Власниця притулку для тварин Наталія Петрова з Мирнограда Покровського району Донецької області вже як пів року розшукує, куди можна евакуювати собак та котів. Зараз у вольєрах проживає 350 тварин. За три кілометри від району, де мешкає жінка з тваринами, проходить лінія бойових дій.
Наталія побоюється, що доведеться вивозити чотирилапих під обстрілами. Жінка благає про допомогу і шукає можливості для евакуації. Зізнається, їй боляче покидати дім. Особливо притулок, де було все необхідне для проживання тварин.
Леся Родіна спеціально для Реальної газети
За все своє життя Наталія Петрова виїжджала з рідного Мирнограда лише двічі – на море до Бердянська та в Дніпро. Говорить, що ніколи не подорожувала. У молодості опікувалася хворими батьками, а потім стала волонтеркою й “мамою” для безхатніх чотирилапих.
“Я все життя проживаю в Мирнограді. В мене був власний салон краси. До початку війни на сході, чоловік його продав, після чого почалось моє волонтерство. Понад 8 років я займаюсь лікуванням, догляданням і прилаштуванням безпритульних тварин, — говорить Наталія Петрова.
Жінка розповідає, що притулок власними силами побудував житель Мирнограда Олександр і передав його Наталії. В нього також був ще окремо збудований власний. На початку повномасштабного вторгнення два притулки об’єднали в один.
Опікується тваринами як мама
Зараз у притулку проживає 350 тварин, серед них 286 собак та 63 коти. Всі мають окремі вольєри. Наталія каже, що днями військові привезли до притулку кілька цуценят та собаку із блакитними очима. Тварин жінка мило називає своїми “дітьми”. Каже, що деяких витягнула з того світу.
“В нас багато старих тварин, є із захворюваннями серця, з інвалідністю. Багатьох просто підкинули. Я сама навчилась лікувати чотирилапих. Зараз я сама роблю тваринам уколи, сама їх лікую, бо в нас не працює жодна ветеринарна клініка”, — каже жінка.
Також у притулку є собаки, які до себе не підпускають людей. З ними найважче, адже таких тварин потрібно евакуювати у спеціальних клітках.
“Ці собаки не реагують на людей. Уявіть, їхня вага — 70 кілограмів. В них тут спеціалізовані вольєри укріплені, які не демонтуються. Таких нелюдимих велетнів в нас біля 10″, — зазначає Наталія.
В себе вдома жінка також тримає хвостатих. В її квартирі проживає 44 коти та 31 собака. Покинути їх не може, навіть сама думка про це у неї викликає сльози та розпач.
Місто перетворюють на пекло
Зі слів Наталії, останні два місяці життя в Мирнограді перестало бути спокійним. Обстріли тривають безперервно. Навіть під час нашої розмови, по той бік телефону чулося гудіння танків та важкої техніки. Магазини не працюють, підприємства закриваються та перевозять своє обладнання.
“Зараз у Мирнограді триває примусова евакуація, подовжений комендантський час. Є лише чотири години на пересування містом. Я змушена порушувати комендантську годину, щоб обійти всіх тварин, нагодувати, прибрати”,- ділиться Наталія.
Понад три доби у місті не було світла. Деякі райони, як-от 31-й та 36-й перетворились на закриту зону. У будинку Наталії — вбиті вікна та пошкоджений дах. Жінка розуміє, що довго перебувати в зоні бойових дій не зможе і шукає можливість спершу евакуювати тварин.
Проблеми з евакуацією притулку
Власниця притулку із відчаєм зазначає, що не знає, куди можна перевезти тварин. Пошук місця для евакуації почали ще пів року тому.
Притулок має бути розташований за 300 метрів від житлових будинків. Також у ньому має бути світло та вода.
“Вже були знайшли місце у Київській області. Погодили із сільрадою, але потім виявилося, що не вистачає 10 метрів розмежування між сусідами. Деякі старости питають, а яка громаді буде користь з нашого притулку? Такі слова взагалі розривають серце. Ми розглядаємо всі області, окрім заходу України, бо тварини просто не витримають такого довгого переїзду”, — говорить жінка.
Наталія зараз співпрацює із різними благодійними фондами та волонтерами, які допомагають з харчами для тварин. Раніше притулок забезпечував м’ясокомбінат,
“Наш м’ясокомбінат закрився, у нього було пряме влучання. Раніше ми отримували кожного тижня майже 600 кілограмів м’ясних залишків, і нам цього вистачало на тиждень. Зараз з кормом допомагають благодійники. Як довго ми протримаємось, не знаю. Часто чуємо закиди, що ми ждуни, що не хочемо виїжджати. А як? Я не залишу тут тварин. Бахмутський притулок останнім евакуйовувався, мабуть — ми теж”, — розповідає Наталія.
Щодня жінка отримує до 70 дзвінків з проханнями забрати домашню тварину. Мовляв, ви ж притулок. Вона закликає місцевих жителів бути більш людяними, і не залишати тварин напризволяще.
Запропонувати допомогу Наталії можна за телефоном 0669490922
