Ефіри з Єгоровою і Арестовичем, крадіжка в аеропорту і відро нечистот. Що варто знати про політика-невдаху з Луганська Дмитра Снєгирьова.
“Реальну газету” і її журналістів взявся “викривати” “воєнний експерт”, підприємець, активіст та дрібний політик з Луганська Дмитро Снєгирьов. Зокрема, він вже опублікував опус про засновника видання Андрія Діхтяренка та готує публікації про інших наших співробітників та позаштатних авторів.
Нам не вдалося з’ясувати, чи розважається так сам Дмитро, чи має від когось замовлення. Однак про самого автора відомо чимало, навіть якщо брати тільки відкриті джерела.
То, хто він — діяч, який вважає журналістів РГ “недостатньо патріотичними”?
Яна Осадча, Реальна газета
Відро фекалій та боротьба зі “Свободою”
До 2010 року у Луганську Дмитро Снєгирьов був відомий як підприємець, що очолив обласний осередок партії “Свобода” та навіть відкрив у місці єдиний магазин, де продавалися українські книжки.
Здавалося б, людина-легенда, яка б мала постійно потерпати від ідеологічних опонентів. Адже в Луганську “Свободою” і “Правим сектором” місцеві регіонали лякали людей, як казковим Бабаєм. Однак отримував на горіхи наш герой переважно від “своїх”.
Луганська “Свобода” поводилася доволі тихо, звісно, набирала мінімальну кількість голосів на виборах, а її діяльність обмежувалася невеликими акціями та публікаціями в ЗМІ. Наприклад, організація вимагала покарати працівників ЖЕКу, через недбалість яких жінка впала у колодязь тощо.
Коли справа доходила до серйозних ідеологічних дискусій, ставалися казуси.
Ось що згадує луганський журналіст Констянтин Скоркін, який у 2007 році працював у газеті “Время Луганска”:
“Редакція вирішила влаштувати дебати на тему радянських пам’яток і топоніміки. З “ватного” боку ми покликали Івакіна зі спілки прикордонників, з патріотичної — Снєгірьова, який тоді був головою луганської “Свободи”. Він не прийшов, про що ми й поінформували наших читачів. І тут приходить до редакції факс від Снєгірьова, він повідомляє, що подає на мене до суду. Мовляв, я образив його та повідомив невірні відомості, адже він не просто так відмовився, а тому, що цього дня виконував важливе для України завдання. У результаті ми зателефонували безпосередньо Олегу Тягнибоку і сказали, що ми хотіли надати партії “Свобода” майданчик, а тут таке. Снєгірьов отримав догану по партійній лінії, позову не було”.
Співпраця Дмитра Снєгирьова зі “Свободою” закінчилася у 2010-му році: він заявив про розпуск луганського осередку. Причиною стало… звільнення Снєгирьова з посади голови обласної організації. Як повідомляли у пресслужбі партії, Снєгирьов неодноразово просив керівні органи партії звільнити його тому, що йому дуже важко працювати на цій посаді в регіоні, де до партії неприязне ставлення.
Сам Снєгирьов це спростовував і стверджував, що причиною його звільнення стало різне бачення “перспектив та розвитку діяльності партійних осередків на сході України”.
Після цього Снєгирьов почав воювати з Тягнибоком на місцевому рівні.
Свого апофеозу ця історія досягла у 2012 році, коли невідомі вилили на голову Дмитру Снєгирьову відро з фекаліями. Місцевий діяч звинуватив в цьому Олега Тягнибока.
“Це помста Олега Ярославовича Тягнибока за те приниження, яке він зазнав у Луганську. Очевидно, що це людина мстива. Тому проти мене було спровоковано відповідну ситуацію”, — розповідав Снєгирьов.
“Помстився” Тягнибок Снєгирьову нібито за те, що у лютому 2012 року очільник ВО “Свобода” мав приїхати до Луганська, але не зміг. Хоча Снєгирьов нібито обіцяв організувати йому пресконференцію та надати охорону.
“Як наслідок, ми вислали йому на знак зневаги памперси”, — розповідав Снєгирьов.
