Пропаганда малює, як розквітає «молода республіка» і скільки позитивних змін після офіційної окупації – тобто включення так званої «ЛНР» до складу Російської Федерації. Ми здогадувалися й раніше, що не все райдужно. Аж ось до редакції потрапили із джерела, близького до окупаційної адміністрації «ЛНР» внутрішні документи, від яких сльози застять очі.
Олександр Білокобильський, «РГ»
Дійсний стан речей на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) уявити важко, навіть якщо регулярно спілкуєшся з тамтешніми жителями. Бо про звичні речі люди не розповідають. Про те, як працює громадський транспорт, про стан житлового фонду, про перебої з вивозом сміття. Та навіть якби й розповідали, – це лише особисті спостереження.
Звідки ми це знаємо
Ми отримали документи, де зведені докупи відомості з різних сфер життя ТОТ Луганської області. Це, по-перше, так звані карти соціальної напруженості по всіх територіях, контрольованих угрупованням «ЛНР». По-друге, ми отримали матеріали для так званого «паспорту ЛНР». Цей документ, над яким зараз працюють в «уряді ЛНР», складається із паспортів усіх населених пунктів (у його додатках так само є «актуальні теми в суспільно-політичному порядку денному»). Нарешті, ми маємо «щотижневі прогнози подій, що впливають на зростання суспільно-політичної та соціальної напруженості».
Це великий обсяг даних із деталізацією по кожному із населених пунктів. Ми вирішили зосередитися на ситуації лише в обласному центрі. Показати, як живе «найбільш успішна» громада ТОТ Луганщини, вітрина, так би мовити, «республіки». А становище депресивних регіонів ви вже уявите самі.
Оприлюднити фрагменти документів ми, на жаль, не можемо, аби не піддавати небезпеці наше джерело. Але даних так багато, що підробити цей масив було б просто нереально.
Уся проблематика, що її описують чиновники місцевих окупаційних адміністрацій, переважно поділяється на три великих групи. Перша – нестача працівників. Друга – зношеність систем і техніки, через що люди не отримують певних комунальних послуг. Третя група проблем пов’язана з новою реальністю ТОТ, входженням до РФ території, контрольованої угрупованням «ЛНР». Визначені також деякі окремі теми. Почнемо з останніх.
(Не)відновлення руйнувань через дев’ять років
До окремих тем, що викликають соціальну напруженість у Луганську, за оцінками окупаційної адміністрації, належать доволі несподівано «наслідки бойових дій у 2014-15 роках». І це не психологічні складнощі типу посттравматичного синдрому, ні. Ідеться про цілком конкретні руйнування.
Одним із джерел соціальної напруженості є відсутність компенсації власникам 520 повністю або частково зруйнованих ще тоді приватних будинків, а також неможливість відремонтувати стільки ж багатоповерхівок!
Як випливає з Додатку 5 до Паспорту цих територій, «на території міста Луганська розташовано 103 повністю зруйнованих та 417 частково зруйнованих у ході бойових дій 2014-2015 років індивідуальних житлових будинків». У липні 2022 «уряд ЛНР» визначив порядок виплати компенсацій за зруйноване житло. 21 власнику повністю знищених будинків та 9 хазяївам частково зруйнованих домів навіть були призначені компенсації. Та грошей і вони досі не побачили.
Ремонту також потребують 528 ушкоджених вісім років тому багатоквартирних будинків. «Державної» програми з їх ремонту не затверджено. А до переліку будинків, які в Луганську збираються ремонтувати своїм коштом суб’єкти РФ, увійшли 5 будинків, ще у 6 планується ремонт балконів. Це все стосується понад 33 тисяч мешканців окупованого обласного центру.
Сюди варто додати ще руйнування 2022 року в місті Щастя, що включений, як це було до 2014, до складу міста Луганська. Це майже 220 індивідуальних будинків та близько 140 багатоквартирних.
