22 травня 2023 року у Бєлгородській області розпочалися військові дії, за які взяли відповідальність формування етнічних росіян – РДК (Російський добровольчий корпус) та Легіон “Свобода Росії”. Саме тоді ці збройні формування привернули до себе увагу кожного українця та світової спільноти. Де сьогодні воює РДК та ЛСР, де вони беруть зброю, та в чому їхня відмінність дізнавалися журналісти Реальної Газети.
Легіон “Свобода Росії” створився навесні 2022 року виходячи з бажання самих росіян, разом з українським народом, боротися проти путінської влади. На початку війни, згідно із Законом України, громадянам країн агресорів (Росія та Білорусь) було заборонено вступати до лав ЗСУ. Водночас виникла велика кількість росіян, які за своїми моральними принципами не могли залишитись байдужими та шукали шляхи вступити до лав захисників України. Оскільки ця ідея мала свою особливу специфіку, було вельми важливо ретельно підготувати правові рамки, щоб забезпечити соціальні гарантії для усіх добровольців і водночас уникнути проникнення російських спецслужб. Це вимагало багато часу, оскільки потрібно було обговорити всі аспекти та деталі, пов’язані з безпекою та законодавством. З початку весни та до кінця літа, “Легіон” проводив операції у формі невеликих бойових груп. Однак у серпні всі юридичні питання та аспекти безпеки були належним чином узгоджені, і почалася системна робота з перевірки та реєстрації російських громадян, які висловили бажання приєднатися до цього новоствореного підрозділу. ЛСР має у своєму складі 4 функціональні елементи, кожен з яких має свою структуру та чисельність:
- штурмовий підрозділ (включаючи ПТРК та ПЗРК групи)
- артилерійський компонент
- БПЛА (розвідка, коригування та ударна група)
- підрозділ РЕР/РЕБ
Окремим елементом є інструкторська група, яка займається навчанням, тренуванням новачків та підготовкою підрозділів, які перебувають на відновленніпісля бойових дій на тилових базах.
“Ми воюємо спочатку за свободу України, а потім Росії. України від окупантів, Росії від путінського режиму та всіх його прихильників” – каже боєць на позивний ЗАЗА.
Боєць на позивний ЗАЗА — 19 річний хлопець родом із Росії, юнак ретельно спостерігав за перебігом подій на кордонах України, а після початку повномасштабного вторгнення долучився до опозиції та став відкрито висловлювати своє незадоволення. Нині хлопець не має жодних зв’язків із родичами та друзями які знаходяться на території Росії.
Як ви відстоювали свою позицію?
“Я багато викладав пости на своїй сторінці “ВКонтакте” ( російська соціальна мережа. ), виходив на мітинги і просто висловлював своє незадоволення тим, що відбувається. У коледжі я постійно сварився з викладачами” — розповідає боєць Легіону “Свобода Росії”.
Це якось відображалося на тобі, чи були якісь репресії, перевірки, чи затримували тебе?
“Усі вчителі та заступник директора вважали, що моя позиція неправильна. Також перед іспитами до мене підійшов заступник директора і сказав,що з приводу моїх дописів у соцмережах мною зацікавилося Міністерство освіти і сказали все видалити, інакше будуть великі проблеми. До мене часто приходила поліція з допитами, що я і як я робив, і навіщо все це робив. Мною постійно цікавилися російські спецслужби до того моменту як я потрапив в Україну”, — розповідає ЗАЗА.
Операції на території Бєлгородської області найбільше привертають увагу світової спільноти, але бійці Легіона “Свобода Росії” постійно несуть службу поруч із бійцями ЗСУ. Мотивація росіян, які воюють на боці України, є різноманітною і не обмежується однією ідеєю. Деякі з них вже давно мешкали на території України та відчували потребу захищати свій дім від загарбників. Інші приїхали після початку повномасштабного вторгнення через неприйнятні злочини російської армії та не могли миритися з цими подіями. Ще інша частина добровольців має мету повалити путінський режим і звільнити росіян від обмежень, на які їх поклав російський уряд. Після війни деякі бійці легіону планують повернутися до Росії, їх наступна задача після повернення Українських територій — перешкодити Кремлю розповсюджувати свій вплив на Україну та змінити злочинну владу Росії.
