Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Карина Антоненко завжди любила виступати та мала що сказати аудиторії. У Луганську вчилась художнього слова, далі в Харкові освоїла саксофон та професію ведучої заходів. Нині у Польщі вчить дітей українських пісень, щоб ті знали, хто вони. І як діаманти вишукує записи народних пісень рідного регіону, аби потім показати цю музику світу.

Ольга Бродська, спеціально для Реальної газети 

Луганські пісні

“У 2022 я не могла повірити, що Луганськ може статися з нами ще раз. Згадувала слова Трампа про те, що якщо віддати росіянам Донбас, то більше вони не полізуть… Перші 12 днів ховались у Харкові по підвалах. Вирішила виїжджати лише тоді, коли почала літати ворожа авіація”, — розповідає дівчина про перші дні повномасштабного вторгнення.  

Нині Каріна працює у Польщі ведучою свят та займається з дітьми: вчить їх українських пісень, знайомить з фольклором, традиціями, приказками. А ще досліджує музичну спадщину Луганщини:

“Ми робимо це разом з моєю науковою керівницею: вишукуємо в архівах перлинки народні луганські пісні. Пісні XIX – початку XX століття, записані  у 50–60-х роках.

Одна з таких пісень “В кінці греблі шумлять верби”. Ця пісня поширена на Слобожанщині. Але луганський варіант акцентово інший. Сюжет класичний нерозділене кохання дівчини до хлопця, яка чекає його та сподівається на зустріч. 

   “В кінці греблі шумлять верби,

   Що я насадила…

   Нема того козаченька,

   Що я полюбила.

   Ой немає козаченька –

   Поїхав за Десну;

   Рости, рости, дівчинонько,

   На другую весну!”

“Архіви закриті, тому ми стукаємось через музеї та до окремих людей, які мають аудіозаписи. Як правило, це люди поважного віку, у них записи на дисках чи касетах. І можемо почути голос бабусі з Камброду, наприклад. Ми переписуємо на сучасні носії, покращуємо якість звуку””,  — розповідає Карина.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Перлинки виконання

Пісні Луганщини мають унікальні мелодії. Карина потроху записує їх своїм голосом:

“Співаю так, як тоді співали, аби було автентично. Додаю аранжування: бандура, скрипка, акордеон”.

Ще одна пісня, яку вдалось знайти “Поза лугом зелененьким”. Вона досить відома та є частиною репертуару хору Г. Верьовки. Сюжет незвичний: парубок закохується у вдову, а мати забороняє йому одружитись із нею.

Поза лугом зелененьким        

Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала, вибирала,        

Тонкий голос подавала.        

Там Василько сіно косить,     

Тонкий голос переносить.      

Кинув косу додолоньку,       

А сам пішов додомоньку.       

“Позволь, мати, вдову брати,  

Перестану пить-гуляти”.       

“Не позволю вдову брати,      

Вдова вміє чарувати.          

Чарувала мужа свого,         

Причарує сина мого”.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

“Перлинка в тому, що кожне село виконувало її по-своєму. Трохи змінений текст, темп або голосові ефекти. Саме ці ніби дрібні нюанси, є дуже цінними для нас як для фольклористів. По них ми складаємо музично-емоційний портрет людей, які жили в 18-19 ст”, додає співачка. 

Нині в роботі у Карини 20 пісень. 

“Для початку планую якісно записати 5-6, розповсюдити їх, показати людям. А далі дороблювати, коли матиму кошти. Хочу, аби всі знали: ніколи землі Луганщини не були ісконно російським регіоном”, — говорить вона.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Дитинство з українським вайбом 

“Я народилась та виросла в Луганську. Була творчою та креативною дитиною в інтелігентній сім’ї. Дідусь був музикантом та мав “золоті вуха” абсолютний слух. Грав на всьому, що попадеться. Був саксофоністом та інспектором оркестру в Луганському цирку. Бабуся працювала інженеркою. Вона багато знає про наш рід, і я досі черпаю від неї знання про своє коріння та про життя на Луганщині та Донеччині”, — розповідає Карина.

З раннього дитинства Карина обожнювала виступати, читати вірші та проявляти себе. Ходила у місцевий “дім піонерів”, де вчилась художнього слова:

“Там у нас заняття були виключно українською мовою. Та й загалом ми росли в патріотичній атмосфері. Всюди висіли портрети видатних українських діячів, наші прапори. Територія “А”, українське ТБ… Досі не можу зрозуміти, чому так багато моїх луганських однолітків тепер підтримують Росію”.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Читайте також: “Якщо здається, що настав крах — шукай людину поряд”: як луганчанка Світлана допомагає іншим переселенцям

“Я стала Лунтиком”

Після 9 класу Карина вступає до Школи дизайну. Закінчує її та вирішує, що хоче…смішити людей:

“Я прийшла додому та сказала батькам: хочу вступати в естрадно-циркове на клоуна. Вони покрутили пальцем коло скронь: ну який ти клоун? Та я все одно дізналась, які екзамени треба здати, щоб поступити. І…передумала! (Сміється) Бо акробатика була серед них. А я навіть м’яча зловити на фізкультурі не могла. Мені порадили: спробуй на акторський факультет, раптом вийде”

Все склалось одразу. Карина вступила на бюджет до харківського вишу на акторський. Жила на два міста. Щоб заробити грошей, стала аніматоркою:

“Одногрупники таке не підтримували, підколювали мене. Мовляв, стрибати в костюмі мавпочки це не для справжніх акторів”. Потім я отримала роботу в театрі, але платили так мало! 600 грн на місяць, можете собі уявити. Це десь 2010 рік був. Аніматором я мала 200-300 грн за годину. Вибір був очевидним. Я стала Лунтиком. До першого свого виступу готувалась добре, але так нервувала… Мені сказали: “На перший раз добре, далі простіше буде. Старайся не стояти як пальма”. Зараз теж займаюся ростовими ляльками, не виступаю, але залюбки надаю їх молоді. Бо це хороша робота для творчих людей, які прагнуть себе показати і заробити добру копійку”.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Читайте також: “На зйомки у Слов’янську записалось 65 дітей”: історія горлівчанки Любові, яка організовує дитячі фотосесії

“Ти краще загубись”

У 2014 році Карина вже осіла в Харкові: отримала диплом акторки театру та кіно, працювала ведучою свят та вчилась далі в музичному училищі на саксофоністку та диригентку. Що відбувається у Луганську, не дуже розуміла. Зайшла в соцмережі. Її однокласник, що косив від української армії, позував на аватарці у формі так званої “ЛНР”.

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

“Я йому написала. У відповідь почула: “Я йду заробляти бабки, нарешті заживемо. А ти краще загубись. За таких, як ти, ми візьмемося першою чергою”. Погрозу я сприйняла серйозно. Лишилась в Харкові”, — згадує Карина. 

Як саксофоністку Каріну почали запрошувати виступати за кордоном: Абу-Дабі, Туреччина, Малайзія, Дубай, Таїланд. Рік жила у Камбоджі. Повернулась додому. Зосередилась на музиці та створенні пісень. Після початку повномасштабного вторгнення Каріна їде до Польщі. Раніше там не була. Обрала її, бо близько до України.

“Коли чую, що в Україні щось не так, кажу  почекайте. Я вам зараз розкажу, як люди в Камбоджі живуть, притримайте коней”, — каже вона.  

Почути голос бабусі з Камброду: як луганчанка Карина шукає автентичну музику регіону

Читайте також: Відкрита до світу: історія донеччанки Інги, яка стала інструкторкою скандинавської ходьби

Залишити відповідь