Паливна криза на ТОТ: пояснюємо, чому бензин в Луганську, дешевше, ніж в Донецьку

На окупованих Луганщині й Донеччині формується два різні цінові простори для одного й того ж товару. У Луганську літр 95-го бензину коштує 104–115 рублів (близько 60–66 грн), у Донецьку — 130–170 рублів (близько 74–97 грн), залежно від заправки. Все це — станом на 3 липня. Якщо ви читаєте цю статтю пізніше, то і цифри, і різниця між ними можуть бути інші. Причину розбіжностей ані окупаційна адміністрація, ані паливні мережі офіційно не пояснюють. Причина самого дефіциту простежується чіткіше: після серії ударів ЗСУ по нафтопереробних заводах Росії та по логістиці постачання на прилеглих до лінії фронту територіях обсяг палива, що доходить до окупованих міст, різко скоротився. Чому в Луганську і Донецьку паливо дорожче, ніж у Ростові — зʼясовувала "Реальна Газета".

НПЗ продовжують палати

Наприкінці травня у Росії запалали НПЗ. Зараз ранкові новини не обходяться без повідомлень про чергову пожежу в країні-агресорі та про кілометрові черги до заправок. В тій чи іншій формі обмеження введені у всіх субʼєктах РФ. За даними консалтингової компанії Energy Aspects, на початку червня обсяги переробки нафти в Росії впали до найнижчого рівня за останні два десятиліття. Раніше OilX оцінювала їх у 4,69 млн барелів на добу — це був мінімум із грудня 2009 року.

Одночасно з "нєфтянкою" запалали бензовози, які везли паливо на ТОТ. Удари по трасах, нафтобазах, автоцистернах зробили логістику ворога на окупованому українському півдні вкрай небезпечною роботою. В Силах безпілотних систем кажуть, що мета ударів по трасі "Новоросія" — паралізувати логістику окупаційних військ та ізолювати Крим, перетворивши його на острів. По території окупованих Донеччини і Луганщини якраз проходить сухопутний коридор туди, тому починаючи з травня узбіччя доріг стали прикрашати остови згорілих бензовозів та вантажівок. Оскільки росіяни використовують цивільну інфраструктуру для військових цілей, без палива залишилося й місцеве населення.

По чому бензин у Луганську і Донецьку

Для початку розберемося, скільки коштує паливо на заправках на ТОТ.

Луганськ. За офіційними прайсами двох мереж на 2-3 липня:

• "БензОН" — АІ-95 115,30 ₽, АІ-92 104,20 ₽, ДТ 127,50 ₽;

• "ЛНП" — АІ-95 109 ₽, АІ-92 101 ₽, ДТ 129 ₽, газ 43,90 ₽.

У Старобільську мешканка повідомила про 90-95 рублів за 95-й з відпуском по 15 літрів. Повідомлення про наявність палива на АЗС, місцеві коментують словами “Хто хоче, той знайде”. У Білокуракиному ціни, за повідомленнями мешканців, сягають 120-180 рублів.

В Кадіївці (Стаханові) місцеві жителі щодня влаштовують перекличку: на яких заправках є паливо, скільки воно коштує, чи довгі черги. Станом на 3 липня, очевидці розповідають про черги від 5 до 10 машин на різних АЗС — за умови, що паливо на ці заправки привезли. Але так буває не завжди.

Донецьк. Тут ціни й вищі, і менш стабільні: за моніторингом телеграм-чатів, АІ-95 продають у діапазоні 130-170 рублів залежно від заправки, АІ-92 — 116-130 рублів, дизель — 150-180 рублів. Розкид великий навіть у межах одного дня й одного району — це не помилка вимірювання, а ознака того, що єдиного ринку немає: кожна мережа й навіть окрема АЗС встановлює свою ціну. Станом на ранок 1 липня, за даними підконтрольного окупантам Донецького агентства новин, паливо було в наявності на заправках Донецька, Макіївки, Харцизька та Шахтарська; протягом дня кількість заправок з пальним, за тими ж даними, як правило зростала.

Маріуполь. Мережа "Петрол Ойл": АІ-95 — 140 рублів, АІ-92 — 130, дизель — 148,50-149.

Крим. Найжорсткіша ситуація в окупації загалом. 2 липня у Севастополі бензин продавали по 199 рублів, у Криму загалом — 185-200. У перекупів ціни сягають 250-400 рублів за літр.

Для порівняння — в Росії. В сусідній з окупованою Луганщиною Ростовській області, за повідомленнями в телеграм-каналах, дизель продають по 80 рублів. Z-пропагнадисти не розуміють, як це можливо.

“У ЛНР дизель на заправках від 110 до 140... а на трасі М-4 буквально одразу за "стрічкою" – 80. Як це відбувається? Митниця між державами?Що відбувається із соляркою при перетині стрічки? Вона одразу дорожчає у півтора-два рази?, — обурюється автор телеграм-каналу “No Pasaràn!”.

