Кількість студентів, що приїздять на навчання до вишів країни-агресора, збільшилося в рік повномасштабного вторгнення на тисячі, цього року анонсують нове зростання набору. Видатки російського держбюджету на навчання іноземних студентів також зросли в 2023 році. В умовах жорстких економічних санкцій, колосальних витрат на війну, інфляції, бюджетної кризи РФ продовжує нарощувати зусилля з освіти іноземців. Зокрема, і на тимчасово окупованій території Донбасу.
Про це йдеться у розсідуванні “Реальної Газети”.
Вища освіта ще із часів СРСР була потужним важелем впливу на суспільства держав «соціалістичного табору» та країн, що розвивалися «за соціалістичним шляхом». Те саме намагається робити нині Російська Федерація.
Мало хто знає, що іноземці навчалися й на тимчасово окупованих Росією територіях України. Наразі йдеться про залучення нових студентів до вишів «офіційно» включених до складу РФ «ЛНР» та «ДНР». Повідомлення про це вже є із Донецька, де готують новий курс викладання «Російська мова як іноземна».
Чи готові будуть іноземці масово їхати до обласного центру, що розташований буквально на лінії фронту, – питання. Але факт, що РФ розглядає залучення студентів-іноземців як спосіб «легалізації» окупації (і взагалі війни проти України) в очах міжнародної спільноти.
Іностуденти на Донбасі: до та після «руской весны»
До 2014 літніми вечорами центр Луганська перетворювався на марсельський порт із пригодницьких романів. Вулиці заполоняли молоді африканці, індуси, пакистанці, араби, китайці, це людське море розмовляло добрим десятком мов. Луганськ займав третє місце в Україні за кількістю іноземних студентів, їх були тисячі у медичному та аграрному університетах, у класичних університетах імені Даля та імені Тараса Шевченка. Майже усі вони залишили Луганськ улітку 2014, рятуючись від обстрілів.
Іноземні студенти – показник конкурентоспроможності вишів і (ширше) ознака визнання освітньої системи держави у світі. Ну, і взагалі держави, звичайно. Недарма Москва намагалася «легалізувати» окупаційні адміністрації «ЛНР» та «ДНР», зокрема, й через такі міжнародні зв’язки.
«У Луганському медичному університеті відновили заняття понад 70 відсотків студентів, у тому числі і майбутні лікарі з 12 країн світу», – повідомляло пропагандистське видання LifeNews у січні 2015.
У тому 2015 році в медуніверситеті на тимчасово окупованій території, за словами тамтешнього декану факультету іноземних студентів Ірини Крохмаль, було 380 іноземних випускників. А в 2016 закінчила виш лише одна студентка з дальнього зарубіжжя (решта іноземні студенти – громадяни РФ).
Та за кілька років іноземних студентів на тимчасово окупованих територіях Донбасу побільшало. Це сталося після того, як виші пройшли російську акредитацію: у грудні 2019 – окуповані Луганський медичний університет та Луганський національний ім. Тараса Шевченка, а згодом університет ім. Даля та аграрний і Донбаський гірничо-технологічний (Алчевськ). Те саме відбулося в Донецьку. Завдяки цьому заклади почали видавати замість саморобних «республіканських» дипломів видавати дипломи російського зразку.
«Сірі» схеми на службі пропаганди
З іншого боку, не можна просто взяти і приїхати навчатися на окуповані території. Адже існує певна консульська процедура, а ні посольств, ані консульств «республіки» не мали по світі. Тому ці виші стали частиною «сірої» схеми. Студенти офіційно вступали до російських вишів, із другого курсу переводилися на ТОТ Луганської або Донецької області, а на останній курс знову переводилися до російських університетів. Про це розповідали свого часу «Донбас.Реалії».