Входження до складу РФ та війна
До проблем, які виникли у зв’язку зі включенням тимчасово окупованих територій до складу РФ, належить питання із мобільним інтернетом. Наразі він у «ЛНР» відсутній. Користувачів перевели на новий тариф, де враховане надання послуги мобільного інтернету. Цей тариф дорожчий за попередній – «Народний». Плату з людей беруть, – а інтернету немає. І перейти назад на «Народний» також неможна.
Крім того, відсутність мобільного інтернету, не дає можливості підприємцям користуватися касовими апаратами, і це «не дозволяє перейти на російські стандарти торгівельного обслуговування населення». Також без мобільного інтернету не працюють валідатори у автобусах середньої та великої місткості.
Одним із факторів, що створює соцнапруженість, є черги, спричинені оформленням російських документів і супутніми процесами. Черги на оформлення російських паспортів (міграційна служба не встигає приймати всіх бажаючих). Черги на перерахунок пенсій у відповідності до російського законодавства. Оскільки пенсії перераховуються лише громадянам із паспортами РФ (це викликає додаткове невдоволення), багато хто з пенсіонерів заходився спочатку оформлювати громадянство.
Також новим громадянам РФ треба оформити поліс обов’язкового медичного страхування (ОМС) та отримати індивідуальний податковий номер (рос. – ІНН). На здачу документів для цього та на отримання ІНН і полісу ОМС – так само черги.
Десятки тисяч жителів міст і селищ Луганщини, окупованих після 24 лютого 2022, були змушені облишити свої зруйновані домівки. Частина їх виїхала до контрольованої урядом території України. Та багато хто не мав такої можливості або не схотів, вони опинилися внутрішньо переміщеними особами на ТОТ. Тисячі людей живуть на окупованій Луганщині у гуртожитках навчальних закладів. Жодної «державної програми» для їхньої підтримки не існує, фінансування на розселення і утримання, відповідно, нема.
З іншого боку, «військовий комісаріат ЛНР» припинив видачу посвідчень «Учасник бойових дій». Таким чином, «учасники СВО позбавлені можливості реалізувати своє право на призначення щомісячної компенсаційної виплати». Ідеться про монетизовані пільги на послуги ЖКГ. Тобто колаборанти та їхні родини цих пільг наразі позбавлені.
Знайти працівників неможливо
Причиною нестачі працівників у окупаційній адміністрації називають незадовільно низькі зарплати. Наприклад, на підприємстві «Луганський центр утилізації відходів» не вистачає близько половини персоналу. Прибиральників сміттєвих майданчиків близько 20 від необхідних 39, водіїв сміттєвозів – половина від необхідних 65. Тому навіть справна техніка виїхати на маршрути не може (про стан техніки буде окремо нижче).
Підприємство «Луганськжилком» обслуговує житловий фонд. З майже 400 двірників йому не вистачає 220, із 260 сантехників немає половини, не вистачає трьох чвертей електромонтерів (з потрібних 60 у наявності 15), так само як і малярів (є лише 7 із 28) і теслярів (працюють 6 із потрібних 23), а з 15 трактористів не вистачає двох третин (тобто 10 вакансій).
Дороги у місті обслуговує і мусило б займатися поточним ремонтом підприємство «ЛЕЛУА» («Луганське експлуатаційно-лінійне управління автодоріг»). Зі 100 прибиральників йому не вистачає 70, дорожників треба 70, а є лише 40. Не вистачає 70 водіїв зі 120, а також 40 механізаторів із 55.
«У місті спостерігається гострий дефіцит водіїв категорії «D». Понад 50% водіїв автобусів передпенсійного и пенсійного віку. У зв’язку з тим, що підприємство заповнене на 20% від кадрової потреби. Автобуси, що надійшли (всього – 240) не можуть почати роботу на запланованих маршрутах», – ідеться у Додатку 5 до паспорту регіону. Резюме із цього приводу – «міському транспортному підприємству для роботи на автобусах середньої та великої місткості треба 365 водіїв для забезпечення позмінної роботи».
