Штрафи і відрахування із заробітної плати за надуманими підставами, постійна загроза звільнення у будь-який момент і заробітна плата, значно нижча за ту, яку за аналогічну роботу отримують росіяни.
У таких умовах працюють в окупованому Луганську робітники на будівельних проєктах, які у місті реалізують росіяни.
Підконтрольна Росії влада «ЛНР» називає експансію російських компаній «братньою допомогою» і «допомогою російських регіонів-шефів», але фактично це реалізація Росією колонізаторської політики, в наслідок чого залежність «республіки» від РФ значно посилиться.
Разом з тим «шефська допомога» Росії – ще й промовисте свідчення того, у якій соціально-економічній прірві перебувала «ЛНР». Адже чимала кількість допомоги перепадає на території, окуповані з 2014 року.
Сергій Іващенко, спеціально для Реальної газети
Третій сорт
Микола (ім’я змінене на прохання чоловіка) працює на будівництві житлового комплексу у Луганську. Споруджує об’єкт російська компанія.
«Усе керівництво і виконроби, – розповідає чоловік, – росіяни. Робітники на дві третини місцеві, на третину – з РФ. Останні залежно від спеціальності отримують зарплату від 50 до 200 тисяч рублів на місяць. Зарплата луганчан: від 30 до 70 тисяч, й ті ми, буває, отримуємо не у повному обсязі. Роботодавці запровадили для нас штрафи. Підстави для них – повністю надумані, бо працюють на об’єкті нормальні люди. На моїй пам’яті не було жодного серйозного інциденту. Але щомісяця ми недоотримуємо 2-3 тисячі рублів. Спочатку питали виконроба про причини недоотримання. У відповідь чули: «Штрафи. Якщо не подобається, вас тут ніхто не тримає».
За словами луганчанина, коли російський забудовник приймав на роботу місцевих працівників, їм пояснювали, що нібито роблять величезне благодіяння, бо «на кожне місце є десятки охочих».
«Не знаю щодо десятків, – каже Микола, – але останнім часом у Луганську зріс попит на роботу саме для чоловіків. Якщо у 2023 році на вулиці можна було нечасто зустріти цивільних чоловіків, то зараз ситуація змінилася. Можливо, через те, що вже не хапають на вулиці і не мобілізують, осміліли ті чоловіки, що ховалися. А таких було чимало. Та й неможливо ховатися постійно, треба гроші у сім’ю заробляти. Тому частково наші роботодавці праві: є охочі отримати роботу, непогано оплачувану за луганськими мірками. Правда, скільки серед цих охочих людей з будівельними спеціальностями та відповідною кваліфікацією? Але усе одно ризикувати не хочеться, тому й доводиться терпіти».
Чоловік каже, що російське керівництво ставиться до місцевих працівників зверхньо, як до «третього сорту». Робітники-росіяни поводяться дещо краще, бо розуміють: на таких небезпечних роботах, як будівельні, краще не конфліктувати.
А загалом, за словами Миколи, росіяни вразили його вузькістю світогляду:
«Я не знаю, чи просто ми на таких натрапили, чи вони такі усі, але справляють дуже дивне враження: беззастережно вірять телевізору і переконані у шкідливості інтернету, кажуть, що усе там – брехня. Я спеціально не розпитував росіян, але, судячи з того, що чув у розмовах, зрозумів: вони вірять, що скоро переможуть, що «на світлому боці» – Росія з дуже невеликою кількістю країн-союзників, а увесь інший світ – «геї та сатаністи». Розповідають, що на їхній батьківщині протягом останнього року життя погіршилося, але – «то усе клятий Захід винен». Росіяни виявилися колосально не обізнаними щодо подій останніх років. Наприклад, нічого не знали про знищення крейсера «Москва», про визволення Україною окупованих територій у Херсонській, Миколаївський та Харківській областях. А особливо мене вразило те, що Путіна вони називають «цар», причому, без іронії, цілком серйозно, навіть з пієтетом».
Переважну більшість квартир у житлових будинках, які споруджує російський забудовник, отримають люди, які уклали угоди на запроваджене Росією на окупованих українських територіях пільгове іпотечне кредитування під 2%. Здебільшого це росіяни, яких приваблюють умови отримання житла у новобудовах.
Тобто, справжня мета «російської допомоги» – ще більше «розбавлення» мешканців Луганщини людьми з РФ, які довірятимуть телевізору, вважатимуть інтернет шкідливим і цілком серйозно називатимуть Путіна царем.