Каністри для своїх

Формально продаж пального в каністри на окупованих територіях обмежений — це частина загальноросійської практики: за даними "Медіазони", у більшості регіонів з обов'язковими обмеженнями діє вимога заправляти лише в бак, а продаж у тару заборонено. Причина, яку називає влада — запобігання спекуляціям і "вимиванню" палива із заправок.

На практиці на Луганщині заборону обходять: частина АЗС все ж наливає в каністри — зазвичай не більше 10 літрів і неофіційно. На деяких заправках водії самостійно переливають пальне з бака в каністру, і персонал на це не реагує. Ситуація залежить від конкретної станції: одні дотримуються заборони суворо, інші її фактично ігнорують.

У самій спільноті навколо цього склалася окрема етика. Каністра для мотокоси або моторного човна — прийнятна причина, до якої ставляться з розумінням. А тих, хто виносить факт продажу в каністри в публічний простір — знімає на відео, привертає увагу, — у чатах називають "стукачами". Така логіка виживання в умовах окупації.

Чому у Луганську бензин дешевший, ніж у Донецьку

Різниця в цінах між Луганськом (104-115 рублів за 95-й) і Донецьком (130-170) стабільна й помітна, але офіційного пояснення цьому немає. Ніякого документованого акцизу чи митного збору між окупованими територіями Луганщини й Донеччини, який пояснював би розрив, не існує. Серед місцевих жителів поширена версія, що різницю створюють місцеві власники АЗС та перекупи — проміжна ланка, яка накручує ціну при перепродажу.

Та сама логіка, тільки в більшому масштабі, простежується і в розриві між цінами на окупованій Луганщині та на прилеглій території самої Росії: 80 рублів за дизель на трасі М-4 проти 110-140 рублів у Луганську.

На окупованій частині Донецької області, де проходить траса “Новоросія” — одна з головних цілей українських дронів — більше російських військових, які використовують цивільні заправки для своїх автомобілів. Це само по собі (а також сам факт, що люди у формі використовують цивільні автівки) — воєнний зло Військові не можуть пересісти на таксі чи не заправлятися взагалі, тому готові платити більше. Заправка, знаючи, що є категорія клієнтів, для яких ціна не є стримувальним фактором, підіймає прайс для всіх, бо конкурувати ціною їй уже не треба. Донецьк — прифронтове місто з більшою концентрацією інфраструктури окупантів, ніж тиловий Луганськ. Тож ця категорія попиту там просто більша за обсягом.

OSINT-дослідник війни Clеment Molin у Х регулярно наносить на мапу геолоковані удари українських мідлстрайків. Судячи з його аналізу, зафіксованих ударів південніше Луганська майже нема. Місто розташоване  у глибокому тилу окупованої території, всього за 25–30 км від офіційного кордону з Росією та межує з Ростовською областю. Шлях постачання сюди є максимально коротким і безпечним. Навколо Луганська та дорогами, що ведуть до нього безпосередньо з території Росії (зі сходу), зафіксованих ударів по вантажівках практично немає. Логістичний коридор з РФ у Луганськ залишається відносно безпечним.

Натомість навколо Донецька та на трасах, що з'єднують його з Маріуполем та Ростовом через Таганрог є ціла низка відеосвідчень про удари по бензовозах.

Сіверськодонецьк та Стаханов (Кадіївка) також знаходяться значно ближче до лінії фронту. Везти паливо туди доводиться дорогами, які знаходяться під постійним моніторингом та вогневим контролем українських безпілотників. А якщо маршрут перебуває під постійною загрозою ударів, зростає ризик для водіїв — і, відповідно, ціна їхніх послуг. Якщо перевізники уникають найкоротших доріг (наприклад, трас Новоазовськ — Маріуполь чи Донецьк — Маріуполь, які під ударами) і їдуть об'їзними шляхами, то пальне стає дорожче. Це теж пояснює різницю в ціні.

Як бензинова криза вплинула на жителів Луганська

Прямого стрибка цін на товари через пальне поки нема. Жителі Луганська скаржаться “Реальній Газеті”, що в місті все і так було дорого, а зарплати залишалися низькими. Особливо високі цінники на заправках лише довершили картину.

Громадський транспорт теж не став ходити помітно рідше: за словами мешканців, він і раніше працював нестабільно. Маршрути скасовують через брак водіїв та поламки автобусів. До того ж більшість маршруток давно працюють на газу і дизель чи бензин не використовують.

Але попереду — збір врожаю, і зростання ціни на дизель у цьому контексті означає більше, ніж чергу на заправці: вартість палива закладається у собівартість продукції, яка дійде до споживача пізніше, восени. Тому жителів окупованих Луганська і Донецька через пару місяців чекатиме ще один фінансовий удар — на полицях в супермаркетах.