Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області 8 вересня засудив до п’яти років позбавлення волі Вікторію Крикунову зі Сватового на Луганщині за обвинуваченням у колабораційній діяльності. Жінка стверджує, що працювала у місцевому Пенсійному фонді два місяці, аби зібрати грошей для виїзду з окупованої території.
Про це повідомляє Watchers.
Вікторія Крикунова до повномасштабного вторгнення РФ працювала у районному центрі зайнятості у Сватовому на Луганщині, її чоловік – рятувальником Державної служби надзвичайних ситуацій. Разом подружжя виховувало сина. Після початку повномасштабного вторгнення керівник Крикунової написав їх повідомлення, що структура не працюватиме в таких умовах. Чоловік відвіз її з сином у село до батьків, а сам повернувся на роботу в місто.
За словами Крикунової, її батьки тяжко хворіють. Раніше вони були землеробами, але через замінування територій не мали можливості далі працювати. Син обвинуваченої не має однієї нирки та має поганий зір. Родина опинилася без грошей для існування, оскільки у місті запроваджували російські рублі замість гривні.
Під час допиту у суді обвинувачена також розповіла, що звернулася до знайомого, щоб той допоміг отримати пенсію матері, оскільки сім’я не мала коштів. Той попросив її допомогти з роботою в установі.
Як зазначає Максим Джеваго, адвокат жінки, справу щодо Крикунової відкрили за інформацією іншого підсудного – колишнього керівника IT відділу Пенсійного Фонду. Для того, аби отримати максимально м’яке покарання, він почав співпрацювати зі стороною обвинувачення і зламав поштову скриньку організації та надав слідчим всю інформацію.
Прокурори вказували, що місце роботи жінки є органом владних повноважень, тоді як Пенсійний фонд відносять до установ соціального забезпечення.
Адвокат Джеваго зазначив, що суд міг призначити Крикуновій п’ять років умовного покарання, але для цього вона мала б визнати провину. Натомість захист наполягав, що у її діях відсутній склад злочину.
Вона працювала у відділі Пенсійного фонду на тимчасово окупованій території. Її робота полягала в тому, щоб допомагати людям з інвалідністю, пенсіонерам та тим, хто втратив житло. Формально це вважалося співпрацею з окупаційною адміністрацією, проте фактично вона намагалася підтримати українців, які залишилися в окупації та потребували допомоги.
“В мене не було цілі співпрацювати з окупантами. В мене не було цілі збагачення і не було цілі зайняття керуючої посади. Лише заробити кошти, щоб виїхати. Адже у нас був виїзд через російську федерацію. Ми залишились сам на сам. І ми виїжджали за власні кошти, власними силами, власними можливостями”, – розповідала жінка Українській Гельсінській Спілці з прав людини, що взялася за юридичний захист її прав у суді.
На засіданні з обрання запобіжного заходу суд не задовольнив клопотання прокуратури про тримання підозрюваної під вартою, проте сторона обвинувачення подала апеляцію, і жінці призначили арешт на 60 днів з можливістю внести заставу у розмірі 214 тисяч гривень
Нагадаємо, що більшість українців позитивно ставляться до переселенців, тоді як нейтральне ставлення переважає до тих, хто проживає на окупованих територіях. Українці підтримують індивідуальний підхід до відповідальності за колабораціонізм та наголошують на важливості пам’ятати про людей в окупації.