Читайте також: Двісті тисяч доларів за вид на Камброд: в окупованому Луганську продовжують зростати ціни на нерухомість
Справжнє обличчя «республіки»
Починаючи з осені 2022 року, коли за результатами вересневого псевдореферендуму «ЛНР» стала «російським суб’єктом федерації», у Луганську область «ринула бурхливим потоком» російська «шефська допомога». За кожним з окупованих міст та районів за виключенням територій, розташованих поблизу лінії фронту, закріпили російські регіони-шефи, які «допомагали у відновленні».
Це відновлення активно висвітлюється окупаційними «медійниками», які майже у кожному такому відеосюжеті чи публікації не забувають згадати, що «російська допомога» нібито рятує «ЛНР» від наслідків «українського занепаду». Але якщо подивитися навіть тільки заголовки таких публікацій, то можна побачити, що чимало «шефських проєктів з відновлення» реалізуються на територіях, які з 2014 року не були підконтрольними Україні.
Ось – лише кілька прикладів:
· «Специалисты из шефа-региона город Москва завершают капитальный ремонт Луганской городской поликлиники №12»;
· «Московские специалисты в 2025 году отремонтируют в Луганске ряд соцобъектов»;
· «Иркутская область доставила в подшефный Кировск модульную котельную для городского профессионального колледжа»;
· «Десятая бригада медиков из Тюмени прибыла в подшефный Краснодон»;
· «Бригада врачей из Тюмени осмотрела 663 жителя Краснодона за неделю»;
· «Специалисты Республики Башкортостан восстанавливают системы водоотведения в Красном Луче»;
· «Специалисты из Ставрополья завершают строительство сквера в Антраците»;
· «Бригада электриков из Ставрополья восстановила порядка 60 щитовых в многоквартирных домах Антрацита»;
· «Завершаются работы по замене кровли Свердловского музея»;
· «Начиная с 2022 года силами Министерства ЖКХ Республики Башкортостан и подрядных организаций в подшефном городе Красный Луч было восстановлено более 100 объектов»;
· «В Алчевске за 2 года отремонтировано 3,9 км дорог»;
· «62 объекта восстановила Брянская область в подшефной Брянке»;
· «Иркутская область приступила к ремонту еще одного участка дорог в Кировске»;
· «Ставропольский край и Республика Калмыкия оказывают помощь коммунальщикам подшефного Антрацита»;
· «Ставропольский край и Республика Калмыкия оказывают помощь коммунальщикам подшефного Антрацита»;
· «6000 новогодних подарков доставили в Стаханов из Омской области»;
· «Дом культуры в посёлке Металлист приведут в порядок к осени 2025 года. Регион-шеф – Алтайский край»;
· «Более 11 тысячи осмотров и 300 операций провели тюменские врачи в Краснодонской ЦГМБ в 2024 году».
Тобто, шефську допомогу від РФ отримують території Луганської області, де з 2014 року не було «українського занепаду», а була «молода республіка».
Якщо на територіях Луганської області, окупованих у 2022 році, російські «шефи» здебільшого допомагали ліквідувати наслідки бойових дій, то на територіях, окупованих у 2014 році, відновлення можна пояснити тільки неспроможністю «республіки» утримувати у бодай більш-менш пристойному стані житлову та соціальну інфраструктуру.
У серпні 2024 року луганські окупаційні медіа повідомили про відновлення після 10-річної перерви занять у міській школі № 51, яка ще у липні 2014 року сильно постраждала внаслідок обстрілу з «ГРАДу». Під час того обстрілу загинула працівниця школи, яка перебувала у будівлі. Тоді російські медійники звинувачували в обстрілі ЗСУ, хоча мешканці луганського кварталу Південний, де розташована школа, розповідали, що снаряди летіли з Лутугинського району, який перебував під контролем так званих «ополченців ЛНР». Тобто, це був один з пропагандистських обстрілів для підігрівання антиукраїнських настроїв.
Протягом десяти років «ЛНР» не могла відновити школу. Це зробили лише у 2024 році москвичі.
«У нас цього року відкривається нова школа у рамках програми спеціального інфраструктурного проєкту. Це школа №51. Регіон-шеф (Москва) зробив прекрасну найсучаснішу оснащену всім необхідним школу. Це не просто школа, а навчально-виховний комплекс, який називатиметься НВК № 51 імені десятиліття республіки», – розповідала у коментарі для луганських окупаційних медійників місцева колаборантка Валентина Кіяшко – начальниця «управління освіти адміністрації Луганська».
