Майже в саму річницю “визнання ЛДНР” одному з діячів “руської весни” завдали удар у спину: на самопроголошеного “губернатора” окупованої частини Донецької області Павла Губарєва склади адміністративний протокол про “дискредитацію” російської армії. Протокол склали у Москві, хто саме — невідомо. Але ветеран “руської весни” встиг посваритися з кількома такими ж z-діячами. Реальна Газета розбиралася, хто воює проти “народного губернатора”.
Олена Фєтісова, “Реальна Газета”
Від “народного губернатора” до “дискредитатора” армії. Хто такий Павло Губарєв
Павло Губарєв родом з окупованого нині Сіверськодонецька, але “славу” здобув у 2014 році, коли став одним з лідерів проросійських виступів на Донбасі. Тоді Губарєв оголосив себе “народним губернатором”, але офіційної “посади” при угрупуванні “ДНР” так і не отримав. Намагався брати участь у “виборах” на окупованій території, але йому не дозволили, і він так і залишився в опозиції до так званої “влади ДНР”. Після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році вступив до російської армії як рядовий, але паралельно продовжив критикувати владу. Якийсь час був прибічником колишнього “міністра оборони ДНР” Ігоря Гіркіна, який зараз перебуває за ґратами за обвинуваченням у справі про заклики до екстремістської діяльності. Був учасником “Клубу розгніваних патріотів” та ультранаціоналістичного руху “Русское национальное единство”.
Губарєв критикував вище російське військове керівництво за провали на фронті, бездарне керівництво, мʼясні штурми, недостатню підготовку та “зачистки” лідерів “руської весни”. Заявляв, що командира проросійських бойовиків на Луганщині Олексія Мозгового вбили свої ж за вказівкою з Кремля (і ще скаржився, що z-блогери не поспішають поширювати цю історію). Обурювався, що жителі зруйнованих Маріуполя, Сіверськодонецька, Попасної та інших міст Донбасу залишилися і без житла, і без матеріальної допомоги від Росії на його купівлю. І навіть закликав російських військових не складати зброю у разі ймовірного “договорнячка”.
“Добре подумайте, перш ніж добровільно роззброюватися після закінчення бойових дій. Інших варіантів може не бути“, — писав Губарєв у травні 2025 року, коли “зет-патріоти” активно обговорювали перспективу припинення війни проти України.
То виходить, що “рядовий Губарєв” (так називається телеграм-канал сепаратиста) — борець з диктаторським режимом? Ні. Він послідовно підтримує збройну агресію проти України, але працює на свою аудиторію всередині проросійського середовища. Це коло людей, які не вірять у брехливі доповіді про просування на фронті та переконані, що Росія застрягла у війні.
“Можливість закінчити СВО перемогою за збереження колоніальної системи влади у Росії відсутня!”, — пише їм Губарєв.
Крім того, у колишнього ватажка донецьких сепаратистів є додаткові вороги, один з яких — Денис Пушилін.
Читайте також: У Росії, у забутті чи в могилі: як склалися долі луганських керманичів “руської весни”
Кому перейшов дорогу Губарєв. Версія перша. Вода
Губарєв вважає, що після 2014 року його усунули від “влади”. У 2018 році він намагався взяти учать у “виборах” голови “ДНР”, але його кандидатуру відхилили. З того часу ворожість до очільника окупованої Донеччини Дениса Пушиліна лише посилювалася. Окупаційну владу в Донецьку Губарєв називає “дворянським станом”, який відбирає житло у родин з дітьми на користь “високопосадовців МВС”. А Пушиліна він вважає відповідальним за гуманітарну катастрофу з водою, адже багатотисячний Донецьк та його околиці вже понад рік живуть без доступу до централізованого постачання питної води. Вода в кранах донеччан зʼявляється хіба що на кілька годин — і то не щодня. Це технічна вода, придатна лише для побутових потреб. Питну доводиться купляти в кіосках за ціною від 3 до 5 рублів за літр. Річний обсяг цього ринку оцінюють у 5,5–7 млрд рублів. Місцеві жителі впевнені, що такі обороти неможливі без схвалення Пушиліна.
Безкоштовну воду розвозять підрозділи МНС РФ та волонтери, але цих обсягів не вистачає для нормального життя. Сам ватажок “ДНР” заявляв, що собівартість води має складати 1,5 рубля, але, за словами донеччан, таких цін вже давно ніхто не бачив. Пушилін публічно закликав продавців знижувати ціни, проте реального зниження не сталося. Тому в соцмережах активно обговорюють звʼязок окупаційної адміністрації з “водним ринком”, а її заяви про будівництво нового водогону та розчищення річищ річок — способами розкрасти бюджет.
Читайте також: «У «незалежній республіці» було краще, ніж в Росії». Про ситуацію з опаленням та водопостачанням в Луганську
Хто ще говорив про “водну мафію”
Раніше тему водної кризи на Донбасі порушував один із засновників організації “Донецька республіка” Андрій Пургін.