Іноземців заманювали передусім нижчою ціною навчання на ТОТ. Це – втрати мільйонів доларів для вишів власне РФ. Навіщо ж тоді ця «сіра» схема? Річ у пропаганді. По-перше, це давало можливість говорити про нібито «міжнародне визнання» навчальних закладів на тимчасово окупованій території. По-друге, у родин студентів уже під час навчання складалося враження, ніби Луганськ та Донецьк – це частина Російської Федерації.
Наразі, наприклад, у медуніверситеті (повна назва – «Федеральний державний бюджетний освітній заклад вищої освіти «Луганський державний медичний університет імені Святителя Луки» Міністерства охорони здоров’я Російської Федерації») навчається близько 300 іноземних студентів. Тепер, коли РФ офіційно оголосила «суб’єктами федерації» так звані «ДНР» та «ЛНР», чисельність іностудентів розраховують збільшувати.
У Росії вже є досвід кримських вишів, які через засоби масової пропаганди від самої окупації розповідають про тисячі іноземних студентів. Давайте спробуємо здогадатися, як впливає навчання у російському виші на громадянську позицію іноземця? Власне, відповідь на фото вище.
Чеський депутат – студент у Волгограді
…У грудні 2022 року в чеському Пльзені був обраний місцевим депутатом Якуб Зієба, 23-річний студент. Ця подія примітна тим, що пан Зієба суміщає депутатство із навчанням у російському Волгограді. При цьому дистанційно він не навчається, а працює у місцевій раді. Вчиться Якуб Зієба очно за три тисячі кілометрів від громади, яку представляє, і каже, що «на якість роботи це не вплине», а приїздти до Чеської республіки буде «за можливості й потреби».
Представником першого міського округу Зієба був обраний, коли навчався у Волгограді вже півтора роки з вересня 2021. Увесь цей час молодий політик у соцмережах вихваляв путінську Росію, висловлював захоплення Сталіним, критикував ЛГБТ та казав, ніби якість російської вища за європейську. Цей потік пропаганди й дезінформації не завадив йому стати представником громади.
Балотувався він від партії SPD – Svoboda a přímá demokracie («Свобода та пряма демократія»), яка названа на честь євроскептчної фракції «Європа за свободу та пряму демократію» та має зв’язки з французьким Національним фронтом Марин Ле Пен. Щоправда, тепер Зієба не є членом SPD, але раніше його виступи схвалював голова партії.
І от тепер депутат Пльзенської ради навчається у Волгограді, нахвалює РФ (там і їжа смачніша за чеську, і квартиру студент може винайняти на стипендію, і Путін молодець – «відновлює СРСР», як Сталін). Ми спробували зв’язатися із паном Зієбою через його сторінку у Facebook, та наш запит залишився без відповіді.
Бактерії «русского мира» для третього світу
Цей випадок – надто показовий, аби бути типовим. Але він пригортає увагу до однієї зі сфер, майже не вивчених дослідниками поширення впливу РФ на закордонне суспільство.
У дослідженні ТЕКСТІВ «Бактерії «русского мира». Хто підтримує Росію в Європі» зібрана база з 1300 політиків (зокрема і місцевого рівня) і майже 900 організацій. Та увагою обійдений один із способів вербовки прибічників «русского мира» – залучення Росією іноземних студентів.
У нас є пояснення, чому ця тема випала із поля зору колег. Вони вивчали європейське суспільство – 17 держав-членів ЄС, а також Сербію та Велику Британію. Студентів звідти російські виші також декларують, але головним чином пропаганда навчання у РФ зосереджена на країнах глобального півдня, країнах Азії, Африки, Латинської Америки.
Можливо, ці суспільства не мають такого вирішального впливу на світову політику, як європейські. Але ці держави є членами ООН, що беруть участь у голосуваннях із чутливих для РФ питань. І їхні представники віддають голоси відповідно до політики керівництва своїх країн і до громадської думки, що переважає на їхній батьківщині. Згадаймо також нещодавню пропозицію африканських держав із «мирного врегулювання конфлікту» між Україною та РФ.