Де зараз бійці Легіону Свобода “Росії” ?
“Ми працюємо разом із ЗСУ постійно, один з одним в одному окопі, в Росії немає опозиції, справжня опозиція, вона зараз перебуває в Україні та відстоює її свободу, та свободу Росії зі зброєю в руках. Тут воюють прості росіяни котрі самі обрали таку позицію. Із ЗСУ ми постійно в роботі у нас зовсім нещодавно була спільна робота, знищили Орківський “Піон”, вбили кількох орків, поступово наближаємо перемогу України, а вже потім будемо розбиратися з верхівкою в Росії”, — розповідає боєць Легіону “Свобода Росії”
“Російський добровольчий корпус” (РДК) — військовий підрозділ, який був створений із російських емігрантів, що живуть на території України. Учасники РДК зазначають, що вони воюють на боці України і є частиною Збройних Сил України. РДК був сформований в серпні минулого року для захисту України від можливого російського вторгнення. За публічними джерелами, РДК входять до Міжнародного легіону ТРО України та охоплюють учасників російського етнічного еміграційного середовища.
“Ми почали всі збиратися до купи й взяли досить масштабну та серйозну участь у боях, переважно позиційних, на запорізько-донецькому напрямку. Це був початок минулого літа. Ми намагалися кудись якось оформитися, якимось чином якось легалізувати свою участь у воєнних діях. Це не вдалося зробити, оскільки ніхто не хотів брати на себе відповідальність за легалізацію громадян РДК в Україні. Тобто нас сприймали як таку собі банду божевільних росіян з автоматами. Ми вирішили зробити бренд «Російський добровольчий корпус».
і під цим прапором продовжуємо збирати всіх російських добровольців, які перебувають в Україні, які перебувають у Європі, які готові приїхати з Росії. Україна для багатьох наших бійців стала новим домом. У багатьох наших людей тут сім’ї, у нас тут налагоджене, гарне, зрозуміле, вільне життя.”, — Олександр “Фортуна” (голова штабу РДК).
Де ви берете зброю, чи є сьогодні у вас проблеми з комплектуванням?
“На сьогодні у нас велика нестача в захисному спорядженні, велика нестача в автомобілях, оскільки чи не щотижня різко збільшується кількість бійців корпусу, значно збільшується, і це все досить велике навантаження. Оскільки ми є підрозділом добровольчим, то за великим рахунком, ми живемо за рахунок пожертвувань, за рахунок того, що нам донатять, за рахунок волонтерської допомоги. Якби не найпотужніший волонтерський рух в Україні, нам би зовсім погано було. Це звичайні стандартні історії коли, припустимо, нам якийсь великий фонд готовий пожертвувати суму, ми укладаємо договір з компанією яка нам ремонтуватиме техніку або робимо закупку зброї, показуємо потім всі витрати, у нас це дуже прозоро, ми дуже скрупульозно ставимося до цього, щоб у нас у бухгалтерії був порядок. Також ми можемо помінятися з кимось із ЗСУ, якщо ми десь, наприклад, затрофеїли щось на фронті,” — Олександр “Фортуна” (голова штабу РДК).
За офіційними заявами РДК на початку цього року, їхні бійці, як частина спецпідрозділу ГУР МО України, успішно виконали операцію в Новій Каховці. Під час неї було знищено не менше 12 російських окупантів, а також захоплено бронетранспортер. Цей рейд також надав важливу розвідувальну інформацію про ворожі резерви, склади окупантів та їх розташування.
Що відбувалося під час цієї операції?
