З початку великої війни за межі України депортовано або примусово переміщено 19 546 українських дітей. Люди, які безпосередньо займаються їх поверненням, говорять, що дані, підтверджені Національним інформаційним бюро України, значно занижують реальні цифри. Як росіяни вивозять дітей з окупованих територій, та що роблять українці щоби повернути їх до дому, дізнавалися журналісти Реальної газети.
Володимир Путін змінив російське законодавство, щоб примусово паспортизувати українських дітей. 27 квітня 2023 року президент РФ підписав указ про можливість депортації українців за відмову брати російські паспорти, а вже 4 травня стало відомо, що на тимчасово окупованих територіях російські загарбники примушують батьків оформляти відповідні документи на дітей. Чи зупинився на цьому російський диктатор? Ні, згодом вже 30 травня, він підписав новий указ про набуття у спрощеному порядку російського громадянства дітьми-сиротами з України. В указі окремо згадані угрупування “ЛДНР”, що фактично узаконює вивезення українських дітей на територію країни агресора.
Майже за два роки повномасштабної війни Україна змогла повернути менш як 500 дітей. Водночас Росія заявляє, що “евакуювала” понад 700 тисяч неповнолітніх українців. Оскільки дипломатія з країною-агресоркою не працює, РФ продовжує незаконно вивозити дітей з тимчасово окупованих територій.
Тактики вкрай різні: від спланованого алгоритму до прямого викрадення на вулиці. Другий варіант застав 12-річний Сашко з Маріуполя. Окупанти його викрали прямо посеред міста і відвезли до фільтраційного табору, в якому він декілька годин чекав рідних. Зараз хлопцю 12 років і він вже понад рік шукає свою маму.
“У нас не було ні світла, ні газу, ні води. Ми стояли коло мангала готували їжу, тому що вдома неможливо було готувати. Почався обстріл, я почув вибух. Мене оглушило, і потім я відчув, що в мене щось пече. Я відчув гарячий такий, наче уламок, і кричав мамі, що в мене болить око, що в мене пече око. Мама швиденько мене відвела між гаражами, де ми заховались. Там власне і перечекали обстріл. Потім ми з мамою шукали медичної допомоги, щоб вилікувати моє око. Пішли на завод Ілліча, там були військові медики, які допомогли мені. Ми залишилися з ними на заводі, а вже коли там закінчились боєприпаси й нас всіх взяли в полон, російські військові нас посадили в “камази”, як якихось тварин і відвезли в якийсь ангар. Я сидів у фільтраційному таборі, чекав маму декілька годин. А її не привели й навіть не дали попрощатися. Сказали, що мене від мами забирають, в інтернат відвезуть, і там уже мене прийме російська сім’я”, – розповідає Сашко з Маріуполя.
У Сашка не було жодного контакту та зв’язку, проте хлопець не опускав руки й всіляко намагався знайти спосіб сконтактуватися з рідними, і йому це вдалось в одній з Новоазовських лікарень.
“Коли мені 19 квітня телефонує незнайомий номер, я питаю:”хто?”. А з іншого боку голос Саші каже: “Бабо, забери мене”. Кажу: “Саша заберу синочок, заберу, тільки чекай”. Ну ми ж нумо збирати документи, щоб до нього приїхати. Мене відмовляли: “Куди ти їдеш? Тебе можуть схопити та не випустити”. А я кажу: “Ну як же ж не їхати, як там же моя кровинка, вона мене чекає, мені треба, хай там що буде, проте їхати треба””, — каже бабуся Олександра.
Чекати довелося довго і тривожно. Існував ризик, що пані Олександру затримають так само як і маму Сашка.
“Місяць ждав бабусю і думав: а може мама приїде? Але мама не приїжджала і не приїжджала. Коли уже бабуся вже приїхала, я став переживати, щоб мене раптом не забрали так, як колись від мами”, — поділився Сашко.
Допомогти бабусі Сашка взялися волонтери з організації Save Ukraine. За їх словами, з кожним новим випадком шанси на повернення все менше, адже росіяни удосконалюють свої дії. Юристка благодійного фонду “Save Ukraine” Мирослава Харченко звертає увагу, що окупанти удосконалили свої навички русифікації українських дітей. У них була можливість потренуватися на Донбасі та у Криму. Вони дійшли висновку, що коли дитина знаходиться дуже довго без батьків та рідних, без належної підтримки в чужому для неї середовищі, то починає вірити в те, що вони розказують.
“Жоден ваш злочин не буде прихованим. Ви будете відповідати за все. Жодна дитина не має відчувати те, що відчувають зараз наші діти без доступу до батьків, без доступу до рідної мови, без доступу до всього, що було для них звичним. Цього не має відбуватися. І ви будете за все відповідати, – заявила Мирослава Харченко, юристка благодійного фонду “Save Ukraine”.
