Жителі Маріуполя відкрито протестують проти дій місцевої адміністрації. Вони записують колективне звернення до Путіна із проханням повернути їм знищене житло. Компенсаційні квартири отримали лише деякі, а окупаційна влада ігнорує скарги людей.
Реальна газета розбиралася, що обіцяв маріупольцям російський президент Путін і чому десятки тисяч місцевих жителів стали бомжами.
Пройшло три роки після вторгнення російської армії у Маріуполь. Місто було майже стерте з землі. Окупаційна влада розпочала показовий процес відновлення, однак він виявився вкрай повільним та неефективним.
Численні скарги безпритульних дійшли до Путіна. Він доручив уряду РФ разом із виконавчими органами угруповання ДНР вжити заходів щодо надання житла маріупольцям, чиї будинки були зруйновані внаслідок боїв. Місцеві жителі хоч і дякували Путіну за це доручення, але поставилися до нього скептично, не вірячи у здатність місцевої влади щось виправити.
“Насамперед хочемо подякувати вам за доручення, яке дано главі уряду Російської Федерації Михайлу Мішустіну, а саме підготувати доповідь до 1 квітня про надання компенсаційного житла мешканцям Маріуполя. Оскільки ми маємо сумніви в правдивій доповіді, ми впевнені, що буде черговий обман з боку влади ДНР”, – йдеться в одному із звернень місцевих.
Маріупольці вважають, що Пушилін брехав 10 лютого на зустрічі з Путіним. Очільник “ДНР” стверджував, що житлом будуть забезпечені всі городяни, які через війну втратили дах над головою.
“71 компенсаційний будинок планується усього здати, а 64 будинки вже зараз здані. Це 4 789 квартир”, – казав Пушилін на зустрічі з Путіним.
Насправді квартир для всіх постраждалих катастрофічно не вистачає. До того ж місцева влада нещодавно оголосила, що компенсаційне житло більше будуватися не буде. Про це у своїх зверненнях до Путіна заявляють місцеві мешканці.
“У нашому місті знесено 362 будинки і натомість збудовано 71 будинок. З них більшість – не багатоповерхівки. Компенсаційне житло будувати припинили, хоча ви не давали такого розпорядження. Нас, бомжів, наразі 18 тисяч людей. Не треба бути математиком, щоб підрахувати та зробити висновки, що нас селити нікуди. Але наша влада вам про це видно не повідомили”, – кажуть люди у зверненнях до Путіна.
Влада угруповання ДНР ухвалила низку нормативних актів, які нібито мали спростити процес отримання компенсаційного житла. Спочатку було введено закон 141, потім його змінив закон 161. Однак замість полегшення ці документи лише ускладнили бюрократичний процес. Маріупольці підозрюють, що таким чином влада намагається позбавити їх права на отримання житла.
“Ми говорили про грабіжницький закон 141. Його відкликали і випустили закон 161, в якому обманом нас змушують подавати на гроші і тільки після схвалення ми можемо подавати на житло. Але де гарантія, що гроші не надійдуть на рахунок разом зі схваленням? Адже у законі прописано, що якщо гроші зайдуть, то на квартиру ми подати вже не зможемо. Люди у розпачі. Наша влада зловживає посадовими повноваженнями, порушує законні інтереси своїх громадян і нагнітає обстановку”,- кажуть люди.
Нові закони пропонують місцевим жителям отримати грошову компенсацію, але її розміри не дозволяють людям придбати нове житло.
“Закони 141 та 161, де передбачена лише грошову компенсацію за житло, згідно з соцнормами, ціна квадратного метра не відповідає реальній вартісті житла у Маріуполі. За 45 тис. рублів за квадратний метр при ринковій вартості у 130 тисяч, ніхто з ДНР не зможе собі взяти навіть іпотеку, не кажучи вже відшкодування житла”, – додають маріупольці.
Пресслужба Кремля опублікувала фрагмент бесіди Путіна з Пушиліним, у якому вони казали про те, що компенсаційне житло має надаватися у тих самих районах, де люди жили до руйнувань.
Вимоги надавати житло поблизу колишнього місця проживання міститься і в розпорядженні Путіна. Це вселило надію маріупольцям, але на практиці все виявилося інакше. Замість відновлення будинків на колишніх місцях або надання квартир у тих же мікрорайонах, влада угруповання “ДНР” почала активно просувати комерційне житло, доступне лише за іпотекою. Для багатьох мешканців іпотека – недосяжна мрія.
“Ми – мешканці Жовтневого району, на місці наших знесених будинків збудували іпотечні будинки і продовжуватимуть будувати іпотеку. У нас досить доросле населення, якому не дадуть іпотеку. Ми просто її не зможемо виплачувати, і на нас вона не пошириться. А жити ми де маємо? Адміністрація нас не чує, ігнорує, не хоче взагалі чути про те, що у нас були якісь квадратні метри і наше житло, яке, даруйте, отримувалося ще за Радянського Союзу. І зрештою що? Ми повинні жити в орендованих квартирах або в гуртожитку на трьох квадратних метрах”, – розповідають люди.
