Підготовка до виборів, обіцянки фантастичного економічного зростання, сімейні цінності та уроки “правильної” історії Росії. Все це є на шпальтах газет в окупованому Луганську. “Реальна Газета” ознайомилася з пропагандистською пресою.
Єва Позднякова
Комуністам подобається Болотов та Ілон Маск
З липня 2023 році в Луганську відновили випуск газети “Луганська правда”, яка стала рупором “республіканського” відділення російської партії КПРФ. У березні цього року місцеві комуністи вирішили розказати про свою “виняткову роль” у “руській весні” — тобто у захопленні адмінбудівель у Луганську. Наприклад, першого ватажка угруповання “ЛНР” Ігоря Болотова охарактеризували так: “жив комуністом і помер комуністом”. Не знаємо, як там комуністичні погляди Болотова, але до карколомної кар’єри лідера сепаратистів Болотов працював у колишнього “регіонала” Олександра Єфремова “наглядачем” за копанками”. Комуністи пишаються “виборами” у першу “народний совєт”, коли “народ на площах міст відкрито виражав свою довіру та недовіру своїм представникам”. Нібито завдяки цьому у маріонетковий “уряд” потрапила більшість комуністів. А ще комуністи пишаються, що герб угруповання “ЛНР” — це нашвидкуруч набрана у графічному редакторі калька з герба СРСР.
Наступні півтори сторінки — величезний огляд промов, які оголошували на зустрічі депутаті КПРФ з виборцями. Мітингували у миру дозволеного: сварили інших депутатів та олігархів, проте хвалили диктатора Путіна за те, що почав вторгнення в Україну.
Виявляється, Луганські комуністи похвалили капіталіста та мільярдера Ілона Маска. Власник соціальної мережі Х (колишній Twitter) показав згенероване штучним інтелектом зображення Сталіна, який показує жест пальцями у вигляді серця. Так Маск відповів на допис дизайнера Тонна Кендріка, який пожалівся, що втратив роботу у Google Gemini. У “Луганський правді” навіть прив’язали до картинки теорію соціалізму.
Урок історії від “Козачого вісника”
На першій шпальті “Козачого вісника” — хитро посміхається польовий командир Павло Дрьомов, якого росіяни ліквідували у 2015 році. Тепер його портрет прикрашає газету з російською пропагандою.
Більшість новин у “Козачому віснику” — передруковка з російських ЗМІ. Про визнання військових злочинів, вчинених фашистами на Луганщині, включення окупованої Луганщини до Південного військового округу РФ, турнір із самбо імені Путіна, який проводився у Буркіна-Фасо (його географія вражає: Малі, Нігерія, Росія). Далі згадується історія британських танків Mark V, які стоять у Луганську як пам’ятники громадянської війни у Луганську, та нагадування про дострокові “вибори” на окупованій території.
Зате цілу сторінку займає стаття “Донбас — “серце Росії”” з підзаголовком “Як перетворюється Донбас після повернення додому”. Зміст статті — короткі замітки про “відновлення” інфраструктури. Причому мова йде не про постраждалі від бойових дій території, а про ті, які 8 років були окуповані гібридними військами. Ці території настільки ретельно грабувалися, що зараз їм потрібно відновлення. Проводити його зобов’язали різні російські регіони.
Наступні дві сторінки — це “лікнеп” з історії Росії. На початку статті “Росія — історичні віхи вітчизни” закликають “правильно оцінювати роль Росії у світовому історичному процесі”. Далі — історичні довідки у стилі “що відбувалося цього дня”. Зміст всіх розділів об’єднано наративом “Росія – велика країна”.
Газета “ХХІ вєк” хвалить свого власника
Газета “ХХІ вєк” пише про економіку. Зокрема, проблеми з шахраями, які телефонують клієнтам “Промсвязьбанка” стали настільки масштабними, що пенсіонерів на окупованій території спеціально інструктують щодо них. Щоправда, банку звинувачують “штучний інтелект”, який нібито може підробляти голоси знайомих клієнтів банку.