Також Снєгирьов в цьому інтерв’ю детально розповідав, як він “мочить” ВО “Свобода” за допомогою проросійських ЗМІ і доводить, що це — штучна організація:
“Згодом мене запросили в ефір одеського телеканалу “АТВ” українофоба Маркова. Я погодився на нього лише тому, що мав приїхати той самий Міхальчишин (народний депутат України від партії ВО “Свобода”, – РГ), Приїхавши до Одеси, я дізнаюся, що той в останній момент відмовився”.
До речі, у 2012 році Олег Тягнибок таки відвідав Луганськ у жовтні. Але зі Снєгирьовим зустрічатися не став. На той момент наш герой очолював громадську ініціативу “Права справа”, яка, за його задумом мала замінити “Свободу”, але щось так і не замінила. “Розпущена” Снєгирьовим луганська організація “Свободи” теж продовжувала функціонувати, що можна побачити на відео 2012 року.
З книжковим магазином “Східна брама”, який відкрив Снєгирьов, теж склалася цікава ситуація. Спочатку магазин розташувався у центрі міста, у ТЦ “Центральний”. Невдовзі, за словами Снєгирьова, власник заявив, що хоче віддати приміщення російському бізнесмену, а книгарню виселяє на нижчий поверх. Підприємець бідкався, що орендну плату підвищать, але навіть після того, як власник погодився знизити ціну, Снєгирьов все одно книгарню закрив. Книжки підприємець перевіз до церкви УПЦ КП, яку урочисто відкрив Філарет. Однак і там не прижився, згодом у перебуванні в приміщенні церкви йому відмовили. Далі, як казав сам Снєгирьов, його запросив до себе в офіс інший луганський патріотичний діяч — Валентин Ткалич. Однак вже на наступний день чоловіки посварилися, і Снєгирьову довелося з’їхати знову.
Як Снєгирьов Плотницького і Пасічника “розсварив”
Чим саме займався Дмитро Снєгирьов у 2014 році достеменно невідомо. Так у січні 2014, коли у Києві тривало протистояння на Майдані, він звернувся в СБУ щодо “дуже актуальної” на той час для регіону проблеми: азербайджанське відділення екстремістської організації “Сірі вовки” активізувалося на території нашої держави! Чомусь тоді Снєгирьова не сильно хвилювали ті ж російські донські козаки, які дійсно активізувалися на Луганщині, і інші процеси, які невдовзі призведуть до так званої “руської весни”. Його цікавили химерні “сірі вовки”.
Пізніше, кілька разів його бачили на проукраїнських мітингах, але вже тоді він починає виступати у всеукраїнських ЗМІ як “експерт”. Снєгирьов повідомляє у Київ інформацію з регіону, що тут бойовики все захоплюють, а влада — не діє.
Потім після переїзду Снєгирьова до столиці ми дізнаємося про його потужну партизанську діяльність на Луганщині. Правда, виключно з його ж публікацій.
Так, в одній з них пан Снєгирьов стверджує, що з травня по червень 2014 року перебував у Києві і намагався створити добровольчий батальйон:
“У нас був спонсор, який збирався закупити для нас форму та зброю, була тренувальна та мобілізаційна база. Ми мали все необхідне, у тому числі й офіцерський склад. Два місяці документи пролежали у Гелетея (ексміністр оборони), після чого без пояснення причин було відмовлено у створенні добровольчого батальйону. У батальйоні мали бути бійці – вихідці з Луганської області. Наразі ці люди успішно діють на окупованій території підпільно, без визнання держави”.
Також Снєгирьов каже, що нагороджений іменною зброєю — пістолетом, і що ця нагорода отримана “за заслуги в протидії озброєним формуванням бойовиків”.
У 2026 пан Снєгирьов розповідає, як 10 років тому йому вдалося накрити канал контрабанди в Україну та розпалити конфлікт серед терористів і навіть розсварити між собою колишнього очільника “ЛНР” Ігоря Плотницького та нинішнього Леоніда Пасічника:
“Штучний конфлікт між Плотницьким та Пасічником, організований аналітичним відділом організації «Права справа», вже через деякий час перейде в активну фазу збройного протистояння. Це призведе до так званого заколоту проти Плотницького і, як наслідок, фізичної ліквідації цілого ряду ватажків терористів т.зв. «ЛНР».
