Скандали через воду та дефіцит бензину — це не початок фільму “Шалений Макс”, а реалії сучасного Донецька. Спочатку у Луганську бензин став дефіцитом, за яким містяни змушені годинами стояти в чергах. Пальне з’являлося на заправках нерегулярно, продаж обмежувався 20 літрами на людину й не завжди були доступні всі марки. Тепер така ж проблема поширилася на окуповану частину Донецької області. Тим часом російські пропагандисти впевнені, що окупаційна адміністрація має свій зиск із ситуації.
Єва Познякова
Проблема, яку більше не можна ігнорувати
Спочатку дефіцит бензину намагалися не помічати. Ще у серпні водіям заявляли: палива вдосталь, а нестача палива — це фейк. Менш як за тиждень Луганськ став в чергах за паливом, і окупаційна адміністрація була змушена визнати: “Ситуація, що склалася, зумовлена перебоями в постачаннях, а також підвищеним споживчим попитом на паливо, який спостерігається протягом останніх двох тижнів”. Щоправда, в нестачі бензину звинуватили місцевих водіїв. Буцімто вони запасаються паливом про запас.
“Якщо масові закупівлі триватимуть — відновлення нормального постачання затягнеться”, — заявляв заступник так званого “міністра палива” Андрій Єлісєєв. Буцімто дефіцит — це “навмисна інформаційна атака”, яка спонукає водіїв шикуватися в черги по всьому місту та створювати ажіотаж.
І справді, соціальні мережі заповнили ролики з чергами перед АЗС, де палива або не було, або його відпускали не більше 20 літрів на людину, або лише низької якості.
В Луганську показали черги за бензином. pic.twitter.com/dNwOuC3EFL
— Реальна газета (@realnagazeta) September 2, 2025
Ціни обурювали — 61 рубль за літр бензину марки А-92, 86 рублів за 95-й чи зовсім “золотий” “сотий” бензин по 90 рублів за літр. Але це — на офіційних заправках. Перекупники погоджувалися привезти у будь-яку точку міста “в багажнику” потрібну кількість бензину за 200 рублів (це приблизно 100 гривень). Найбільш підприємливі їхали в Росію, у Ростов, де бензинова криза була не настільки відчутною. І не лише тому, що бензин там фактично був, а й тому, що ростовське паливо виявилося відповідної якості. Про те, що продавали в Луганську, автомобілісти казали “це не бензин”.
Тим часом ватажку угрупування “ЛНР” Леоніду Пасічнику дорікнули тим, що в розпал бензинового дефіциту він відкривав “алею слави” з бюстами “героїв СВО” та анонсував святкування дня міста з концертом та феєрверком. На окупованій території салюти заборонені, а люди негативно ставляться до вибухів, але якщо ти ватажок окупаційної адміністрації, то тобі можна. Проблему з бензином Пасічник не коментував, а місцеве телебачення відео з чергами біля АЗС не показувало.
Станом на зараз проблеми з бензином продовжуються, хоча в Луганську черги зменшилися. Натомість в Сіверськодонецьку чи Кадіївці ажіотаж триває. “Заправитись можна, але не всім вдається”, — кажуть місцеві жителі. Так, бензин А-95 коштує понад 72 рублі. В Сіверськодонецьку він, наприклад, є лише на двох АЗС в місті. Там через брак пального скоротили графік руху маршруток.
Пропагандисти звинувачують Пушиліна
Бензинова криза дібралася до Донецька пізніше за Луганськ, але тамтешні черги за пальним перевершили луганські. Місцями ціна за 95-й бензин сягає 100 рублів за літр.
Пропагандистка та колаборантка Тетяна Монтян розкритикувала ватажка угрупування “ДНР” Дениса Пушиліна, назвавши окупаційну адміністрацію “філією МММ Сергія Мавроді”, за якої проблеми вже звично набувають характеру катастрофи.
За її словами, цілком зрозуміло, що першопричиною дефіциту палива є війна, а саме удари України по об’єктах російської нафтопереробної промисловості.
“Однак при цьому різні регіони стикаються з проблемами в різному ступені <…> Але коли зникає паливо в Донецьку, хоча, наприклад, в Ростові-на-Дону ніякого дефіциту немає — це вже однією тільки війною не поясниш”, — пише Монтян.
Пропагандистка стверджує, що після атак по російським НПЗ окупаційна адміністрація могла б вжити заходів і запастись пальним, але не зробила цього. Вона розмірковує, чи допоможуть відставки та кадрові чистки вирішити проблему в регіоні.
Тим часом російська z-пропагандистка Анастасія Кашеварова звинуватила у погіршенні ситуації з бензином… “ждунов”. Тобто проукраїнські налаштованих жителів окупації. Z-авторка також розказала про перекупів, які торгують бензином по 200 рублів та окупаційну адміністрацію “ДНР”, яка усуває проблему лише на словах. За її словами, брак бензину відчувають й російські військові, бо свої авто вони заправляють власним коштом на звичайних заправках. Прокремлівська блогерка визнає, що ЗСУ “вибили” багато складів та військових заправок, “бо особливо ніхто й не ховав їх”. Окупанти не міняли місця заправок та зберігали пальне в одному місці, не намагаючись змінювати адреси складів.
Але найбільше Кашеварова нарікає на українців, які на дванадцятому році окупації передають ЗСУ координати складів з паливом.
“Адже на цих територіях багато ждунів, багато зрадників — і всі координати передаються та здаються. Тільки привезли бензин, навіть на секретну заправку, починається стовпотворіння машин військових і відразу ж координати передаються ворогові”, — скаржиться блогерка.
Військова логістика теж страждає
Попри те, що на численних відео у чергах стоять цивільні автівки, військова логістика окупантів теж потерпає без бензину. Чим далі до лінії фронту, тим частіше водіями з виду цивільних автомобілів виявляються люди в камуфляжі. Якщо бронетехніка, ЗРК чи вантажівки їздять на дизельному пальному, то “буханки” чи евакуаційні авто — це бензинова техніка. Часто окупанти приїжджають у підрозділ на цивільних машинах. Ними ж здійснюється дрібна логістика, постачання, перевезення між базами чи розташуваннями бригад. Росіяни пристосували для штурмів мотоцикли та баггі з перероблених легкових автомобілів — вони теж їздять на бензині. До того ж на бензині працюють генератори, від яких заряджають безпілотники. Тому паливна криза шкодить окупантам також.
Після серії атак українських дронів на нафтопереробні заводи у серпні Росія втратила близько 17% потужностей, що спричинило паливну кризу. Дефіцит бензину, який спершу фіксували у віддалених регіонах і в окупованому Криму, у вересні охопив щонайменше десять нових областей, включно з європейською частиною РФ. Частина АЗС закривається через відсутність постачань, а ціни на біржі побили рекорди, підскочивши на 40–50%. Уряд намагається втрутитися: запускає резервні потужності, відкладає ремонти заводів, регулює логістику та продовжив заборону експорту пального.
При цьому місцеві жителі кажуть: дефіцит бензину на руку власникам заправок, які задрали ціни. Брак пального став інструментом для додаткового заробітку місцевих адміністрацій. Пальне надходить обмеженими партіями, а продаж часто регулюється через ліміти чи талони. Це створює умови для тіньової торгівлі: бензин перепродають дорожче, ніж у сусідніх російських регіонах. Якщо окупаційні чиновники не створили бензинову кризу, то вони отримують з неї фінансовий зиск.
