Єва Позднякова
Президент країни-агресора Росії Володимир Путін підписав указ, який дозволяє депортувати тих жителів окупованої території, які відмовляються отримувати російські паспорти. Фактично цих людей ставлять перед жорстким вибором: отримати документ країни-агресора або жити з розумінням, що у будь-який момент тебе можуть вивезти в невідомому напрямку.
Указ про “іноземців” суттєво обмежує в правах жителів захоплених частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які не бажають отримувати російське громадянство. Він поширюється також на тих, хто виїхав до Росії, але не бажає ставати частиною РФ. Тепер такі люди вважатимуться “іноземцями”, яких можна депортувати, якщо в їх діях або словах побачать “насильницьку зміну основ конституційного ладу РФ”.
Кого вважатимуть “іноземцями”
“Іноземцями” стають всі громадяни України, які станом на 30 вересня 2022 року постійно проживали в Луганську і досі не отримали російський паспорт. Їх правовий статус відрізняється від статусу тих, хто, наприклад, приїхав в гості. Таким “іноземцям” потрібно отримати посвідку на постійне проживання (“вид на жительство”). В законі прописано порядок, за яким отримують такий документ. Для цього треба пройти державну дактилоскопічну експертизу, сфотографуватися, принести з собою український паспорт та його нотаріально завірений переклад російською. Після цього заяву на тримання дозволу на проживання будуть розглядати 20 днів. В результаті чого дадуть (або не дадуть) синю книжечку, яка замінятиме “іноземцю” російський паспорт.
Люди з таким дозволом зможуть влаштовуватися на роботу, отримувати медичну допомогу та володіти нерухомістю. Навчатися в університетах теж можна, проте лише на контракті і лише в межах наданої квоти — вона одна на всю Росію. А от чи будуть платити їм пенсію, залежить від того, що буде написано в посвідці.
За що можуть депортувати
Приводи, за якими людину можуть депортувати, звучать досить нечітко:
- Виступ за “насильницьку зміну основ конституційного ладу” в Росії. Окуповані території України Кремль вважає своїми. Отже, якщо ви вважаєте, що Луганськ — це Україна, вас можуть депортувати.
- Фінансування “екстремістської діяльності”. В перекладі на мову адекватності, якщо ви донатите на ЗСУ, то вас можуть вивезти в невідомому напрямку.
- Участь у “несанкціонованих” акціях. Якщо ви насмілитися вийти на акцію протесту в Луганську чи Донецьку, додому ви вже можете не повернутися.
Проте під ці формальні приводи країна-агресор може підвести будь-що. Достатньо просто не сподобатися силовикам-окупантам.
Навіщо Росія підганяє примусову паспортизацію
Восени 2022 року, коли після маріонеткових “референдумів” Росія оголосила про анексію частин Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей, то всі жителі цих територій вважалися Кремлем росіянами. Більш того, в “референдумі” могли брати учать всі, незалежно від наявності у них російського паспорта. Через пів року вияснилося, що ці ж люди без паспорта РФ в референдумах брати участь більше не можуть.
Створювати штучні умови, за якими певна категорія населення утискається в правах — типова практика для Росії. Зараз виокремлюють людей за бюрократичною ознакою. Так вважає кандидат юридичних наук Володимир Жбанков, з яким Реальна Газета поспілкувалася щодо указу про депортацію.
“Росіяни косплеять сталінські практики. В сталінські часи це була окрема практика відокремлювати групу населення за будь-якою ознакою. Могли бути етнічні ознаки, ознаки походження, мовні ознаки, релігійні тощо. Їх таврували їх як нелояльну категорію населення. Почалося все з селянства. Було гасло: “ліквідувати куркульство як клас”. Потім пішли за етнічними ознаками: геноцид кримських татар, чеченського народу тощо. Але зараз ХХІ століття. У них (Росії, — прим РГ) нема ні можливостей таких, які були в першій половині ХХ століття, ні апарату, ні ідеології”, — розповів він, додавши, що Росія визначає лояльність за тим, чи пішла людина на бюрократичну співпрацю.
В той же час, як саме Росія виконуватиме власні обіцянки депортувати “небезпечних” громадян, невідомо. Поки про це не знають навіть ті структури, які будуть за це відповідальні.
На думку Жбанкова, указ про іноземців не можна вважати ознакою того, що у Росії не залишилося більше способів нав’язати свої паспорти жителям окупованої території. Для таких висновків потрібна більш-менш правдива статистика. Проте ми не маємо лише цифри, озвучені офіційною російською владою чи маріонетковими “урядами”. Вірити цим цифрам не варто. Проте погрози депортацією можуть мати інший зміст.
“Це можна вважати це спробами залякування. Це можна вважати ознаками страху і жаху окупаційної влади. Якщо людина активно не проявляє лояльності, то вони вже вважаються її ворогом. Можна це вважати. Але для того, щоб це зробити впевнено, потрібні дані і практика”, — вважає юрист.
Головна проблема дозволів на проживання і чи можна обійтися без нього
Отримання російського паспорта в окупації — це справжній квест з перекладами документів та багатогодинними чергами, які займають вночі. Безперечно, процес отримання дозволу на проживання буде не менш важким та нервовим. Проте не це головна проблема тих, хто залишився в окупації. Людина, яка оформлює посвідку, документально підтверджує, що не хоче отримувати російський паспорт. Фактично така людина заявляє окупантам: “я хочу бути українцем”. Наскільки це безпечно — це відкрите питання.
На думку Володимира Жбанкова, люди на окупованих територіях ризикують залишитися заблокованими від всіх соціальних сервісів: від медицини до нотаріату. Заборонити користування будь-чим без паспорту набагато простіше, ніж депортувати.
Водночас, юрист зазначив, що карати жителів окупованих регіонів за отримання російського паспорта не можна.
“З боку декларації прав людини, не можна з боку України до таких людей застосувати будь-які санкції чи покарання, тому що вони перебувають в умовах неволі та небезпеки. Це вимушений захід і за ним можуть не йти ніякі негативні наслідки. Всі ці люди потребують великої підтримки і з боку України, і з боку міжнародного суспільства, тому що вони перебувають в жахливих умовах. Потрібно робити все, якщо є можливість якимось чином витягнути людину чи в Україну, чи в третю країну будь-куди. А якщо нам нема можливості, якимось чином підтримати і забезпечити їх безпеку, тому що правило людяності, стандарти прав людини. Це важливо і з боку гуманізму, і з боку міжнародного іміджу України. Ті умови, в яких опинилися люди з це мій, якому ворогу не побажаєш”, — вважає він.
Наразі не існує чіткого правила, як поводити себе з російськими документами в окупації. Відсутність паспорта РФ ставить під питання нормальне життя в Луганську і Донецьку. Дозвіл на проживання несе ризик депортації та утиску в правах. А отримання російського паспорта для декого — компроміс із власною совістю та ризик бути швидше мобілізованим. Проте варто пам’ятати, що досі Україна заперечує визнання будь-яких документів, які видавались на окупованих територіях.
