У Києві скасували вирок 2004 року, яким шістьох членів банди засудили до довгих тюремних строків за вбивство, яке виявилося вигадкою.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 березня.
За версією слідства, у 1996-1999 роках засуджені об’єдналися у здійснили низку злочинів. Чоловіки працювали охоронцями у підсобному господарстві Азовського лікеро-горілчаного заводу. Вони пограбували колишню бухгалтерку цього підприємства: жінку катували праскою у неї ж вдома, поки вона не зізналася, де закопані гроші. Були також й інші злочини. Зокрема, вбивство у 1997 році двох братів та їх батька.
Два брати працювали із обвинуваченими в тому ж підсобному господарстві і доглядали скотину.
Якось влітку чоловіки пиячили і посварилися за рушницю. Коли під час суперечки брати намагалися вирвати рушницю з рук обвинувачених, стався постріл, яким було вбито одного з братів. Щоби приховати необережне вбивство, труп віднесли на берег озера Сиваш, прив’язали до виноградних стовпів і затопили.
Через пару місяців злочинці “прибрали” свідка — другого брата. Йому дали смертельну дозу опію, і став помирати. Щоб пришвидшити процес, злочинці його добили. Щоб приховати вбивство, тіло витого облили бензином і спалили, а попіл і кістки кинули у Сиваш — туди ж, куди кинули тіло застреленого чоловіка.
Через кілька днів зловмисники розстріляли батька обох братів, а тіло так само спалили.
Слідство стверджує, що зловмисники зізналися у скоєному та навіть показували на слідчих експериментах, як вчиняли вбивства. Слідчі також нібито знайшли фрагменти обгорілих кісток людини віком приблизно 30-50 років там, де ховали спалений труп.
Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у 2004 році всі шестеро обвинувачених були засуджені. Троє до довічного ув’язнення, двоє до 15 років позбавлення волі і один до 14 років і 6 місяців.
Після 15 років за ґратами, засуджені вийшли на волю і повернулися у Крим, де зустріли чоловіка, якого вони нібито вбили. Один з колишніх в’язнів розповів про це своєму адвокату, який раніше працював в правоохоронних органах Луганської області та мав знайомих в російській окупаційній адміністрації тимчасово окупованого Криму. Завдяки цим зв’язкам адвокат встановив місце перебування “вбитого” і отримав відповіді російської окупаційної адміністрації, копію паспорта “вбитого”, фотокартки та відеозапис із ним.
Від російської окупаційної адміністрації (так званого Управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації в м. Севастополі), надійшли відповіді, що цей чоловік у 2016 році був поставлений на міграційний облік, зареєстрований та проживає за певною притягався до адміністративної відповідальності за законом РФ.
Місцеві жителі підтвердили, що впізнають убитого та назвали місце, де він живе.
На відео, знятому 12 березня 2017 року, чоловік розказав, що він, його брат та батько живуть у Придністров’ї. Батько та брат залишалися у Тирасполі, а він у 2014 році переїхав у Крим та став працювати охоронцем.
Чоловік говорить, що справа де він, батько та брат були потерпілими — «вигадана». Засудженого він знає наочно. Сам він також раніше судимий та перебував під адміністративним наглядом.
Міграційна служба України на підставі ухвали суду видала адвокату оригінал заяви цього чоловіка про видачу паспорта громадянина СРСР. Заява містить достатньо чітку та якісну чорно-білу фотокартку. Експерт дав висновок, що на відео і у фотознімку в заяві про видачу паспорта зображена одна і та ж особа.
Прокурор говорив про сумнівність походження відеозапису та інших доказів, наданих російською окупаційною адміністрацією.
Але суд зіслався на те, що в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд вирішив, що адвокат збирав докази у передбачений законодавством України спосіб та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а, отже, вони є допустимими.
У підсумку суд вирішив, що події вбивства того чоловіка справді не було. Цей епізод виключили з обвинувачення. Двох інших «убитих» (батька і брата — ред.) шукати в живих не стали.
Дії засуджених на довічне перекваліфікували з умисного вбивства двох осіб на умисне вбивство однієї особи (батька) з метою приховати необережне вбивство (одного з братів).
Покарання трьом довічникам помʼякшили до 15 років увʼязнення і на сьогодні воно вже відбуте. Їх негайно звільнили з-під варти в залі суду.