Далі — знову англійські танки Марк-V. Стаття претендує на історичність, адже в ній є коментарі від директора Луганського краєзнавчого музею. Проте він чомусь стверджує, що Луганськ — єдине місто, де збереглися такі танки. Це неправда. Марки-V є, наприклад в Харкові та Лондоні. Закінчення статті звучить загрозливо. Стверджується, що Росія хоче “реставрувати” та “модернізувати” луганські танки. З огляду на те, що окупанти вже відправляють у бій раритетні радянські Т-55, виникають побоювання щодо британських важких танків часів Першої світової.
Велика стаття у газеті присвячена “відродженню” шахт. Шахтарям вчергове обіцяють нових інвесторів, модернізацію шахт, будівництво водовідливів та навіть порятунок шахт, які хотіли закривати.
“Відновлення коштом Росії” та “Все для фронту” — два магістральних наративи номеру газети “ХХІ вєк”. Лютневий номер газети сконцентровано навколо святкуванні “Дня защітніка отєчества”, патріотичному вихованні, допомозі фронту. В майже кожній замітці без зайвої скромності згадується депутат та головний редактор (вні же — власник) “ХХІ вєка” Юрій Юров. Його персоні надано приблизно стільки ж уваги, як і ватажку угруповання “ЛНР”.
“Жизнь Луганська” стала передвиборчою агіткою
Перша шпальта (кольорова, на відміну від більшості газет в Луганську) закликає йти на вибори. “Твій голос важливий” — написано під триколором та датами фейкового волевиявлення. На наступних шпальтах — обіцянки, що проголосувати зможуть всі охочі, навіть власники українських паспортів. Далі — портрети кандидатів. З чотирьох відомий лише один — Володимир Путін. Владислав Даванков, Микола Харитонов, Леонід Слуцький — масовка з невиразною передвиборчою програмою та від’ємною харизмою. Більш-менш популярним кандидатам конкурувати з Путіним не дозволили.
Кольоровий розворот — теж про “вибори”. Низка “чиновників” з угрупування “ЛНР” пафосно розповідає про доленосність “виборів”. “Віра і гордість. Сила і слава, героїчне минуле та мирне майбутнє. Це те, що ми обираємо сьогодні” — сказано у газеті окупованого росіянами міста, де примушують отримувати російські паспорти.
У наступних статтях “Жизнь Луганська” продовжує просувати російський порядок денний. Зокрема, відкриття “Року сім’ї”, який оголосила РФ. Подію провели заради “підтримки і укріплення сімейних цінностей”. Зокрема, дітей збираються масово вилучати з дитячих будинків, навіть якщо у батьків є залежності. У замітці пояснюється: так розпорядився російський диктатор Путін.
Ще одна новина про російський порядок денний — “молодіжний форум” у Сочі, куди українська делегація повезла мініатюру пам’ятника “Трударя Луганщини”. У міні-статуї непропорційні риси та червоний вогник у грудях. Стверджується, що “трударя” поставлять на майданчику “Росія і мініатюрі”, де будуть й інші артоб’єкт з РФ. Так відпрацьовують наратив “Луганщина — суб’єкт Росії”.
На останок — новини кіно. В “Жизні Луганська” прорекламували серіал-агітку “20/22”. За сюжетом московські студенти Даніла та Аліса закохані, але перед повномасштабним вторгненням опиняються по різні боки барикад. Даніла хоче боротися з “бандерівцями” та стає “добровольцем”, і їде штурмувати Маріуполь. А Аліса втікає в Київ, який обстрілює Росія. Аж раптом дівчина усвідомлює, що вагітна, тому вирішує рятувати Даніїла і рушає в Маріуполь (цікаво, яким чином?). “За кілька тижнів, проведених у Маріупольському котлі, молоді люди зрозуміють, що світ набагато ширший за рамки їхніх уявлень про нього”. Стверджується, що фільм спочатку хотіли знімати в декораціях, але для реалістичності поїхали в Маріуполь. “Ніяких декорацій, все по-чесному”, — вихваляються у замітці.
Крім місцевих “республіканських” газет в Луганську виходять російські. Наприклад, “Аргументи і факти”. Вони ще сильніше транслюють наратив “Тепер тут Росія”.