У Луганську москвичі також доклали рук до «реформування» громадського транспорту. У 2022 році, коли скасували два останні тролейбусні маршрути (до 2014 року у місті було 7 маршрутів), був остаточно знищений міський електротранспорт. Замість тролейбусів і трамваїв місцева «влада» запустила подаровані Москвою китайські електробуси. І одразу почалися проблеми.
«Я лише кілька разів користувалася цим транспортом, – розповідає мешканка Луганська Аліна (ім’я змінене). – Зовні ці електробуси виглядають непогано, і всередині – зручні, красиві. Але усе це не компенсувало їхнього головного недоліку: вони були дуже повільні. Я чула, що Москва нібито передала Луганську ці електробуси, бо вони мали суттєві технічні недоліки, через які потрапляли у ДТП. Тому з міркувань безпеки цей транспорт їздить зі швидкістю десь 40 кілометрів на годину. Тобто, їздити ними можна було, якщо не поспішаєш. Але останнім часом я не бачу ці автобуси у місті. Чула, що нібито у Луганськ завезли інші електробуси – «КамАЗ». Бачила їх на дорогах раз чи два. Але, наскільки я розумію, систематично вони не працюють. Скоріше за все, через брак водіїв. Сусід, який працює водієм маршрутки, казав, що у місті – колосальний дефіцит водіїв, бо тих, хто працював, здебільшого мобілізували. Сусід казав, що на московських електробусах їздили російські водії, але вони усі звільнилися минулого року після кількох прильотів у Луганську».
Зараз луганчан возять переважно старі автобуси, які транспортники намагаються підтримувати у більш-менш пристойному стані. Працюють на міських маршрутах також кілька російських автобусів «ЛиАЗ-5292», які варті окремої розмови, але про них – трохи згодом.
Втім, деякі «покращення» від російських «шефів» луганчани вже отримали. Так, у 2023 році московські спеціалісти з міського планування порадили підконтрольній окупантам владі Луганська прибрати троянди з розділової смуги на центральній міській вулиці Радянській та замінити їх тюльпанами та іншими квітами. І виявилося, що кущі троянд були ще й природною перешкодою для недисциплінованих пішоходів, які переходили проїжджу частину у не призначених для цього місцях.

У результаті, як нам розповіли луганчани, московська порада обернулася збільшенням кількості ДТП у центрі Луганська. А розділову смугу «прикрасили» доріжки, витоптані тими пішоходами, для яких не існує правил дорожнього руху.
Читайте також: Там більше немає дому: як росіяни агітують повертатися в окупацію, і чому не варто вестися на ці поради
Російський «мотлох» на вулицях та в будинках
Важлива частина «шефської допомоги», яку отримує від Росії «ЛНР» – продукція російських виробників. Місцеві пропагандисти не втомлюються говорити і писати про її «неперевершену якість» та «переваги у порівнянні з імпортними аналогами». Та якщо подивитися, які відгуки на цю продукцію залишають на російських сайтах мешканці РФ, вимальовується геть інша картина.
Зараз «влада ЛНР» і російські регіони-шефи впроваджують програму заміни ліфтів у багатоповерхових будинках. Старі ліфти замінюють продукцією таких російських підприємств, як Щербинський ліфтобудівний завод і «НижегородЛифтмаш (NLM ltd)». Про продукцію останнього у мережі не дуже багато інформації, переважно – реклама та огляди.

А про продукцію Щербинського ліфтобудівного заводу відгуків у російському сегменті інтернету – чимало, і переважна їх більшість – негативні.
Ось – лише кілька прикладів:
«З поломок: 1. Перший рік ламався постійно, часто один ліфт працював із двох. Особливо вантажний не призначений для завантаження/розвантаження на поверхах. Так і залишався стояти з миготливими кнопками, поки не перезапустять ліфтери. 2. Часто привозить на другий поверх. Вже норма, що сусіди поверхами автоматично ломляться в чужу квартиру, якщо відразу не розуміють, що вийшли на іншому поверсі. 3. Ліфт зупиняється вище/нижче рівня підлоги. Особисто телефонувала до керуючої компанії, щоб усунули цю проблему. Ремонтують, та через деякий час знову може виникнути проблема. 4. Дочка застрягала у перший рік, добре хоч не запанікувала у 9 років, а змогла викликати ліфтера. Привезли її на 16 поверх і звідти виповзала. Пів метра над рівнем підлоги, вся забруднилася».
