Що мешканцю «ЛНР» треба зробити, щоб оформити закордонний паспорт, отримати необхідні для працевлаштування чи ведення бізнесу сертифікати, ліцензії, інші дозвільні документи?Або якщо потрібні серйозна операція чи високотехнологічне лікування? У більшості випадків відповідь на ці питання однозначна: поїхати у Росію. Точніше, у Ростов-на-Дону — адміністративний центр Південного федерального округу РФ, до складу якого «включені» усі тимчасово окуповані Росією українські території: так звані «ДНР» і «ЛНР», частини Запорізької та Херсонської областей.
Сергій Іващенко, спеціально для Реальної газети
За паспортом – в Ростов
Нещодавно «Луганський інформаційний центр» – провідне медіа так званої «ЛНР» – опублікував повідомлення з назвою (цитуємо мовою оригіналу) «МФЦ ЛНР изучает техническую возможность оформлять биометрические загранпаспорта».
Тобто, в «республіці» чомусь «вивчається технічна можливість» запровадження практики, яку в РФ (росіяни вважають «ЛНР» своїм «суб’єктом федерації») запровадили ще у 2006 році, а поширили на усі регіони країни у 2010-му.
Власне, російські паспорти для виїзду за кордон мешканці «ЛНР» почали отримувати разом з внутрішніми паспортами громадян РФ ще з 2019 року після указу Володимира Путіна «Про спрощене надання громадянства жителям окремих районів Донецької і Луганської областей». Тоді організовувалися групові виїзди мешканців «Л/ДНР» у Ростовську область, де їм оформлювали паспорти громадян РФ, а охочим – російські паспорти для виїзду за кордон – небіометричні з 5-річним терміном дії та біометричні з 10-річним терміном дії. Останні необхідні для в’їзду в США, країни ЄС та деякі інші країни.
Тут варто зазначити, що після 2014 року мешканці «ЛНР» для відвідування далекого зарубіжжя здебільшого оформлювали українські паспорти для виїзду за кордон. І за кордон їздили через Україну. Бо у переважну більшість країн світу неможливо в’їхати по російському закордонному паспорту, де Луганська область вказана як місце народження: у російському закордонному паспорті не вказується місце проживання, є лише дані про місце народження і громадянство.
Жодна країна офіційно не визнала окуповані українські території російськими. Хіба що у липні 2025 року місцеві видання Нікарагуа написали про нібито готовність влади цієї дружньої до Росії країни визнати російськими Крим, а також окуповані території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
З 2022 року мешканці “ЛНР” можуть виїжджати хіба що в країни, куди росіян пускають по внутрішньому паспорту: в Білорусь, Вірменію, Казахстан і Киргизстан. Луганчани казали, що чули про подорожі мешканців «республіки» після 2022 року в країни, куди росіянам дозволений безвізовий в’їзд (22 країни Європи, Азії і Африки), та разом з тим казали і про випадки заборони мешканцям «Л/ДНР» в’їзду в ці країни.
Втім, мешканцям «Л/ДНР» та інших окупованих українських територій добре відомий спосіб обійти обмеження, пов’язані з окупацією. Ще у 2019 році в місті Новошахтинську Ростовської області, де працював пункт видачі російських паспортів мешканцям «республіки», промишляли ділки, які пропонували людям з окупованої української території оформити російські закордонні паспорти, де як місце народження була вказана не окупована територія, а регіон РФ. Частіше за усе луганчан робили «уродженцями» Ханти-Мансійського автономного округу.
Коштувала така послуга близько п’яти тисяч рублів. Людей, які нею користувалися, чесно попереджали, що такий паспорт не витримає навіть поверхову перевірку на достовірність внесених даних. Тому його власнику не варто за кордоном потрапляти у поле зору митниці чи поліції. Тобто, не намагатися щось провозити контрабандою і поводити себе за кордоном максимально законослухняно.