«РГ» ще влітку 2022 писала про спосіб, який винайшли окупанти. З різних регіонів РФ до «ЛНР», тоді ще не оголошеної територією Росії, масово завозили з РФ бригади працівників, які займалися ремонтами будинків, доріг тощо. Та на постійну роботу всіх не завезеш, і двірників з Сизрані або Пензи було б дивно вербувати.
У тій же публікації ми пояснювали причину нестачі місцевих працівників. Це не лише низькі зарплати (звичайно, росіянам у відрядженні платити у рази більше, ніж луганцям за ту саму роботу). А головним чином – «мобілізація», під час якої до окупаційних сил примусово забирають кого тільки можна. Звідси і «водії передпенсійного віку».
Про цю причину нестачі працівників, звичайно, у звітах про соціальну напруженість ані слова.
Комуналка ресурс вичерпала
У місцевих групах у соцмережах тут і там трапляються фото із переповненими смітниками («майданчиками ТПВ» – твердих побутових відходів, як вони називаються офіційно). Це дратує місцевих жителів і, звісно, погіршує санітарний стан окупованого Луганська. Як було сказано, це наслідок, по-перше, нестачі персоналу. А по-друге, річ у тім, що із 80 сміттєвозів в ремонті понад 20, а 6 не підлягають відновленню взагалі. Ще 16 машин списали нещодавно.
Вода – стратегічний ресурс. Після окупації навесні 2022 нових територій Луганськ почав отримувати воду з двох додаткових водозаборів, Петрівського та Айдарського. Від серпня минулого року формально введене цілодобове постачання води жителям міста. Та в реальності його забезпечити неможливо через постійні пориви на водоводах.
«На балансі підприємства ПУ ДУП ЛНР «Луганськвода» числиться 1056 км водопровідної мережі, з яких 788,5 км (74,67%) перебувають в ветхому стані. Крім того, в місті наявні 23,189 км безхозних мереж. Для розподілу каналізаційних стоків в управлінні числиться 384,9 км каналізаційних мереж, із яких 213,8 км (55,5%) перебувають у ветхому стані. Також у місті наявні 35,378 км безхозних мереж каналізації, обслуговування яких не закладене до тарифу по водовідведенню», – пояснюється суть проблеми у Додатку 5 до паспорту регіону.
Щодо проїзду по місті – громадського транспорту в Луганську працює близько 40 відсотків від того, що курсував до 2014 року. Із 54 міських маршрутів на 16 нема жодного автобусу, а ще на 8 маршрутах – по 1-2 автобуси. У звіті про це не йдеться, але до війни в Луганську були ще й трамваї та тролейбуси, які сьогодні знищені. Контактну мережу трамваїв демонтували це вісім років тому, рейки – 2022 року, одночасно з демонтажем тролейбусної контактної мережі.
Цікаво, що мікроавтобуси їздять Луганськом ті самі, що й ходили до війни. Усі маршрутки віком понад 10 років, а деякі наближаються до 20 річного ювілею.
Окремими пунктами винесені незадовільний стан крівель житлових будинків, сантехнічних мереж усередині багатоповерхівок, асфальту у кварталах та у приватному секторі, незадовільний стан автодоріг, тротуарів, відсутність дитячих та спортивних майданчиків на прибудинкових територіях.
Картина в підсумку виходить катастрофічна. Останні дев’ять років окупаційна адміністрація користалася запасом міцності комунального господарства, що був закладений до 2014 року. Та тепер система майже дійшла краю.
Якщо уявити, що просто зараз окупанти якимось дивом зникнуть і ТОТ Луганської області без боїв повернеться до України, що ми отримаємо? Навіть у нинішньому стані міста і селища, окуповані з 2014 року доведеться приводити до ладу ціною величезних зусиль і витрат. А до того часу соціальна напруженість у спадок дістанеться українській державі. На роки.