Крім того, це – велика частка людства, зосереджена в переважно бідних регіонах із купою проблем. Освіта за кордоном, у «великій Росії», стає перевагою в цих суспільствах. Випускники російських вишів стають лідерами думок, роблять кар’єру, поширюючи прихильне ставлення до РФ як у найближчому оточенні, так і серед більшої аудиторії. А також у своїй політичній діяльності.
Навчатися можна навіть безкоштовно
Деякі іноземні громадяни мають право вступати до вишів РФ на спільних засадах із росіянами. Це громадяни усіх держав, що колись входили до СРСР, крім країн Балтії. Щоправда, для більшості є вимога, аби абітурієнти на момент вступу постійно проживали на території РФ, для кількох країн така вимога відсутня.
Та все це нівелюється тим, що спільні із росіянами засади вступу мають «соотечественники». А до них відносять «представників народів, що історично проживали на території Російської Федерації» (включно із колишніми громадянами СРСР). Вони можуть претендувати на бюджетні місця або навчатися платно. Решта студенти з «дальнього зарубіжжя» можуть учитися на контрактній основі. Та на додаток існує ще спеціальна квота для іноземців, які навчаються в РФ коштом російського бюджету.
Ця квота невпинно зростає. У 2010 році тодішній прем’єр Путін підписав постанову, яка визначала квоту для іноземців у 10 тисяч вступників щороку. Вони отримували стипендію незалежно від успішності навчання та гуртожиток. «З метою сприяння закордонним країнам у підготовці кадрів». За три роки прем’єр Мєвєдєв підписує постанову, де квота вже 15 тисяч. А у грудні 2020 уряд РФ постановив, що в 2021 квота буде 18 тисяч, у 2022 – 23 тисячі, а в 2023 – аж 30 тисяч нових студентів!
Багато це чи мало? За даними міжнародного дослідницького проєкту Project Atlas, який займається моніторингом студентської мобільності у світі, загалом у російських вишах навчалися у 2022 році понад 351 тисяча іноземних студентів. У 2021 їх було більше 391 тисячі, у 2020 – понад 353 тисячі, у 2019 – майже 334,5 тисячі. Таким чином РФ збирається безкоштовно (тобто коштом свого держбюджету) навчати близько 8 відсотків від загальної кількості іностудентів.
Це, з одного боку, може дещо зменшити валютні надходження вишів. В середньому навчання на ступінь бакалавра або спеціаліста коштує 3,4-3,7 тисячі доларів на рік, довчитися до магістра коштує 3,7-4 тисячі доларів на рік, пише KP.ru. Мінімальна ціна навчання – 1750 доларів на рік, а максимальна – 12 570 доларів. З іншого боку, Російська Федерація, яка робить подарунок у вигляді безкоштовного навчання (ціною в середньому тисяч 20 доларів), розраховує на вдячність та повернення боргу в майбутньому.
Здійснення мрії й школа пропаганди
Студентка з Еквадору Талія Маріца Лоор Вінсенес приїхала вивчати режисуру до Краснодару. Першокурсницею в 2016 році вона казала інтернет-виданню «Краснодарские известия», що жодного разу не пошкодувала, Краснодар їй подобається: «не схожий на жодне місто Еквадору – такий великий». Про РФ «звичайні люди в Еквадорі знають небагато, але ставляться добре», їх з росіянами «споріднює любов до музики й танців».
Та за кілька років у соцмережі «Вконтакте» вона писала, як насправді її тоді прийняла Росія:
«Коли я отримала грант для навчання в Росії, я відчула себе реалізованою, я не могла в це повірити, я відчувала, що виконала найбільшу мету свого життя. За фактом, коли я приїхала це був шок, я була одна, не було нікого, хто б говорив іспанською зі мною, ні англійською, коли я чула російську на вулиці, відчувала, ніби всі кричали чи лаялися.
