. І у цій боротьбі ми не одні. Нам допомагає наша велика батьківщина. Як і в 40-ті роки минулого століття, пліч-о-пліч з нашими бійцями на рубежах Донецької землі воїни з різних регіонів Росії. Так само, як у визвольну війну, всі вони борються за свою батьківщину”, — заявляв він на фоні пам’ятника визволителям Донбасу.
Угрупування “ДНР” навіть випустило свою поштову марку “Zакат нацизму”, на якому символ російського вторгнення перекреслює заблюрений герб полку “Азов”. Все це знаходиться на фоні палаючого комбінату “Азовсталь”. Відправити таку марку можна хіба що в Росію чи “ЛНР”.
Леонід Пасічник, здається, вже говорить штампами з пропагандистських методичок.
“На превеликий жаль, через вісім десятиліть, коли ще живі учасники та очевидці Великої Вітчизняної війни, нацизм знову почав проростати в Україні. Над його викоріненням зараз старанно працюють військові республіки та Росії, знову очищаючи споконвічно російські землі від української коричневої чуми”, — заявляв він 22 червня, у день нападу нацистської Німеччини на СРСР.
А 3 липня Пасічник після окупації Лисичанська заявив про “новий день Перемоги” та “завершення звільнення “республіки” в її історичних кордонах”.
“Українські неонацисти, які прийшли на нашу землю вбивати та грабувати, повалені! Вони застосовували підлу тактику, використовуючи мирних жителів як щит. Тому нашим військовим доводилося акуратно відвойовувати буквально кожен будинок, кожну вулицю, кожне селище. І ось, нарешті, були взяті й такі великі міста Луганської області як Рубіжне та Сєвєродонецьк, а сьогодні повністю звільнено Лисичанськ!”, — заявив пасічник та порівняв цю “перемогу” з перемогою у 1945 році.
“Росіяни акуратно відвойовували територію”
У попередній заяві знаходимо тут ще один кремлівський наратив: “росіяни акуратно відвойовували територію” та наносили “точкові удари по військовій інфраструктурі”. Зараз його активно просуває голова МЗС РФ Сергій Лавров. В інтерв’ю французькій телекомпанії TF1 заявив, що “терміни “спецоперації” РФ обумовлені наказом категорично уникати ударів по цивільній інфраструктурі”. Те ж саме заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Буцімто, “Росія навмисно уповільнила темпи наступу в Україні для евакуації населення”. За його словами, для виходу жителів з оточених населених пунктів оголошуються режими тиші та створюються гуманітарні коридори.
Тобто ми бачимо, що перші особи РФ та угрупувань “ЛНР” почали на всіх рівнях просувати один меседж, який має “відбілити” їх військові злочини: нібито вони бережуть людей та інфраструктуру, а всі жертви і руйнування — на совісті “націоналістів” та “фашистів”.
“Подвиги предків надихають нас”
То чому ж люди так просто ведуться на пропаганду? Справа в тому, що кремлівські меседжі у різній формі постійно повторюються в різних джерелах. Їх підкріплюють викривленими фактами, тому навіть раціонально мисляча людина може засумніватися: а може і справді на фронті “наловили нацистів”?
Інформаційний простір в окупації заповнений відсилками до радянського минулого. Варто лише згадати “побєдобєсіє”, яке стає надпотужним кожного 9 травня. Причому різноманітні флешмоби з георгіївськими стрічками проводилися в Луганську задовго до 2014 року. Наприклад, георгіївську стрічку завдовжки в 15 кілометрів там розгортали ще в 2011 році.
Один з останніх прикладів: російські пропагандисти привезли в Луганськ фільм “Матч” про “матч смерті”, який нібито відбувся в Києві між радянською командою “Динамо” та командою Вермахту “Флакельф”. За радянською легендою, українці, попри погрози, переграли німців. Через кілька тижнів після цієї гри чотирьох гравців київської команди затримали і згодом убили. Проте зараз, через кілька десятиріч слідства, не вдалося знайти прямий зв’язок між результатом поєдинку та загибеллю футболістів. А німецький офіцер, який нібито погрожував українцям і закликав “злити” матч, міг взагалі не існувати. Проте зараз радянський газетний міф використовують для пропагандистських потреб.
“Цей і тисячі інших подвигів предків надихають нас і сьогодні, коли ми знову захищаємо рідну землю від нацизму, – тепер українського, боремося за своє право розмовляти рідною для нас мовою”, — йдеться в публікації Пасічника.
До речі, фільм “Матч” 2012 року знімали в Харкові (який прямо зараз обстрілює російська артилерія) та під Києвом у Вишгороді (куди російські ракети прилітали декілька днів тому).
Брехливі кремлівські нариативи легко приживаються на луганському ґрунті. До меседжу про захист “рідної землі” доєднається ще один — про боротьбу за право говорити рідною мовою, хоча це ніхто ніколи не забороняв. Про міфічних нацистів у Луганську говорять довше, ніж триває війна. Кремлівські пропагандисти разом зі своїми маріонетковими колегами керуються магічним мисленням, вдаючи, що якщо провести “парад полонених” чи “трибунал” за радянським зразком, то це призведе до реальної перемоги.
