У лютому парламент ухвалив у другому читанні закон про врегулювання проведення обов’язкової евакуації із зон активних та можливих бойових дій. Після аналізу документа його критики звернулися до Президента України з проханням застосувати право вето.
Про це пише правозахисниця Альона Луньова.
Йдеться про закон, який передбачає механізми обов’язкової евакуації дорослих і дітей із територій, де тривають або можуть розпочатися бойові дії. Ініціатори звернення зазначають, що ідея захисту цивільного населення є обґрунтованою, однак практична реалізація окремих норм викликає запитання.
Чи можуть військових залучати до евакуації
Критику викликає й норма про можливість залучення до евакуації підрозділів Військова служба правопорядку у Збройних силах України поряд із Національна поліція України. Правозахисники наголошують, що Військова служба правопорядку є військовим формуванням і не має правоохоронних повноважень щодо цивільних осіб.
Документ дозволяє застосування заходів примусу під час обов’язкової евакуації, однак не визначає саме поняття “примус”, межі його застосування та процесуальні гарантії. Також передбачена можливість обмеження свободи пересування на територіях, з яких проводиться евакуація.
Як порушуються права дитини під час евакуації
Окремо піднімається питання подальшого влаштування евакуйованих дітей. За словами авторів звернення, вони можуть бути направлені до інституційних закладів.
У разі відмови батьків супроводжувати дитину евакуація може відбутися без них. При цьому дитину можуть відібрати без позбавлення батьківських прав. Якщо протягом шести місяців батьки не подадуть заяву про повернення, орган опіки зобов’язаний звернутися до суду з позовом про позбавлення їх батьківських прав.
Правозахисники посилаються на Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни та Додатковий протокол I до Женевських конвенцій, які передбачають обов’язок держави зберігати сімейну єдність, а переміщення цивільних осіб допускають лише як винятковий захід безпеки із належними гарантіями. На їхню думку, запропонована модель пов’язує відмову від евакуації або неможливість супроводу дитини з ризиком втрати батьківських прав.
Закон також доповнює підстави для позбавлення батьківських прав нормою про “ухилення від забезпечення безпечних умов життя дитини”. Ця підстава не обмежена контекстом евакуації. Автори звернення вважають, що це створює можливість широкого тлумачення в умовах війни.
Окремо коаліція застерігає про ризик інституціоналізації дітей. За відсутності достатньої кількості прийомних сімей механізм примусової евакуації може призвести до влаштування дітей в інституційні заклади. На думку правозахисників, це суперечить державній стратегії деінституціалізації та зобов’язанням України за Конвенція ООН про права дитини.
Що відомо про евакуацію із зони бойових дій
У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із громад поблизу фронту. Станом на 25 лютого 2026 року в регіоні проживають 11 635 дітей. У восьми населених пунктах, де оголошена обов’язкова евакуація в примусовий спосіб, залишаються 201 дитина. З них 41 — у місті Дружківка, яке належить до зони активних бойових дій.
Верховна Рада ухвалила закон, який дає право поліції евакуювати дітей із територій активних бойових дій без згоди батьків та передавати їх органам опіки.