Було багато днів самотності, холоду, коли я плакала і сумувала за моєю сім’єю, моїми друзями, моєю їжею, і коли я нарешті пішла на перший курс в університеті, я була стурбована тим фактом, що протягом усього року на підготовчому факультеті мені не вдалося вивчити російську мову.
Я нічого не розуміла, я не могла завести друзів, деякі вчителі не розуміли, як важко бути іноземцем, і вони просто кричали на мене чи ставили мені погані оцінки. У той момент я думала, що найкраще повернутися назад…».
Згодом знайшовся таки один викладач, який нарешті допоміг дівчині налагодити комунікацію з навколишнім «русским миром». Пізніше Талія Лоор змінила виш і спеціальність, якої навчалася. Вона перейшла з факультету режисури театру і кіно Краснодарського державного інституту культури на «сучасну міжнародну журналістику» до Російського університету дружби народів (РУДН) ім. Патріса Лумумби. Тепер вона каже, що адаптувалася і поки не планує уїжджати, але в перспективі планує викладати в Еквадорі «щось пов’язане з Росією та російською мовою».
Не забуваймо, що «міжнародна журналістика» в РФ – це насправді не журналістика, а зброя в гібридних війнах, тобто насправді студентів учать бойовій пропаганді. Але навряд це знають і розуміють у далекому Еквадорі.
Політична кар’єра з часів студентства
Також за квотою на освіту іноземних студентів до РФ приїхав навчатися Дмітрій Пардаєв із Узбекистану. Цього року він завершив магістратуру у Балтійському федеральному університеті ім. Іммануїла Канта (Калінінград) за спеціальністю «Філософія». Протягом шести років навчання хлопець уже зробив певну кар’єру: він став головою Асоціації іноземних студентів Калінінградської області.
«Головна мета зараз – вступ на наступну ступінь освіти. На мене чекає аспірантура в Балтійському федеральному. Хочу розвиватися й далі як студент-дослідник і голова асоціації іноземних студентів», – каже Пардаєв.
Попри успішне закінчення магістратури мова хлопця далека від норм. Наведемо мовою оригіналу фрагмент коментаря Дмітрія Пардаєва сайтові університету: «Моя страна постоянно реформируется, изменяется. Очень важно донести суть политических, юридических, социальных и всесторонних направлений, простыми словами объяснить изменения. Философия помогает взглянуть на ситуацию будь то (политическая, развлекательная, молодежная, спортивная, музыкальная, арт) со стороны». Так, ви не помилилися, це магістр філософії каже про «всєсторонніє направлєнія» та «сітуацію развлєкатєльную, молодьожную та спортівную».
Разом із тим жодних сумнівів у подальшій кар’єрі Пардаєва немає. І все завдяки «суспільній діяльності» – от Дмітрій бере участь у форумі іноземних студентів Росії, от він учасник наради Асоціації іноземних студентів у Міносвіти РФ і так далі.
Одночасно стрічка Дмітрія у соцмережі «Вконтакте» від квітня 2020 до жовтня 2021рясніє його репортажами для державного телеканалу O’zbekiston 24. Звичайно, його репортажі – російськомовні та компліментарні для влади. У його репортажах президентові Узбекистану дякують підприємці за свої успіхи, спортсмени з свої досягнення, митці за творчі надбання.
Тобто по завершенні навчання у Дмітрія Пардаєва можуть бути різні кар’єри. Як функціонера організації іноземних студентів у РФ – або на батьківщині на державному ТБ, де він просуватиме наративи російської пропаганди а також ідею братерства з «вєлікой Россієй».
Хоча насправді цю діяльність він цілком може суміщати і з «громадською діяльністю» в якості випускника російського вишу. Та про об’єднання випускників росВНЗ буде трохи нижче, а поки що – про географію іноземних студентів у вищих навчальних закладах РФ.
Звідки їдуть учитися до Росії?