У більшості випадків викрадення дітей з України російськими силами являє собою докладно спланований і добре організований процес, який реалізується за типовими сценаріями. Ці сценарії включають обман або вбивство батьків, викрадення сиріт, депортацію під приводом оздоровлення та фільтраційні табори. Аналіз показав, що існує принаймні п’ять різних сценаріїв викрадення. Один із них передбачає вбивство батьків перед викраденням дітей, інший — пряме вилучення дітей із їхніх біологічних родин. Третій сценарій включає розлучення дітей з батьками під час так званої фільтраційної процедури. Ще один сценарій — наймасовіший, — коли через непридатні для проживання умови батьки нібито добровільно віддають дитину на так званий відпочинок до російських таборів.
“Насправді єдиного механізму повернення українських дітей не існує. Ті процедури, які мали б спрацювати теоретично, на практиці не спрацювали. Наприклад, найбільший мандат в даному питанні має Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Не склалося, тому уже зараз ми розуміємо, чому процедура повернення відбувається так повільно. На сьогодні це 369 дітей, тому що кожного разу це практично окремо створена операція порятунку дитини чи невеликої групи дітей”, — каже Дарʼя Герасимчук радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.
Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк зазначила, що дітей відправляють в Крим на “оздоровлення”, тобто в межах окупованих територій, але також дітей відправляють набагато далі, наприклад, до Краснодарського краю, Анапи чи Магадану.
“Мережа насправді дуже велика, тому, що це ціла система і ціла державна політика Росії. Це починаючи від посадовців, представників і держдуми. Були свідчення про те, що віцепрем’єр Росії залучений, крім того, це певні губернатори деяких областей, зокрема губернатор Краснодарської області у так зване таборування дітей з Харківської області. Якраз такою пілотною областю, в якій почалося переміщення дітей з України й саме влаштування в сім’ї це було Підмосков’я і Московська область. Тобто очільники цієї області — це Андрій Воробйов і В’ячеслав Духів. Крім того, це звичайно керівництво так званих ДНР і ЛНР, які також повністю цей весь процес обговорювали та влаштовували з російськими посадовцями. Пушилін особистою персоною”, — розповідає Онисія Синюк Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA.
Найбільші виклики команд, які повертають на територію вільної України викрадених Росією дітей, такі:
- Депортованих та незаконно переміщених дітей набагато більше, ніж заявлених офіційно. Часу на їх повернення — обмаль.
- Напрацьовані алгоритми повернення індивідуальні й завжди це — спецоперація. Універсального офіційного механізму повернення, максимально безпечного, на який чекають батьки й офіційні представники викрадених дітей, немає, хоча пошук такого механізму триває. Міжнародні організації, які мають мандати на повернення депортованих людей, стоять осторонь (як то Міжнародний комітет Червоного Хреста, Агентство ООН у справах біженців).
- Є діти, яким немає куди повертатися: їхні рідні або загинули, або перебувають на інших окупованих територіях. На рівні держави й громад потрібно подбати, щоб ці діти знайшли нові сім’ї, забезпечити їм довгострокову психосоціальну підтримку.
Головною метою росіян залишається насадження своєї ідеології та знищення української ідентичності, заявляє Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
“Треба, на мій погляд, створювати реальну, наявну міжнародну систему, яка буде на це реагувати. Якщо держава дозволяє собі чинити акт агресії проти іншої держави, вбивати дітей, ґвалтувати дітей, депортувати дітей, то система повинна швидко на це реагувати у вигляді повного блокування економічної діяльності з цією країною, дипломатичної, будь-якої військової допомоги. Тобто це повинно діяти”, — каже Лубінець.
Повернення викрадених дітей є повільним процесом, оскільки для кожного випадку розробляється окремий механізм. Весь демократичний світ розуміє, що викрадення Росією дітей є геноцидом українського народу. Ордер, виданий Міжнародним кримінальним судом в Гаазі на арешт Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, поклав початок “історичної відповідальності”, до якої будуть притягнуті всі причетні.
Від моменту звернення по допомогу в поверненні дитини поряд з батьками чи людьми, які вирішили їхати по дитину, – фахівці проєкту допомагають підготуватися до поїздки та перебувають з ними на постійному зв’язку на всьому маршруті повернення. Повернувшись на територію вільної України, дитина та її родина в цілому потрапляє в дбайливі руки соціальних працівників та психолога: ці фахівці з’ясовують, чого найперше потребують ці люди – від одягу, харчування, даху над головою, медичних послуг, спілкування, психологічної допомоги до навчання і юридичної підтримки. Буває й таке, що організації шукають дитині нову родину або дорослого, на якого вона може спертися.
Якщо Ваша дитина стала жертвою переміщення у РФ або на тимчасово непідконтрольну уряду України територію, ви можете звернутися за контактами:
► Facebook сторінка (пишіть у приват) — Українська мережа за права дитини
► Електронна адреса — ucrn.office@gmail.com
► Форма зв’язку через сайт — https://childrights.org.ua/kontakty/
