На зустрічі зі студентами-військовослужбовцями так званої “спеціальної військової операції”, яка відбулася 26 січня, російський диктатор Володимир Путін вчергове поширив фейки щодо історії України та причин вторгнення. Реальна Газета вибрала три тези щодо війни, які озвучила російська сторона.
Єва Позднякова
Час від часу російський диктатор на публіці озвучує наративи, які б виправдовували напад Росії на Україну. В них Путін маніпулює фактами, викривляє історію та відверто бреше.
Фейк 1. “Треба було захистити інтереси Росії”
Володимир Путін багато разів заявляв у контексті нападу на Україну, що він буцімто “захищав інтереси” Росії та російськомовних, хоча жодного разу не пояснив, як це можна робити на території іншої країни. “Захист інтересів” — це давній наратив кремлівської пропаганди, який виник задовго до початку війни. Так, його використовували з 90-х років на російському телебаченні, стверджуючи, що Україна нібито краде російський газ. Тезу повторювали, щоб створити у свідомості росіян образ українця-ворога.
Після 2014 року “захист інтересів” Путін бачив у “захисті” російськомовних жителів України. Ця пропагандистська формула передбачає, що нібито всі носії російської мови в Україні нібито є прихильниками Росії, що не відповідає дійсності. Велика частина військових, які з 2014 воюють проти агресора, говорять російською. Ще більше людей — українців, білорусів, молдован, латвійців тощо — є підданими своїх країн і не бажають допомоги Москви. Цей наратив має суто імперську спрямованість, бо РФ не заявляє про “захист” російськомовних в США, Ізраїлі чи Великій Британії. “Захист інтересів” обмежується виключно державами, які входили до складу Радянського Союзу.
Одним з “інтересів Росії” в Кремлі називають нерозширення блоку НАТО. Проте саме після повномасштабного вторгнення Фінляндія, яка межує з Росією, заявила про бажання вступити до блоку, і стала його членом у квітні 2023 року. Отже, саме внаслідок імперських амбіцій Путіна НАТО впритул просунулася до російських кордонів.
“Не було жодних інших міркувань, окрім одного — захист інтересів Росії”, — виправдовувався Путін на зустрічі зі студентами 26 січня 2024 року. Проте ця заява є лише маніпуляцією.
Фейк 2. “Геноцид російського народу”
Російський диктатор стверджує, що на Донбасі відбувається “геноцид російського народу”. І ще одна відверта брехня. Цікаво, що за неповні 10 років наратив про “геноцид” мутував від “геноциду народу Донбасу” до “геноциду росіян” після проголошення Луганської та Донецької областей частиною РФ. За логікою Кремля, там де, є “нацисти”, має бути і “геноцид”. Тому “геноцидом” там називали все: від захисту положення української мови в Україні до протистояння озброєному агресору.
Риторика боротьби з “нацистами” та стримування “українського геноциду” використовується з перших днів окупації та перед її початком для виправдання своїх дій. Так, у 2018 році пропагандисти заявляли, що ніхто в Києві домовлятися не бажає, а на території Луганської та Донецької областей влаштують новий “геноцид”. У 2019 році ЗМІ у Росії поширювали заголовки типу “Путін боїться “другої Срібниці”, якщо Київ отримає на Донбасі контроль над кордоном”. Диктатор стверджував, що якщо Росія піде з окупованої території, то російськомовних там нібито знищать фізично.
Одразу після повномасштабного вторгнення “геноцид” набув форми “секретних біолабораторій”, де нібито вчиняли експерименти над “народом Донбасу” чи виводили віруси, здатні уражати лише росіян.
У 2022 році Путін заявляв про “14 тисяч загиблих серед цивільного населення Донбасу”, яких нібито вбили “нацисти”. Проте виявилося, що таку цифру російський президент взяв з доповіді ООН де йшлося про всіх загиблих: і мирне населення, і військових ЗСУ, і російських окупантів. З лютого 2022 року кількість жертв серед цивільних українців зросла в рази. За 500 днів повномасштабного вторгнення ООН верифікувала 9177 загиблих і 15993 поранених цивільних осіб. За даними Офісу генерального прокурора, загиблих щонайменше 10500.
“Просто почали фізично винищувати тих, хто був налаштований на нормальні відносити з нашою країною”, — заявив Путін, намагаючись пояснити, навіщо почав війну на Донбасі.
Фейк 3. “Схід і південь України — історично російські території”
“Історичні землі” та “повернення споконвічних територій” — це ще один штам російської пропаганди, які намагаються представити загарбницьку війну як “справедливу”. Цю тезу використовували ще у 2014 році під час окупації Криму та частини Донбасу, спираючись нібито на історичні джерела, а насправді — спотворюючи їх.
До ХV століття територію Луганської та Донецької областей називали Диким полем. Його населенням були кочові племена. А селяни з правобережної України почали заселяти береги Сіверського Дінця у ХV- ХVІІІ століттях, коли туди прийшли запорізькі козаки. Спочатку там знаходився стратегічний Муравський шлях з півдня України до північних кордонів з Московією. Згодом тут виникли козацькі зимівники — невеликі поселення зі сторожовими вежами. А в ХVІІ край активно освоюється козаками, нащадки яких продовжать тут жити навіть після знищення Гетьманщини Московською імперією. Найактивніший розвиток Донбасу припав на ХІХ століття, коли промислові магнати з Бельгії, Англії, Франції та Німеччини почали вкладати сюди свій капітал. Отже, міста Донбасу будувалися навколо заводів, створених за участю європейських грошей. На противагу російським твердженням, що це нібито радянська влада побудувала та розвила Донбас. Проте це вже інший пропагандистський мів.
“На наших історичних територіях росіян оголосили нетитульною нацією”, — чи то справді так вважає, чи то навмисно бреше Путін.
Фальсифікація історії та історична міфотворчість — це традиція, яка існує в Росії ще з XV століття.
Навіщо Путін розповідав студентам фейки
Під час спілкування зі студентами від президента РФ також прозвучали слова про те, що “в характері нашого народу підставляти плече Батьківщині себе не шкодувати”. Ймовірно, фейки по “повернення земель” та “геноцид нацистів” — це спроба дати переконливу мотивацію для військових, які не мають замислюватися над тим, навіщо їх посилають вмирати. Цільова аудиторія подібних заяв — не окуповані території України, а населення Росії, яке має вірити фейкову “справедливість” загарбницької війни.