У своїх реляціях російські виші наголос роблять на тому, що в них навчаються і студенти з європейських країн. Як-от у згаданій вище публікації Балтійського федерального університету пишуть серед іншого і про випускників з Франції. Інші російські джерела називають і деякі інші країни ЄС, як-от Італію, Нідерланди тощо.
На сайті дослідницького проєкту Project Atlas (із посиланням на дані російського міносвіти) зазначені країни-лідери за кількістю студентів, які навчаються в РФ. Станом на 2022 рік цей рейтинг виглядав так:
- Казахстан – 62 358 студентів
- Китай – 39 959
- Узбекистан – 39 825
- Туркменістан – 36 773
- Таджикистан – 20 251
- Індія – 18 536
- Україна – 11 123
- Єгипет – 10 535
- Білорусь – 9 769
- Азербайджан – 7 987
Уже з першого погляду видно, що в цьому Топ-10 більшість студентів представляють держави, які раніше були республіками СРСР, і переважно – з Центральної Азії (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан), а також із Азербайджану та з Білорусі. Україна, як ми розуміємо, представлена в основному студентами з тимчасово окупованих територій Донбасу.
Із дальнього зарубіжжя – передусім Китай, Індія та Єгипет. Шкода, що не знайшлося окремого рейтингу по таким країнам. Але найчастіше у російських медіа згадують іноземних студентів із Сирії, Іраку, Афганістану, Монголії, В’єтнаму, Марокко. З країн Африки – Нігерія, Ботсвана, Ґана, Ґабон. З Латинської Америки часто кажуть про студентів із Еквадору, Венесуели, Болівії, Колумбії, Аргентини, Гаїті.
У РФ не приховують, що розглядають студентів як майбутніх агентів впливу. Ця мета чітко окреслена у монографії «Залучення іноземних студентів до російських університетів. Практичне керівництво» (Єкатеринбург, 2016):
«Міжнародна освітня мобільність – це не лише чинник економічного розвитку, а й потужний геополітичний ресурс, що служить поширенню та просуванню культури, ціннісних установок і технологій країн, які навчають іноземців. Іноземні студенти є як джерелом фінансових ресурсів, так і своєрідними «агентами впливу», які, повертаючись на батьківщину, поповнюють національні еліти та зберігають особисту лояльність до країн, де вони провели студентські роки» (стор. 30).
Тобто радикальне збільшення видатків на навчання іноземних студентів, що б не казали у РФ, – аж ніяк не філантропія, а свідоме інвестування в прихильність до Росії майбутніх еліт за кордоном. Наведемо кілька прикладів, як іноземців посвячують у адепти «русского мира».
Іностудентів роблять часткою «русского мира»
У Челябінську, скажімо, місцевий телеканал повідомляє: «Іноземні студенти прийняли православ’я перед Пасхою» (квітень 2022). У репортажі розповідають про те, що група студентів (троє) із Бразилії, Кот-д’Івуара та Анголи хрестилася за православним обрядом. А влітку їхня делегація поїхала у паломництво по святих місцях Росії. І це не єдиний випадок.
Менш як за рік перед тим у тому ж Челябінську хрестився ще один уродженець Анголи, який приїхав учитися на консерваторському факультеті Челябінського інституту музики. Після екскурсії до православного храму вирішив покінчити зі своїм католицьким минулим. «Його рішення підтримали не лише вчителі, але й католики-однокурсники з Анголи. Вибір онука прийняла і бабуся-католичка Розаліна Маврікій», – ідеться у репортажі.
А от у Благовєщенську (Амурська область) іноземних студентів знайомлять із Масницею, аби «допомогти іноземцям краще почуватися в Росії». У коментарі телевізійникам студент Аббос зазначив: «Русскую культуру знаю. Очень хорошая культура. Я учу и я горжусь русским».
Цікаво, що серед цивільних студентів участь у масничних розвагах брали і курсанти-іноземці. В репортажі ми бачимо молодих людей у російському піксельному камуфляжі із нашивками російською мовою «Збройні сили Лаосу» та погонами курсантів. Є також і чорношкірі курсанти з країн Африки, зокрема, Камеруну. Вони також стануть, за задумом Кремля, носіями цінностей «русского мира».