Андрій Пургін — засновник та ідеолог угрупування “ДНР”, якого також відсунули від влади. У 2015 році його зі скандалом відправили у відставку з посади голови “Народної ради ДНР”, а на його місце обрали Дениса Пушиліна. А у 2017 році у батька-засновника “республіки” взагалі відібрали “депутатський мандат”.
Пургін заявляв, що Пушилін володіє шістьма заводами по розливу питної води і добре збагатився на цьому. Отже, ремонтувати водогін — не в його комерційних інтересах. Після цього ідеолог поскаржився, що тепер проти нього збираються відкрити адміністративну справу та готують лінгвістичну експертизу.
“Чи варто було, Андрію Євгеновичу, допомагати цьому щуру підбиратися на трон?) Адже вже тоді було зрозуміло, які звички у цієї істоти”, — іронічно запитав Павло Губарєв свого соратника, з яким у 2014 році просував Пушиліна до “влади”.
Кому перейшов дорогу Губарєв. Версія друга. Чеченський слід
У своєму телеграм-каналі Павло Губарєв натякає на того, хто міг написати на нього заяву. І це не Пушилін.
“Ватажок секти “Військо Ісуса” у властивій злісному ментенишу манері відреагував на мої публікації. Ім’я заявника поки що не знаю, але гадаю, що це неофіт алаудинівської екуменічної церкви”, — заявив Губарєв, припустивши, що до доносу має відношення Апті Алаудінов, командир спеціального загону “Ахмат”.
Губарєв назвав його ватажком “секти “Військо Ісуса””, натякаючи на книгу “Військо Ісуса в битві проти війська даджаля-антихриста”, співавтором якої є Алаудінов. У “народного губернатора” з чеченцем давні рахунки. Губарєв звинувачує Алаудінова в імітації бойових дій, брехливих доповідях та провалі оборони Курської області. Він вважає, що “Ахмат” та Алаудінов особисто присвоюють собі заслуги інших російських найманців. А самі “ахматовці” намагаються уникати бойових дій і лише знімають постановочні відео.
“Апті Аронович усіма правдами та неправдами намагається створити видимість бойової роботи всього Ахмата”, — пише Губарєв.
Словесна дуель між Алаудіновим і Губаревим почалася після скандалу в луганському басейні влітку 2025 року. Тоді чеченець Аліхан Берсаєв, який називав себе бійцем “Ахмату”, залицявся до жінок на території публічного басейну в окупованому Луганську. За одну з жінок вступився її чоловік, а згодом — блогер і боєць змішаних єдиноборств Макс Дівнич. Обмін зауваженнями переріс у бійку, після якої Берсаєв покинув басейн з криками: “Ти ще не знаєш, що таке “Ахмат”… Цей заклад скоро буде моїм”.
Потім зʼясувалося, що Берсаєв не служить в “Ахматі”, а скандал перекинувся в соціальні мережі. На захист Берсаєва став Алаудінов, а на захист Дівнича — Павло Губарєв. За словами останнього, “справжні генерали” не поводяться як Алаудінов.
“Ви, (…) Апті Аронович, у своєму Telegram-каналі влаштували справжнє цькування Макса. Ви репостете матеріали, які є принизливими (…) Такі дії дискредитують вас як генерала”, — написав він у блозі, а потім закликав “ахматівця” прибрати “руки геть” від Дівнича та поводитися правильно.
Попутно Губарєв назвав Алаудінова “недогенералом” та поклав на нього відповідальність за прорив ЗСУ під Курськом. Нібито через бездіяльність Алаудінова “загинули десятки тисяч людей”.
Після серії взаємних образ Губарєв назвав Алаудінова фашистом.
“Відмазувати одноплемінника, який ображав жінок та всіх мешканців ЛНР, – це фашизм, Апті Аронович! Алаудінов – фашист! Цей чеченець (Берсаєв, — примр. РГ) п’яний, самовільно залишив частину, в яку його призначили служити замість кримінального покарання у справі про пограбування (може шахрайства)!”, — написав донеччанин.
Станом на 23 лютого Губарєв так і не розповів, хто написав заяву проти нього і не поділився іншими подробицями звинувачень. Щоправда, ані Пушиліна, ані Алаудінова він відтоді не критикував.
Як мінімум двоє публічних діячів z-спільноти мали мотив написати анонімний донос на ще одного z-діяча, Павла Губарєва. Іронія у тому, що Губарєв свого часу обіцяв у Донецьку “руський мір”. Але реальність нового порядку виглядає так: анонімні заяви, внутрішні чистки, кримінальні та адміністративні справи проти вчорашніх союзників. Сварки між z-пропагандистами демонструють просту закономірність: система, побудована на силі й страху, рано чи пізно починає працювати проти власних апологетів.
