З окупованого Луганська до Москви на виставку привезли “коровай перемоги” прикрашений орденом, гвардійською стрічкою та вічним вогнем.
Про це повідомляють пропагандистські ЗМІ.
Коровай виготовило підприємство з окупованого Луганська “Луганськ-Нива”. Стверджується, що його створили на честь 80-річчя перемоги. При цьому виріб геть спотворює традиції виготовлення караваїв взагалі.
На виробі розмістили зроблені з тіста гвоздики, георгіївські стрічки, ордени та навіть мініатюрний вічний вогонь на верхівці. Все це пофарбоване харчовими барвниками. У Москву привезли як мінімум два таких борошняних витвори — саме стільки показали у пропагандистських сюжетах.
Представниця луганського хлібозаводу на правах анонімності розказала Реальній Газеті, що подібні витвори — це скоріше ярмаркова забавка, ніж справжній коровай.
“Це не традиція — це людський несмак. Це не характерно для короваїв”, — заявила вона.
Справжні короваї не фарбують та не прикрашають міліарною символікою і тим більше не присвячують радянському святу.
Навіть у радянські часи коровай продовжував залишатися символом достатку, злагоди, родинного благополуччя. Особливо популярним він залишався на весіллях, де його подавали молодятам як побажання щастя й добробуту.
За словами співбесідниці Реальної Газети, у радянські часи хлібозаводи у Луганську випікали короваї у двох випадках: на весілля та для зустрічі важливих гостей та делегацій. Весільні короваї оздоблювали зображенням пари голубів та рушника, зверху помішали виліплену “сільничку”. Попри спроби радянської влади стерти різницю між етносами та сформувати так званий “радянський народ”, збереглася традиція, коли молодята розламують коровай — хто відламає більший шматок, той і буде господарем у родині.
Коровай для зустрічі гостей так само робили із сільничкою зверху, але прикрашали лише “косою” по краю, а іноді – квітами з тіста.
У 90-х роках Луганські хлібокомбінати продовжили виробництво короваїв для весіль і зустрічей офіційних делегацій. За словами співбесідниці РГ, кількість замовлень не зменшилася і не збільшилася. Вона залежала від наявності грошей у замовників.
Крім того, з’явився невеликий попит на кошики чи “ріг достатку” з тіста для різних виставок. Але подібні замовлення не виходили за межі символіки злагоди чи врожаю.
Релігійні чи містичні значення короваю (наприклад, як сакрального хліба, що виготовляється з обрядами) офіційно ігнорувалися або відкидалися радянською владою. У підручниках, фільмах і офіційних публікаціях робився акцент на “народній” або “трудовій” символіці — як прояві праці хліборобів, єднання народу, а не на дохристиянських чи релігійних коренях.
Попри це, у деяких районах, попри офіційну антирелігійність, коровай на весіллі продовжували готувати з обрядами — зі співами, замішуванням у тиші, спеціальними прикрасами з тіста у формі голубів, колосків, квітів.
“Коровай” з пофарбованим “вічним вогнем” співбесідниця РГ назвала покручем та бажанням продемонструвати свою лояльність Москві.