Крадіжка в аеропорту
У 2019 році Дмитро Снєгирьов потрапив ще в один скандал — його звинуватили у крадіжці гаманця і мобільного телефону у туриста під час проходження контролю в терміналі аеропорту “Бориспіль”. Поліція перевірила камери спостереження і знайшла людину, яка забрала речі з рамки, і була дуже схожа на політичного експерта. Сам підозрюваний відмовився визнавати свою причетність до крадіжки, але викрадені речі, за даними поліції, були знайдені в сумочці його дружини. Суд не став заарештовувати активіста і обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, але протягом року підозрюваний жодного разу не прийшов на слідчі дії. Тоді Снєгірьова знову затримали і в цей раз вже вибрали йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Згодом він вийшов на волю із зали суду під особисте зобов’язання.
Дмитро Снєгирьов пов’язував цей інцидент, звісно, з політичною та розслідувальною діяльністю, бо він “активно виступав проти корупційних діянь українських можновладців”.
За версією Снєгирьова, влада помстилася йому ніби за оприлюднення матеріалів щодо торгівлі вугіллям з окупованого Донбасу, а також за звернення до тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з вимогою звільнити з посади ректора Луганського університету внутрішніх справ.
Його друзі-активісти казали, що причиною стали його гострі висловився про два резонансних призначення та через те, що в його розпорядженні нібито була інформація про схеми в оборонному секторі та про контрабанду.
Так за що ж все-таки влада помстилася активісту-багатостаночнику?
Професійний експерт
Дмитро Снєгирьов — дуже частий гість на українському телебаченні, де коментує внутрішні та зовнішні події. Він — “експерт” у військових питаннях та міжнародних проблемах, хоча не має відповідних кваліфікації і досвіду. Проте вміє порадувати: Українська ППО перевершила системи США і НАТО у протидії комбінованим атакам, РФ втрачає людей і техніку швидше, ніж будь-коли: про деградацію ворожої армії за чотири роки війни тощо. Словом, все те, що українцям хочеться почути після важких ночей з обстрілами, і підняти бойовий дух.
Ми не беремось судити експертність нашого героя, однак звернули увагу на одну деталь.
Дмитро Снєгирьов також брав участь у програмі Олександра Шелеста “Акценти”, медійника з Луганщини, який потрапив у санкційний список разом з відомим пропагандистом Леонардом Свідовськовим. 11 квітня 2025 року президент підписує указ, про затвердження санкційного списку, в якому є Шелест. А 14 квітня Дмитро Снєгирьов опиняється у нього на ефірі у прекрасній компанії проросійської телеведучої Сніжани Єгорової та блогера Олексія Арестовича.
Про що говорить Снєгирьов у Шелеста? Про те, що українська влада та керівництво армії не спроможні, що справи на фронті у нас такі собі, що росіяни можуть скоро опинитися на Дніпропетровщині, і захопити Суми, де вже риють окопи, а народу брешуть, що все під контролем. Це — цілком нормально критикувати владу, але аудиторія Шелеста — здебільшого росіяни, які підтримують “СВО”.
“Сумами відповідять за “П’ятірочку!”, — пишуть у коментарях путіністи, маючи на увазі Курську операцію, де українські військові заїжджали у російський магазин “П’ятірочка”, і зробили висновок, що наше “АТБ” краще.
Чи розумів контекст своїх висловлювань воєнний експерт та патріот Снєгирьов, беручи участь в цій програмі? І якій аудиторії він, з рештою, говорить правду — українських каналів чи шоу Шелеста?
Редакція “Реальної газети” з нетерпінням чекає нових викриттів від “експерта”, що, як бачимо з вищенаведених епізодів його біографії, вже встиг замазатися в цілому ряді справ, які в прямому сенсі погано пахнуть.
У свій час нас атакували проросійські блогери Шарій і Філімоненко, неодноразово редакції передавали “привіти з Луганська”. І чергова атака, тепер з боку Снєгирьова, не здається нам дивною.
