У Кремлі майже три дні думали, як розповідати по телебаченню про військові дії у Курській області. Весь цей час луганські пропагандисти мовчали в очікуванні на інструкції “зверху”. А коли “методичка” з’явилася, слухняно повторили все, що в ній було. Реальна Газета простежила, як луганські медійники слідували вказівкам з Москви.
Єва Позднякова
Першими на події у Курській області відреагували телеграм-канали, які не входять в “офіційну” мережу медіа угруповання “ЛНР”. Наприклад, Telegram-канал “Мой Луганск” першим перепостив відео літака, що летить вздовж дороги у російському прикордонні. А паблік “Инцидент Луганск. ЛНР” першим показав фотографії зруйнованих будинків у Суджі.
Через добу після так званого “прориву” кордону в Курській області російський диктатор Володимир Путін вперше виступив із реакцією. Проте і тоді “владна” сітка Telegram-пабліків обмежилася лише трансляцією заяв Путіна про “ситуацію” та “масштабну провокацію” — так очільник Кремля назвав бойові дії на території Курщини.
Поки російські строковики здавалися у полон, місцеві жителі скаржилися на відсутність евакуації, а z-військкори — на армійське командування, пропагандистський паблік “ЛуганскИнформЦентр” цитував голову Генштабу РФ Валерія Герасімова, який розповідав про зупинку просування противника. Про бойові дії луганські ЗМІ не писали і не розповідали по телебаченню.
Тренд на скорботу
Вочевидь першими вказівками, які отримали пропагандистські ресурси, була організація “скорботи”. Перші спроби були скромними. Ввечері 7 серпня пропагандисти принесли до пам’ятного знаку Божої Матері іграшкову машинку швидкої допомоги та дві гвоздики. Масовку при цьому не використовували.
За тими самими інструкціями діяли пропагандисти із сусідньої “ДНР”. Там теж використали образ карети швидкої допомоги. Шукати іграшку не стали, а лише надрукували відповідне зображення на папері та принесли аркуш до так званого артоб’єкта “Росія” на площі Леніна у Донецьку.
Масовіші заходи відбулися у Луганську лише ввечері наступного дня, 8 серпня. Активісти так званих молодіжних рухів (а по факту — осередків російської пропаганди серед молоді) виклали за допомогою свічок виклали слово “Курск” та сфотографувалися біля нього. Фотографії з акції поширила “офіційна” мережа пабліків.
Луганська та донецька акції були частиною загальноросійського флешмобу, коли “скорботні” заходи відбуваються одночасно у різних містах Росії (до них також залучають окуповані території). Так, викладання свічками слова “Курск” відбувалося і в інших російських містах, що викликало здивування у самих росіян. Здавалося, що ховають ціле багатотисячне місто, хоча мова йшла про бойові дії у кількох невеликих містечках на півдні Курської області.
Достатньо порівняти фотографії з акції “Свічка пам’яті” з Луганська і Донецька, щоб зрозуміти, що вони відбувалися за однаковими сценаріями.
При цьому ані телебачення, ані онлайн-медіа не давали хоча б більш-менш повної картини того, що відбувалося на Курщині. Ані про масштаби руйнувань, ані про просування військових подробиць не було — цю лакуну заповнили різні “неофіційні” телеграм-канали. Був запропонований наратив: “відбувається страшне, тому треба не розбиратися у деталях та мотивах, а сумувати”.
Як луганські пропагандисти чітко слідують інструкціям
Ввечері 8 серпня видання “Медуза” з посиланням на свої джерела розповіло про розпорядження від адміністрації російського президента “не нагнітати обстановку” навколо вторгнення ЗСУ до Курської області. Лояльним до Кремля медіа радили уникати інформації про просування українських військових до міста Курчатова, де знаходиться Курська атомна електростанція. У Кремлі не хочуть, щоб до обурення щодо відсутності евакуації з Суджі та прилеглих районів додався ще й страх перед ядерною загрозою. Натомість пропагандистам порадили порівнювати прорив кордону з Курською битвою часів Другої світової війни.
Радять частіше згадувати про “успіхи російської армії”, яка нібито не дає українським військовим просунутися вглиб Курської області. Також радять розповідати розгорнуті “історії” про “єдність людей”, які здають кров та відправляють гуманітарну допомогу мешканцям Курщини.
Особливий акцент рекомендують робити на евакуації та розміщенні людей у тимчасових прихистках, супроводжуючи такі повідомлення гаслом “своїх у біді не кидаємо”.
І що б ви думали? Вже 9 серпня маріонеткові медіа на окупованій території слухняно повторили цей наратив.
У Луганську вже оголосили про збір гуманітарної допомоги та навіть відзвітували про нібито відправку першої партії гуманітарної допомоги. Луганчани, які буцімто привозили гуманітарку, не показали. Зате проказали молодика, який заявив, що термінова допомога від Луганська “показує наш руський дух. Те, що ми своїх не кидаємо”.
Так звані активісти молодіжних рухів виконали, а пропагандистські канали озвучили меседж: “Росія – це велика країна. Ми разом переживаємо радість і горе”. Як і у випадку з терактом у “Крокус-Сіті-Холі” відпрацьовується наратив: “Луганськ – частина Росії”.
Ввечері 9 серпня у студії “Луганськ 24” місцевий пропагандист Дмитро Кримов розповідав про Курську дугу.
“Не можу не згадати. Нещодавно працювали в ефірі в День перемоги і говорили про подвиг радянського солдата… Я коли дізнався — Курська область — мені все одно згадується курдська дуга”, — заявив він, прямо виконавши одну з настанов, озвучених з Кремля.
Пропагандистам порадили порівнювати прорив кордону з Курською битвою часів Другої світової війни. Колаборант Дмитро Кримов через хвилину: pic.twitter.com/xkPbnAYvfJ
— Реальная газета (@realnagazeta) August 10, 2024
А синхронно з ним ватажок регіонального відділу “Народного фронту” у Херсоні занурився у приблизно такі ж спогади: “Я хочу нагадати, що в 43 році один із переломних моментів — це була Курська битва. Ми перемогли тоді, 1945-го, переможемо і сьогодні”, — заявив він у пропагандистському сюжеті.
Збіг? А ви як думаєте?
З огляду на те, що луганські пропагандисти встигли озвучити не всі “спущені зверху” наративи, можна приблизно спрогнозувати завтрашні новини у місцевих медіа. Перш за все, луганчанам розкажуть про переможне просування російських військ, купу вбитих українських військових (як завжди, без жодного об’єктивного підтвердження), заклик здавати кров постраждалим курчанам, пару згадок про Курську битву та незліченне повторення гасла “своїх (не) кидаємо”.
Читайте також: ЗСУ на Курщині: пропаганда, “перемоги” Путіна, “зради” воєнкорів та реакція луганських ЗМІ
