Розповідь мелітопольської активістки, на яку полювали окупанти, та вона встигла виїхати з міста.
“Ми зрозуміли, що окупація — це дуже страшно”
Проживши все життя у Мелітополі, Ольга Леонтьєва, голова громадської організації “Мелітопольська волонтерська група “Патріот”, і подумати не могла, що у її рідне місто заїдуть танки, а містянам будуть погрожувати озброєні російські військові. Вона, як і тисячі інших мелітопольців, прокинулась вранці 24 лютого від гучних вибухів. Поруч залізниця та аеродром — це саме сюди поцілили окупанти. У перші дні повномасштабної війни жителі Мелітополя активно виходили на вулицю із закликами прогнати окупантів. Ольга згадує, росіяни були розгублені тим, що українці не чекають їх з квітами, натомість — просять залишити місто і припинити агресію. Розігнати акції протесту мелітопольців загарбникам не вдавалося. З кожним днем на вулиці людей виходило все більше — часом доходило до 5 тисяч.
Ольга була однією із тих, хто активно висловлював проукраїнську позицію. За це, зрештою, і опинилася під прицілом загарбників. У березні в її оселю о четвертій ранку прийшли окупанти, зламали двері, провели обшук. На щастя, господарки вдома не було. Напередодні її попередили про небезпеку близькі та попросили залишитися ночувати в іншому місці. Це і врятувало Ольгу від потрапляння до так званого “підвалу”. Із оповідей близьких жінка чула моторошні історії, що усіх затриманих росіяни там піддають тортурам та тримають у неволі місяцями. Дехто після викрадення навіть зникає безвісти. Так само росіяни викрали міського голову Івана Федорова, місцеву активістку Ольгу Гайсумову, голову райради Сергія Прийму. Ще один мешканець зник, бо у нього в машині грала музика про “Байрактари”. Аби не стати жертвою Ольга змушена була покинути малу батьківщину та почати переховуватися.
“Мелітополь перетворили у “совок”
І хоча Ольга виїхала із тимчасово окупованого Мелітополя, душею вона досі із рідним містом, намагається підтримувати зв’язок з друзями та з перших вуст дізнається про те, що там відбувається. За її словами, перше, що зробили окупанти у Мелітополі, захопили усі місцеві ЗМІ. Мета — розповсюджувати російську пропаганду та промивати мізки мелітопольцям. Усі українські прапори з будівель так само зняли, їх замінили червоними ганчірками та триколором. Також окупанти повернули у місто пам’ятник Леніна та Судоплатова, почали перейменування низки вулиць. Натомість про потреби заляканих людей, виснажених війною, взагалі забули. Ольга зізнається — у місті досі велика нестача продуктів. У магазинах розпродають залишки українських товарів, росіяни привозять до окупованого міста непотріб, який взагалі не можна їсти. Також проблеми є зі зв’язком та виплатою пенсій. Квітуче українське місто загарбники за час окупації перетворили на суцільний “совок”, підсумовує активістка.
“У школах Мелітополя викладають прибиральниці та майстри з манікюру”
Та найбільше Ольгу шокували зміни у освіті. У окупованому місті велика нестача вчителів. Більшість педагогів навідріз відмовилися співпрацювати з окупантами і виїхали з Мелітополя. Тому до навчального процесу залучають людей, які не мають відповідної кваліфікації. Ольгі розказували, що у деяких школах викладають прибиральниці та майстри з манікюру. Важно уявити, яким знанням вони можуть навчити дітей. Проте, окупанти не мають жодного наміру виховувати мелітопольців, натомість – викладають їм переписану історію, вивозять до так званих патріотичних таборів на перевиховання та змушують вчити гімн Росії. Усі українські підручники вилучили, їм на заміну привезли книжки на російській мові та за стандартами РФ.
“Окупанти перетворили Мелітополь на “ДНР”
За словами Ольги, нині окупований Мелітополь стає все більше схожий на так звані “ДНР” та “ЛНР”. У людей немає прав, немає свободи слова, а кожен день — суцільне виживання. Більшість порожніх квартир та будинків окупанти націоналізували та поселили там російських військових – звісно, без згоди господарів. Так само сталося і з її оселею — тепер там живуть загарбники. Ольга мріє повернутися до Мелітополя, проте не певна, чи буде їй куди повертатися. Єдине, що додає сил, то сповіді рідних, що залишилися у Мелітополі, вони кажуть — не вірять окупанту, чекають на ЗСУ і навіть вибухи у місті їх не лякають, бо знають, це українські бійці йдуть звільняти рідну землю.