“Нова Каховка, ми влітаємо туди на берег, і все, і прямо тут же трапляється контакт. Тобто там орки ходять, обстрілюють нас із будівель, там стояла така двоповерхова прибудова й я помічаю що з другого поверху прямо стирчать калаші, по нам починають стріляюти. Я туди стріляю, ну, там просто зоряні війни почалися. Плюс ще вечір, хтось там трейсерами зарядив собі автомат, тобто там сюди-туди летять якісь червоні феєрверки, ну коротше, просто кіно! От такого я у житті не бачив. І ми там мали знаходитися плюс-мінус 10 хвилин, а потім зніматися. І на другій хвилині, чи то на третій передають – “на вас виїхав БТР”. І я думаю, от і все, ось тут вже до побачення, повоювали, всім дякую. Але нам якось пощастило, не знаю як, але якось пощастило, що нам вдалося вибратися звідти” — поділився боєць РДК Павло “Могила”
Павло “Могила” — боєць РДК, чоловік до війни займався відеоблогінгом та мав шалену мету опанувати військову справу, після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Києва та через деякий час із допомогою знайомих потрапив до лав РДК ще на початку його формування.
Чи є опозиція в Росії?
“Сьогодні опозиції в Росії немає. Опозиція — це ми. Опозиція – це Легіон “Росії”. Тобто ми взяли до рук зброю, ми маємо можливість впливати на політику Росії тим, що ми там вторгаємось у Білгородську область, Брянську область, наводимо там певні дії і народ бачитиме, що кордони-то не захищені, а виявляється, тут до нас збоку можуть прийти якісь росіяни ще й розпочати військові дії. Ми опозиція. Немає іншої опозиції у Росії.
Там знайомі наших бійців якщо хтось є в Росії, їх постійно викликають до ФСБ, допитують. Ті, у кого батьки все як треба – обшуки, питання, вилучають телефони, перевіряють листування, все. Ну тобто нормальна процедура в російській, так би мовити, Федерації в’язниці”, — каже боєць РДК Павло “Могила”.
Стосовно останніх подій, як ви вважаєте після смерті Пригожина щось буде?
“Росія просто злила у стічну трубу найкращий свій підрозділ, який, ну, справді професійно воював, який мав пошану навіть серед українських бійців, тобто все, ПВК «Вагнер» більше не існує, а підсумок Пригожина, ну він був очевидний після того як він відступив від Москви” — поділився боєць РДК Павло “Могила”.
Бійці РДК як і Легіону “Свобода Росії” продовжують виконувати спільні завдання та тримати оборону пліч о пліч із бійцями ЗСУ. Погляди у добровольців із РДК більш радикальні ніж у Легіона свобода Росії, але разом із тим кожен із цих підрозділів має свої особливості, свою історію, свою внутрішню культуру та свій підхід до управління й вони постійно готові приймати нові обличчя для боротьби з Путінської армією.
“У нас немає мобілізованості, у нас немає людей які потрапили до нас не з власної волі. Ті, хто перебувають у складі російського добровольчого корпусу, як випливає з назви, є добровольцями. Це люди, які прийшли за покликом серця, за покликом совісті, виходячи з якихось своїх певних ідеалістичних спонукань.” — розповідає Олександр “Фортуна” (голова штабу РДК).
Яка ваша кінцева мета?
“Ми вважаємо, що, по-перше, війна має бути природно закінчена на умовах України із поверненням усіх окупованих територій. Тобто Україна має вийти на кордон 1991 року, має бути запущений юридичний процес щодо пошуку винних, пошуку військових злочинців, пошуку всіх негідників, які беруть участь у цій війні. А от що буде з Росією та з її владою – нам не важливо, чи залишиться Росія у кордонах 1991, чи це буде кілька держав, чи це буде одна держава. Це особливої ролі не відіграє”. — Олександр “Фортуна” (голова штабу РДК).
Різні лідери, різні командири але спільна мета – перемога України та звільнення її територій. Велика мотивація і визначеність цих військових груп по сей день створює напругу серед верхівки російської влади. Кардинальної різниці ЛСР та РДК – не існує адже вони мають спільні задачі на полі бою та спільного ворога. Проте дещо можуть відрізнятись трактування політичних поглядів. Бійці зазначають, що за час свого перебування на території України не однаразово чули слова підтримки та зацікавленість серед місцевого населення, що мотивує їх якомога швидше досягти своїх поставлених цілей. Як бійці цих військових формувань і досі продовжують потрапляти в Україну з території Росії, досі залишається секретом із міркувань безпеки самих бійців. У той же час їх родичі та друзі які залишаються в росії знаходяться під постійним наглядом спецслужб.
