35-річна Яна Граборова виїхала з Маріуполя разом з чоловіком і двома дітьми в березні 2022 року.
Родина мала власний бізнес з виробництва ковбас. В одну мить вони втратили і бізнес, і будинок, і майно. Нове життя вирішили розпочинати на Рівненщині. Майже усі гроші, які родина заробляла на новому місці, вони відправляли на ЗСУ. Адже дуже хотіли повернутися додому.
Наталка Кружиліна, спеціально для Реальної газети
“Навіть така елементарна річ, як фен, у мене з’явилася на другому році переселенського життя, — каже Яна, — це було пов’язано не з дефіцитом грошей, а тому, що, по-перше, нам всім розповідали, що день-два, трошки ще і все буде ок. А по-друге, найголовніше це було донатити і робити все для того, щоб пришвидшити перемогу. Ці всі грамоти (показує) — подяка від ЗСУ…”
Гроші, які були відкладені, швидко скінчилися. Чоловік Яни влаштувався на роботу, а Яна народила третю дитину, і донатити ставало дедалі важче.
“Я отримую 860 грн у місяць за народження дитини. Пачка памперсів зараз коштує 600. Вам пачки памперси вистачає десь на тиждень, якщо економити”, — говорить жінка.
Однак найбільше Яну, як і більшість ВПО, цікавить житлове питання.
“Держава пропонує нам взяти іпотеку в “Єоселі”. Але по факту, для того, щоб взяти цю іпотеку, необхідно десь знайти гроші на цих 20-30%, які просить банк на перший внесок. Коли ти починаєш життя з нуля, у тебе немає цих 20-30 відсотків”, — говорить колишня мешканка Маріуполя.
Жінка зазначає, що за державною програмою можна придбати квартиру лише у будинках, які збудовані 3-5 років тому. Вартість квадратного метра такого житла становить 1 тис. доларів.
“І це будинок без оздоблення. Ти не заїдеш з дитиною, з дітьми в будинок, де просто є цеглина. Тобі треба цю цеглину чимось шпаклювати, щось зробити за цими стінами. Це нереальні умови для пересічного ВПО”, — каже Яна.
Чоловік Яни працює вчителем. Хоча він трудиться на двох роботах, зібрати кошти на перший внесок за нове житло родині не вдається.
До останнього часу родина Граборових ще отримувала переселенські виплати, але нещодавно їм скасували ці виплати.
Будинок родини у Маріуполі зруйнований. Однак під програму державної компенсації за житло родина також не підпадає.
“У 2022 році нам обіцяли, що будуть компенсувати зруйноване майно. Мій будинок зруйновано. Це видно на супутникових мапах, які були оновлені ще в травні 2022 го року. І держава нам каже: ви — окупована територія. Житло в Україні вам зась!” — говорить переселенка.
Ростити трьох дітей і винаймати житло для подружжя Грабарових — завдання не з легких. Хоча чиновники переконані — за два роки переселенці вже мають відкласти необхідну суму на перший внесок.
“За перший рік відкладати якісь гроші нереально. Коли в тебе немає, пробачте, каструлі, з якої їсти, то ти думаєш, як з твоєї зарплати, яка у два рази менша, ніж у твоєму регіоні, купити ту каструлю, ту кружку”— розповідає Яна.
Жінка говорить, що наразі родина шукає можливість виїхати за кордон, щоб заробити на житло в Україні.
“Ти можеш просто безмежно любити свою країну, але якщо тобі немає де жити, ти думаєш щоденно, як годувати своїх дітей, виходу нема. Ви просто не уявляєте, яка кількість моїх знайомих-переселенців була вимушена повернутися в окупацію”, — каже жінка.
У Яни є своє бачення того, що має зробити держава, аби люди не поверталися на окуповані території. Якщо влада зробила ставку на “Єоселю”, то вона має знизити вік житла, яке можна придбати за цією програмою, розробити компенсаційний механізм та надати знижку — сертифікати “Євідновлення” за зруйноване житло.