У Бєлгороді, у свою чергу, ще у травні 2022 звітували про участь іноземних студентів у загальноросійській «патріотичній» акції «#МыВместе». Вони збирали й розподіляли гуманітарну нібито допомогу для «біженців із ЛНР, ДНР та України». Тут важливо, що все це відбувалося під російським прапором – прапором держави-агресора за інінціативи путінського «Общероссийского народного фронта», а на грудях у окремих іностудентів були Z-логотипи у кольорах прапорів РФ та окупаційних адміністрацій «ЛНР» і «ДНР».
У вишах країни-агресора запевняють, що після повномасштабного вторгнення відтоку іноземних студентів не спостерігалося. Це суперечить словам самих іноземних студентів, які кажуть, що роз’їхалося по домівках багато їхніх однокурсників. Ставлення їх до так званої «спеціальної воєнної операції» і нових реалій РФ заслуговує на окрему розповідь, адже це – дуже показовий приклад, як стають прибічниками «русского мира».
«Я пояснюю батькам те, що нам розповіли про СВО»
Пропагандистські медіа, звичайно, публікують цитати іноземних студентів майже виключно із підтримкою «СВО». Це зрозумілий прийом, і ми не мусимо брати на віру, ніби іноземці повально підтримують війну.
Та водночас, якщо студенти лишаються навчатися у вишах держави, що веде агресивну загарбницьку війну, у тих самих вишах, які стали оплотами державної пропаганди і осередками охоти на відьом, – то, можливо, вони й дійсно із розумінням ставляться до всього цього?
Колумбійка Діана Фернанда Браво Ернандес обрала факультет журналістики в Бєлгороді за порадою друга, який навчався там само. У серпні 2022 вона розповідала виданню Fonar.TV, що їх була велика компанія з Колумбії, близько 50 студентів, і після 24 лютого 2022 майже усі поїхали. За її спостереженнями, поїхали і студенти з інших країн. Коло спілкування Діани складали близько 200 іноземних студентів, роз’їхалася десь половина – і то не тільки колумбійці, а й інші латиноамериканці, студенти з арабських країн, африканці.
Залишилися переважно ті, хто пов’язує своє подальше життя з Росією та ті, в кого на батьківщині значно гірше, ніж у РФ (часто це одні й ті самі студенти) – з тоталітарного Туркменістану, де впроваджені значні обмеження прав жінок і звідки взагалі важко виїхати, з Гаїті, чи не найбіднішої країни Латинської Америки, тощо.
Більшість тих, хто залишився навчатися, «з розумінням» ставляться до політики Кремля, їм подобається Путін, так само, як і їхнім родинам на батьківщині. Важливо, що через цих студентів РФ доносить своє обґрунтування необхідності «спеціальної воєнної операції» і до рідних закордоном.
«Я пояснюю батькам, що правда, а що ні. (…) Зараз вони розуміють, що відбувається в Росії та Україні, тому що я їм пояснюю. Я слідкую за новинами, і розумію, що відбувається, тому що наш факультет запросили на захід і пояснили, що відбувається в Україні, навіщо це було потрібно, розповіли, що це почалося не сьогодні. Нам все показали, пояснили причини, наслідки. Я не вважаю, що це [Роскомнадзор], нам пояснили, що це спецоперація», – казав улітку 2022 виданню Fonar.TV 24-річний Жан Луїс із Гаїті (видання замінило у прямій мові студентів словом «Роскомнадзор» заборонене в РФ слово «війна». – РГ).
Завербовані Росією вербують нових агентів впливу
І от нині РФ декларує колосальне збільшення бюджетних місць для іноземних студентів. При цьому все більший акцент буде робитися на країни Третього світу, глобальний південь – традиційно ісламські країни, а також Африку. Про збільшення набору африканських студентів до педагогічних вишів РФ повідомив на саміті «Росія – Африка» президент Росії Владімір Путін.
