Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок 24 українським військовополоненим бригади “Азов”. Захисники отримали від 13 до 23 років колонії суворого режиму. Раніше полонені розповідали у суді про “надумані злочини”, які їм інкримінували окупанти.
Про це повідомляє “Медіазона”.
Серед засуджених росіянами були не лише бійці підрозділу “Азов”, а й обслуга частини – кухарі, комірники та різноробочі. Вони потрапили в полон після оборони Маріуполя навесні 2022 року, були затримані під час фільтрації або здалися окупаційній владі.
Суд під головуванням В’ячеслава Корсакова визнав усіх підсудних винними у буцімто “захопленні влади” та “участі в терористичній організації”, а деяких – у “проходженні навчання для терористичної діяльності”.
Дванадцять полонених отримали від 13 до 23 років ув’язнення у колонії суворого режиму:
- Найбільший термін – 23 роки – отримав Олексій Смиков;
- Артур Грецький, Ярослав Ждамаров, Олександр Мероченець, Олександр Мухін, Микита Тимонін та Олег Тишкула засуджені до 22 років;
- Артем Гребешков і Олександр Ірха – до 20 років;
- Анатолій Грицик – до 19 років;
- Олег Міжгородський – до 17 років;
- Олег Жарков – до 13 років.
Захисники повідомили “Медіазоні”, що більшість мають намір оскаржувати вирок.
Судовий процес над полоненими
Судовий процес тривав із літа 2023 року. За цей час дев’ять жінок, які також фігурували у справі, повернулися в Україну під час обміну. Ще двох військових обміняли до початку суду, а 55-річний Олександр Іщенко помер у слідчому ізоляторі.
Підсудні розповідали про систематичні тортури та знущання. У донецькому СІЗО їх били до переломів, допитували з мішками на головах, змушували годинами стояти, співати гімн Росії та скандувати “Ахмат – сила”.
Їжу спеціально псували, додаючи відходи чи побутову хімію. Жінкам не надавали засобів гігієни, а тіло померлого полоненого залишалося у переповненій камері кілька днів. У Ростові-на-Дону полонених також били спецпризначенці “СОБРу”.
Підсудні також скаржилися на дивні виразки, якими покривалися в донецькому ізоляторі, кажучи, що “гнили живцем”.
Полонені вимагали виключити зі своїх справ свідчення, які дали під тортурами, але суд відмовив.
