Секс цікавив всіх. Дізнаватися про нього школярі починали набагато раніше, ніж про це їм розповідали батьки чи вчителі біології. Часто єдиним джерелом інформації про секс була вулиця — зі всіма можливими наслідками у вигляді вульгарних жартів та непристойних чуток. Через це виникала маса міфів — від небезпечних до смішних. Митці з Донбасу — В’ячеслав Бондаренко та Машика Вишедська — працюють над книгою спогадів “СОВДЄТСКОЄ ПОРНО. Дещо, що я знаю про секс, але завжди хотів забути”. Крім історій про те, як радянським дітям не розповідали про сексуальну освіту, в ній буде регіональний колорит.
Єва Позднякова
Куратор арт-проєктів з Луганська Слава Бондаренко та художниця Машика Вишедська з Бахмута зробили 27 ілюстрацій до майбутньої книги про секс. Точніше, про те, як про нього дізнавалися діти у пізньому СРСР. Книга поки не дописана, дату її виходу не анонсують, але ілюстрації вже готові. Це колажі з домальованими фломастером деталями, які найбільше нагадують картинки, які школярі малювали в підручниках. За авторським задумом, картинки мали бути одночасно іронічними та розповідати про серйозні, навіть страшні речі.
“Це спогади однієї людини про те, як він дізнавався про статеві відношення, ось, починаючи з середини 70-х до десь середини 80-х, початку 90-х. Тобто як як він виховувався, як він дізнався, що таке взагалі статеві стосунки. І, ну, насамперед, ця книжка про колективну травму , яка досі в нашому суспільстві, і на жаль, залишається. Наслідки цього ми бачимо зараз: багато хто сприймає секс як покарання, або не сприймає інакшість.
І саме цьому і присвячена ця книга, — розповідає Слава Бондаренко.
Через те, що секс в СРСР сприймався як дещо цілковито брудне, йому не було місця в житті нормальної людини. Попри брак інформації, діти досліджували своє тіло та переказували один одному історії про те, як хтось займався “цим”, розмальовували один одному портфелі чи дошки в класі схематичними зображеннями статевих органів. При цьому уявлення, “як усе відбувається насправді” підлітки лише уявляли — реальних знань бракувало, і цю прогалину заповнювали фантазії.
Історії з майбутньої книги іноді кумедні у своїй безглуздості, але частіше — страшні. Брак сексуальної освіти призводив іноді до того, що сексуальне ставало синонімом примусу та насильства.
“Ми спробували були якось так збалансувати травмуючий і неприємний текст веселими, цікавими ілюстраціями. Зазвичай люди спочатку дивляться на картинки, потім читають текст. Ми зіграли на цьому. Наші картинки іноді здаються дуже смішними, але коли ти починаєш читати текст, розумієш, що все не так весело, як тобі здається”, — розповідає Слава.
За задумом, спогади мають доповнюватися коментарями психолога або сексолога, який би пояснив, чому все відбувалося саме так і до чого призвело тотальне табу на темі сексуальної освіти в СРСР. Зараз автори у пошуку спеціаліста, який міг би це зробити, і запрошують до співпраці.
Ми розмовляємо зі Славою на виставці колажів — ілюстрацій до книги. Це остання подія, яка відбулася у приміщенні ±СхідХабу на столичному Печерську. Протягом двох років хаб підтримував луганських митців. Зокрема, шляхом організації різноманітних заходів. Хаб також став платформою для створення нових проектів і підтримки митців, які були вимушені виїхати через російське вторгнення. Але тепер ±СхідХаб він переїжджає. Поки у невідомість.
“Два роки ми намагалися зберігати нашу луганську бульбашку, якось підтримувати людей, які створювали культуру в Луганській області, робили фестивалі, рейви і таке інше. Ми опинилися в Києві, а майданчика для цього нема. Тому ми стали цим майданчиком, який, по-перше, допомагав робити нові проекти. І, по-друге, зберігати те, що було до до цього. Ми робили виставки, ми проводили лекції, кінопокази і таке інше. Іноді в цьому приміщенні, іноді не в цьому, але, кожного місяця відбувалося щось нове”, — згадує Слава.
Приміщення, де базувався ±СхідХаб, належить організації “Схід-SOS”, і тепер воно стало їм потрібне.
“Якщо у ваших читачів є пропозиції, то ми будемо дуже раді”, — каже В’ячеслав Бондаренко.
У тому, що необхідно шукати нове приміщення, він не сумнівається. Окрім книги про питання сексуальності у планах ще чимало проєктів. Також Слава переконаний, що культура зі сходу та Донбасу потрібна всім. По-перше, вона зберігає ідентичність та історичну пам’ять людей, які пережили кризи, соціальні зміни та війну. Це допомагає розуміти культурні особливості регіону і збагачує національну культуру в цілому. По-друге, культурні проекти, такі як фестивалі, лекції та виставки, створюють майданчики для вільного вираження та підтримки творчості.
“Луганська область окупована майже повністю. Але луганська культура через своїх носіїв рознеслася по всій Україні. Тому я жартую, що після початку повномасштабки вся Україна перетворилася на Донбас. Не тільки через обстріли, але і через те, що всі роз’їхались всюди. Я бачу сильну зацікавленість культурою Донбасу. Це як канал Discovery, коли дивишся прекрасні документалки про якихось там інків”, — розповідає Слава.
І справа тут не тільки в тому, що культурне життя Луганщини чи Донеччини залишається загадкою для великої кількості українців. Адже багато хто так і не встиг навіть зʼїздити у Луганськ. Слава Бондаренко вважає, що ми взагалі мало що знаємо про інші українські міста за винятком великих міст типу Києва, Львова чи Харкова. Навіть невеликі містечка Київської та Харківської області залишаються здебільшого загадкою.
“Коли я дивлюсь канал “Хащі” або Ukraїner, я постійно дивуюся і розумію, що я нічого не знаю про цю країну. Постійно мені розповідають щось нове. Те ж саме і про Луганщину. Мені здавалося, що я майже краєзнавець. Але я постійно дізнаюся щось нове і усвідомлюю, що нічого не знаю”, — каже Слава.
±СхідХаб продовжує шукати нові історії з окупованої Луганщини, але перш за все хабу потрібно знайти нове приміщення для виставок, концертів та майбутньої презентації книги. Історії, зібрані у ній, — це не просто спогади про брак сексуальної освіти. Це досвід покоління, який ще довго залишатиметься з нами — у жартах, соромі, нерозумінні й мовчанні. Автори не ставлять крапку, бо попереду — ще багато запитань. І нових проєктів, які допоможуть на них відповісти.