За словами Пушиліної, існує ще одне джерело компенсаційного житла. Це вкрадені у законних власників так званих безхазяйні будинки та квартири.
“Ми на компенсаційне житло два джерела бачимо, це ось нове житло і кинуте житло, це понад 5000 квартир”, – каже Пушилін.
Про те, як це відбувається, розповідають маріупольці:
“Керівництво “ДНР” всіма правдами та неправдами намагається заселити нас у квартири з ознаками безхозу. Але це чуже нерухоме майно, повернуться власники чи родичі господарів, а ми знову опинимося на вулиці. Це не вирішить проблеми десятків тисяч постраждалих людей. Ми категорично проти безхазяйного житла, яке влада забирає в одних, а віддає іншим. Це суперечить Конституції РФ і порушує законодавство Російської Федерації”.
У дуже складному становищі опинилися маріупольці, які мешкали у неприватизованих квартирах. Їм взагалі нічого не збираються компенсувати.
“Ми хочемо звернути увагу на нашу категорію. Це зруйноване неприватизоване ордерне житло. У жодній постанові та указах компенсації за втрачене житло нам не передбачено. Хоча ми такі ж постраждалі, як і наша власність. У нас також гинули родичі, знайомі, діти, батьки. Ми не розуміємо, як після пекла, а це дійсно було пекло, нас дурять. Люди жили у цьому житлі по 50-60 років. А зараз всі по орендованих квартирах за завищеними цінами. Нас відправляють безглузді суди, в яких ми маємо нескінченно щось доводити. Хоча у нас є прописка та документи”, – говорять люди.
Маріупольці скаржаться, що на місці їхніх зруйнованих будинків наразі зводяться комерційні новобудови, які продаються приїжджим із Росії чи місцевим чиновникам. Ті, хто втратив житло, почуваються обдуреними і покинутими.
Відеозвернення мешканців Маріуполя до російського президента стали масовим явищем. Люди звинувачують адміністрацію міста, стверджуючи, що обіцянка про відновлення – це лише пропаганда.
“Просимо вас відновити справедливість щодо людей, які постраждали і втратили все внаслідок бойових дій. Шановний Володимире Володимировичу, запрошуємо вас до нас у гості. Ми із задоволенням поговоримо з вами, і ви самі все побачите, наскільки все плачевно”, – звертаються маріупольці до Путіна.
Парадоксально, що маріупольці чекають порятунку від Путіна, чия армія жорстоко зруйнувала їхнє місто:
“Я вас дуже прошу, подбайте про нас за всіх. Проспект Металургів, 47. що збудували будинок і дали нам житло, таке, яке ми мали. Ми нічого іншого не просимо. Ми залишилися без майна, без житла, без нічого, і здоров’я підкосило всіх нас”.
Маріуполь, який російська пропаганда називає відновленим, насправді залишається містом контрастів. Нові нечисленні будинки – поряд з руїнами, а обіцянки влади – з відчаєм людей.
Тим часом сімʼя з Тиви – одного з найдепресивніших районів РФ – отримала ключі від квартири в багатоповерхівці, яку будував глава родини Анчи Монгуш. Власникам пропагандистського каналу “Мой Мариуполь” довелося видалити світлину щасливої родини, після того, як маріупольці підняли хвилю обурення.
«Дійсно, приїжджі отримують багато квартир. І ще купують в іпотеку. Маріупольцям житло майже не дають. Нові мікрорайони на виїзді з Маріуполя в бік Мангушу стоять напівзаселені. З моїх знайомих, хто зараз у Маріуполі і хто втратив квартири, житло ніхто не отримав. Подруга зі скандального будинку #82 на проспекті Нахімова, який продали росіянам ще на етапі будівництва, квартиру так і не отримала. У них із чоловіком була шикарна двушка. Незадовго до цього жаху вони привели її в порядок. Підготувалися жити спокійно на пенсії і отримувати від життя задоволення. І все скінчилося. Чоловік помер, рецидивів онкології від пережитого. Їм по законах денеерії була положена квартира 38 кв. м, а у них була 60 кв. Так ці виродки сказали, що тепер вона одна, тому їй дві кімнати не положено, а однієї кімнати в тих будинках у них немає. Їй стало погано, серце і тиск підвищився. Вона плюнула і поїхала звідти. В Маріуполі з квартирами свавілля. Тепер ці так звані асвабадітелі забирають нерухомість у тих, хто поїхав, і будуть не нові квартири, а наші їм віддають. Ось так. Моя однокімнатна, що я здавала в оренду, вже в безхозних”, – каже Анна Косухіна, яка покинула Маріуполь.