З 2024 року, як мешканці «ЛНР» повідомляли у російських соцмережах, істотно зріс попит на «стовідсотково російські» біометричні закордонні паспорти, без яких зараз не впускають навіть у деякі країни, куди громадянам дозволений безвізовий в’їзд. В’їзд росіян в усі європейські країни, а також – в Австралію, Нову Зеландію, у США, Канаду і деякі країни Азії та Латинської Америки можливий лише за наявності біометричного закордонного паспорта.
За послугу з оформлення такого паспорта для мешканців «ЛНР» із зазначенням місця народження в РФ російські ділки беруть, наскільки нам відомо, 10 тисяч рублів. До цих витрат варто дати ще й вартість щонайменше двох поїздок в Ростов-на-Дону (один квиток коштує 1750 рублів) або в Таганрог (1950 рублів за один квиток).
Тобто, в Ростовській області вже шість років працює корупційна схема, у якій задіяні і тіньові ділки, і працівники державних служб, які видають біометричні закордонні паспорти. Звісно, неможливо визначити, скільки таких паспортів зроблено. Але відомо, що в Луганську є люди, які час від часу їздять в країни ЄС, не афішуючи це.
Отже, в Луганську «вивчати технічні можливості оформлення біометричних закордонних паспортів» будуть, скоріше за все, ще дуже довго, і справа навряд чи піде далі цього вивчення. Бо є великі сумніви, що ростовські ділки перенесуть свій паспортний бізнес в Луганськ. А оформлювати на окупованій території паспорт, де ця територія вказана як місце народження, немає сенсу. Поїхати з таким паспортом можна буде хіба що в Білорусь.
Читайте також: Водосховища показують дно. Як Росія зруйнувала водну інфраструктуру Донбасу та звинуватила Україну
Поневіряння охоронців
Іван (ім’я чоловіка змінене), мешканець Луганська, працівник приватної охоронної фірми, розповів, як отримував російське посвідчення приватного охоронця, без якого зараз не можна працювати в цій сфері.
«Коли у нас була нібито «незалежна республіка», — розповідає чоловік, — ліцензію на охоронну діяльність підприємство отримувало в «МВД ЛНР», а нашими документами, що підтверджували право на роботу, були службові посвідчення. Коли «ЛНР» стала російським «суб’єктом федерації», правила змінилися. Тепер потрібна не лише ліцензія для підприємства, а й треба, щоб у кожного співробітника, задіяного на охороні об’єктів, було спеціальне посвідчення приватного охоронця».
За словами Івана, виявилося, що у Луганську такі посвідчення отримати неможливо:
«У «незалежній республіці» дозвільно-ліцензійною роботою займалося місцеве «МВС». Мабуть, просто скопіювали українську схему. В Росії цією діяльністю займається Росгвардія. Відповідний відділ є й в управлінні Росгвардії по «ЛНР», але чомусь там є далеко не всі послуги. Наприклад, можна перереєструвати мисливську зброю, але немає дозвільно-реєстраційних послуг для охоронних фірм. Сказали, треба їхати в Ростов і робити усе там. Живемо, ніби в заштатному райцентрі».
Поїздки у Ростов (для подачі документів і для отримання посвідчення) — все ж недешеве задоволення, бо автобусний квиток в один кінець коштує 1750 рублів, тобто, близько 900 гривень.
До речі, налагодити залізничне сполучення між Луганськом і Ростовом обіцяв ще у 2015 році колишній глава «ЛНР» Ігор Плотницький. Сполучення немає і досі. У червні 2025 року вже теперішній глава «республіки» Леонід Пасічник казав про можливість залізничного сполучення «ЛНР» і РФ, але «після того, як вдасться відсунути лінію бойового зіткнення».
«У Ростов, — розповідає Іван, — треба з’їздити кілька разів, бо не всі документи одразу приймуть. Наприклад, необхідну для видачі посвідчення медичну довідку за формою 002-ЧО/у можна оформити в Луганську десь за 600 рублів. Довідки від психіатра і нарколога — десь 1500 рублів сумарно, наскільки мені відомо. Тобто, разом це – трохи більше 2 тисяч рублів. Але є дуже висока ймовірність, що в управлінні Росгвардії у Ростові такі документи не приймуть і порадять пройти медичний огляд у цьому місті, навіть наполегливо порекомендують медустанову. А там цінник — близько 5 тисяч рублів за всі довідки».