«Щодо глючності ліфта. Я працював у двох організаціях, де стоять ці щербинські ліфти. Жоден із них нормально не працював. Може їхати і раптово зупиниться – потім знову поїхати. Може довести до потрібного поверху, зупиниться, кнопки гаснуть, а двері не відчиняються, поки знову на потрібний поверх не натиснеш. Іноді їдеш на перший поверх і здається, що ліфт проскакує повз нього кілька сантиметрів, після чого двері не відчиняє, натиснеш ще раз свій поверх, ліфт сіпнеться вгору трохи і тоді тільки відчинить двері. Коротше, мотлох якийсь, а не ліфти. У мене в новому будинку також тепер щербинський ліфт. Це просто жах, застрягав спочатку взагалі постійно, довго його налаштовували, лагодили, тепер рідше застряє, але краще від цього не став. Щодо безпеки. Історія з дверима старих-добрих радянських ліфтів, де можна було сунути ногу між стулками, що закриваються, і двері тут же відчиняться – це не про щербинський ліфт, бо затискає добре і надовго, щоб двері відчинилися це довго і вперто чекати треба. Причому потрапити в затиснуті двері легко і просто – двері відчинені просто 8 секунд – хто не встиг забігти, сам винен. Датчик ваги не прив’язаний до закриття/відкриття дверей».
Та, попри величезну кількість негативних відгуків на свою продукцію, Щербинський ліфтобудівний завод є пріоритетним постачальником ліфтів для об’єктів, які у РФ споруджуються та ремонтуються за державними програмами, а також – для об’єктів на окупованих територіях.
Чому?
Підприємство входить до фінансово-промислової групи «Дом.РФ», яка заснована урядом Росії і є в країні пріоритетним виконавцем у більшості програм з будівництва та ремонту споруд різного призначення. Будівельні та ремонтні роботи на окупованих українських територіях також вважаються у РФ державними програмами.

Вище вже згадувався пасажирський автобус «ЛиАЗ-5292» виробництва Лікінського автобусного заводу, який розташований у місті Лікіно-Дульово Московській області. Підприємство належить найбільшій російські автомобілебудівній «Група ГАЗ», основний акціонер якої – холдинг «Російські машини», що входить до компанії «Базовий елемент», власником якої є наближений до Кремля олігарх Олег Дерипаска.
Автобуси «ЛиАЗ-5292» отримало від Росії теж у рамках «шефської допомоги» за кошти федерального бюджету луганське «муніципальне унітарне підприємство «Луганськміськтранс».

Ось – фрагменти огляду цього автобуса від водія на одному з російських спеціалізованих сайтів:
«Кабіна поєднана з салоном (тобто вихід на вулицю не через окремі двері, а через салон). Це найгірше рішення в автобусі! По-перше, у багатьох пасажирів є звичка зайти і встати біля першої стулки… При повороті праворуч я нічого не бачу! Доводиться постійно просити пройти далі в салон… Ще мінус такої конструкції кабіни: оскільки перша стулка поєднана з салоном, то в дощ або сніг, та й просто в мороз, вона вся пітніє або обмерзає. І навіть якщо ніхто не стоїть навпроти неї, все одно нічого не видно. Розташування бачків омивача. Вони знаходяться за переднім бампером. Щоб долити води (спеціальну рідину нам не видають), треба відкинути передню панель і примудритися дотягнутися до них. Або маленькою пляшечкою, або якусь лійку зі шлангом використовувати».
Також у цьому огляді йшлося про дуже незручне сидіння водія, зроблене з неякісних матеріалів кермо, відсутність відсіку для інструментів та витратних матеріалів, через що водії, нехтуючи правилами безпеки, тримають їх у акумуляторному відсіку.
Мешканці Луганська кажуть, що автобуси «ЛиАЗ-5292» часто ламаються, і на кінцевих зупинках почути від водія: «Обломався! У парк їду!» – звичне явище.
Російська «шефська допомога», яку отримують окуповані українські території, зокрема, «ЛНР», є ознакою повного занепаду, якого зазнала частина Луганської області, окупована з 2014 року, і свідченням повної неспроможності підконтрольної РФ «влади ЛНР» керувати «республікою». А для російських компаній ця «допомога» – ще й можливість для збуту їхньої продукції, якість якої суттєво поступається аналогам, виробленим в інших країнах.
Читайте також: Тепло буде улітку: що спричинило комунальний колапс на окупованих територіях Донеччини та Луганщини