Чому педагогічні? Саме тому, що їхні випускники працюватимуть із дітьми, підлітками та молоддю, формуватимуть світогляд молодих громадян своїх держав.
Та, як було сказано, для Кремля іноземні корисні студенти будь-яких спеціальностей. І з великою вірогідністю можна передбачити, що набір дійсно збільшуватиметься. Цьому сприятимуть передусім закордонні представництва «Россотрудничества», відомі також як Російські центр культури та науки або як «Русские дома». Саме ці установи відповідають за залучення і відбір майбутніх іноземних студентів до російських вишів.
Та існує ще одна мережа організацій, споріднена з «Россотрудничеством», яка займається пропагандою навчання в РФ. Це – Всесвітня асоціація випускників російських та радянських вишів. До її складу входять численні іноземні асоціації, що об’єднують таких випускників.
Опікунську раду цієї Всесвітньої асоціації очолює керівник «Россотрудничества» Євгеній Примаков – онук покійного Євгенія Примакова. Той свого часу був і главою Служби зовнішньої розвідки РФ, і міністром закордонних справ, а після приходу Путіна до влади Примаков підтримував з ним стосунки та був неформальним радником із багатьох питань. Молодший Євгеній Примаков був членом Общественной палати РФ (по президентській квоті), депутатом Держдуми від «Єдиной Росії».
Зрозуміло, що міжнародна організація з таким головним попечителем просуває кремлівські наративи і в цілому працює в інтересах РФ. Інших членів опікунської ради дев’ятеро, і більшість з них – росіяни. Але також є й іноземці. Це, по-перше, Мужавамарія Жанна Д’Арк, міністерка довколишнього середовища Руанди, а по-друге, Їржи Машталка (Jiří Maštálka), політик із Чехії, до 2019 року член Комуністичної партії Чехії і Моравії, депутат Європейського парламенту п’ятьох скликань (2003 – 2019).
Асоціації випускників діють і сьогодні, хоча подекуди вони не афішують свою проросійську спрямованість і навіть міняють вивіски. Наприклад, у Польщі Асоціацію випускників, а заразом і Товариство співпраці «Польща – Росія» очолював Єжи Смоліньський (Jerzy Smoliński). Він продовжував популяризувати дружбу з Росією навіть після початку російської агресії проти України в 2014 році та регулярно виступав з коментарями в російській пропаганді, уособлюючи «помірковану», прихильну до РФ частину польського суспільства.
Товариство «Польща – Росія» входить до складу Товариства співпраці «Польща – Схід», яке базується в колишньому Домі польсько-радянської дружби на вул. Маршалковській, 115, у самому серці Варшави. Наразі на сайті відсутня згадка про товариство «Польща – Росія». Проте пан Смоліньський працює там само.
Та у дружніх до РФ країнах асоціації випускників продовжують рекламувати навчання в російських вишах. За часів СРСР дружніми країнами були держави «соціалістичного табору» (переважно європейські, а також В’єтнам, Північна Корея та Куба), де були встановлені Радянським Союзом режими, керовані з Москви. Дружніми були країни, що розвиваються, які отримували допомогу від СРСР і платили тим, що декларували соціалістичний шлях розвитку, – переважно у Африці, на Близькому Сході та в Центральній Азії, у Латинській Америці.
Тепер «соцтабору» більше не існує, та РФ намагається згуртувати навколо себе усі ті держави глобального півдня, зв’язки з якими були налагоджені ще за часів СРСР. Інструменти впливу лишилися фактично тими самими – виділення коштів (та/або списання боргів ще із 1960-70-х років, як-от 23 мільярди доларів, що їх Путін «простив» країнам Африки), постачання зброї (інколи навіть безкоштовне) та вища освіта для іноземних студентів.