Чоловік каже, що, медцентри, які надають такі послуги, на сайтах вказують спеціальні умови для мешканців «Л/ДНР». Зокрема, довший термін оформлення довідки від психіатра, бо потрібен час на отримання інформації про перебування/неперебування людини на обліку у психіатричній лікарні за місцем проживання.
Така система видачі мешканцям «ЛНР» посвідчень приватного охоронця, скоріше за все, така ж корупційна оборудка, як і видача мешканцям «республіки» закордонних паспортів, хіба що є відмінності у специфічних речах. Луганську такі синекури ніхто не віддасть, бо це — непоганий заробіток і російських державних посадовців, і тіньових ділків.
Також не виключено, що ділкам і корумпованим чиновникам навіть не треба докладати великих зусиль, щоб не віддавати Луганську «хлібні» адмінпослуги. Бо в РФ «республіку» сприймають як, так би мовити, неповноцінну Росію. Вважають її територією другого сорту, мешканці якої, за логікою росіян, «лохи», на яких можна і треба наживатися.
Читайте також: Між примусовою паспортизацією та репресіями: чи легко бути українцем на окупованій території
Райцентр з «міністерствами»
Паспорти для виїзду за кордон і посвідчення приватних охоронців — не єдині документи, для отримання яких мешканці «ЛНР» мають їхати в Росію, хоча в регіонах РФ такі документи оформлюються в адміністративних центрах: щось — в обласних, щось — навіть в районних.
Зокрема, дуже специфічною є в Луганську процедура оформлення ліцензії на транспортні перевезення. Як нам розповіли люди, які працюють в цій сфері, «республіканське» представництво Ространсбезпеки, відомства, що видає такі ліцензії, — свого роду «пошта», яка приймає документи, необхідні для оформлення ліцензій, і видає готові ліцензії.
І це твердження, судячи з повідомлень місцевих медіа, може бути правдою. Бо в одному такому повідомленні вказані контактні дані: номер луганського оператора мобільного зв’язку «Лугаком» і два номери стаціонарних телефонів у Ростові (російський телефонний код 863 належить цьому місту), де і розташоване Міжрегіональне територіальне управління Федеральної служби з нагляду у сфері транспорту Південного федерального округу РФ. Також вказана адреса електронної пошти, яка в російських медіа вказується як адреса відомства у Ростові.
Не можна не зазначити, що оформлення ліцензій у РФ — настільки марудний і специфічний процес, що займаються цим самостійно лише компанії, які мають в штаті спеціально підготовлених юристів. Та більшість підприємців звертаються до юридичних і консалтингових компаній, які пропонують таку послугу. Працюють такі фірми і в Луганську. Зокрема, пропонують послуги з ліцензування фармацевтичної діяльності.
Коштує таке ліцензування від 60 тисяч рублів. Цікаво, що у РФ ціни демократичніші — від 30-40 тисяч. І, що у цьому випадку — найцікавіше, одна й та ж юридично-консалтингова компанія — «Ап-Ріал» (майже монополіст у цій сфері в «республіці») — в «ЛНР» оцінює свої послуги з того ж ліцензування фармацевтичної діяльності вдвічі дорожче, ніж в РФ.
Ставлення росіян до Луганська, за словами мешканців міста, — як до якогось райцентру. В «ЛНР», як і в інших російських «суб’єктах федерації», є свої «міністерства», але більшість питань доводиться вирішувати в Ростові. Лікуватися люди їздять в Ростов, Таганрог, в інші російські міста, бо місцева медицина — майже на рівні фельдшерсько-акушерських пунктів.
Читайте також: Нестача лікарів та платні послуги: в якому стані медичні установи в окупованому Сіверськодонецьку
