17 лютого у РФ відзначили день студентських будівельних загонів, історія яких починається ще з СРСР. Тоді студенти їздили підіймати цілину та БАМ. У Росії відродили, гіперболізували та підлаштували під інтереси влади багато радянських традицій — піонерію, комсомол тощо. Так само і з будзагонами. Сьогодні це організована структура, мета якої не тільки залучити молодь до роботи на виробництві, але й навчити вписуватися у сучасну російську систему цінностей, і не тільки Звісно, будзагони є і в окупованих українських містах, зокрема у Луганську.
Реальна газета розбиралася, що таке російські будзагони, які там правила, яку роботу виконують студенти, скільки отримують, і чому російські будзагони є ще одним інструментом русифікації та асиміляції мешканців окупації, а подекуди насильством над особистістю на рівні “Двіженія первих” та “Юнармії”.
Яна Осадча, Реальна газета
Будзагони здорової людини
В Україні після розпаду СРСР будзагони свою популярність втрачали. Однак все ще існували при вишах, і були можливістю для студентів не тільки заробити грошей на канікулах, але й мандрувати.
Ось що згадує колишній луганчанин Олексій Фалін, який у 2003-2004 роках двічі працював у будзагонах при Східноукраїнському університеті ім. Даля:
“У мене цілком позитивний досвід. Бо на той час поїхати на море я собі дозволити не міг. А побувати місяць в Криму на морі – це ж прикольно. Особливо з друзями та товаришами”.
Прокидалися зазвичай зрання, о 4-5 ранку і одразу в поля, щоб потім в спеку вже повернутися додому і не працювати під сонцем. Збирали персики, черешні, виноград. Також в обов’язки студентів входили обрізка, прополювання та підв’язка рослин.
“Я після збору персиків потім два-три роки на них дивитися не міг. Переїв”, — згадує Олексій.
Після зміни був обід, і якщо студенти виконали свою норму, а вони зазвичай — виконували, то їх автобусом возили на пляж.
Луганчанин каже, що це була важка фізична робота, але вони були молоді, і їм все подобалося.
“Нас в ці загони насильно ніхто не заганяв. Це був привілей, можливість, як ото кажуть, work and travel. Замість того щоб сидіти на шиї у батьків у пильному Луганську, я був на морі і заробляв якусь копійчину”, — говорить Олексій Фалін.
Наступного року Олексій також поїхав у Крим, цього разу на будівництво філіалу університету в Криму.
“Робота була мінімальна, більше часу проводили на пляжах”, — говорить колишній учасник будзагону.
Читайте також: Краще без світла, ніж під Росією: як безпечно виїхати з окупації
Риба твоєї мрії: де працюють студенти будзагонів з теперішньої “ЛНР”
Сьогодні луганські студенти у будзагонах працюють на просторах величезної Росії. За словами керівниці Луганського регіонального відділення російських студентських загонів (РСЗ) Ганни Сичової, деякі студенти працювали у центрі КАМАЗ у Татарстані, а по поверненню їх взяли на роботу у центр КАМАЗ у “республіці”. Студенти-медики взагалі не виїздять з регіону, працюють, як “волонтери” і грошей за роботу не отримують. Є плани залучати студентів на будівництві на Луганщині та укласти договір з Південним гірсько-металургійним комплексом — структурою, яку окупанти створили для управління металургійними та коксохімічними підприємствами Луганщини та Донеччини. Але це тільки плани. Ще студенти будуть влаштовувати свята для луганчан, наприклад Масляну.
Але майже головним досягненням луганських будзагонів є участь луганських студентів у путинних загонах на Камчатці — роботах з перероблювання свіжовиловленої риби. У 2025 році на цих заводах працювало 23 студенти, а в 2026 — кількість учасників планують збільшити.
“Напрямок набирає потужності, і ми у флагманах цього напрямку. Звісно, для молоді це дуже великі гроші. Ми розуміємо, що це важкі кліматичні умови, вахтовий метод роботи, що це дуже важко, але жоден не сказав — що більше не поїде”, — каже Сичова.
Більшість учасників путинного загону — дівчата.
Цікаво, що рішення про виділення путинних загонів в окремий напрямок було ухвалено на всеросійському зльоті РСЗ лише у листопаді 2025 року. До цього студенти-рибобробники належали до сільськогосподарського напрямку.
На офіційному сайті РСЗ є новина про старт другої всеросійської путини “Сили сходу”, де зазначено, що у 2025 році в ній взяли участь 300 студентів, зокрема з “ЛНР”. На участь луганчан у путині акцентували особливо:
“Важливо відзначити участь у проєкті студентів із Луганської Народної Республіки, який має стратегічне значення для суспільного та економічного розвитку регіону. Завдяки подібним ініціативам молодь має можливість здобути професійні навички, а республіка — нові можливості для зміцнення своєї позиції у загальнофедеральному порядку”.
Командирка Луганського регіонального об’єднання Російських студентських загонів Ганна Сичова зазначила:
«Діти погодилися поїхати так далеко і в нові для себе кліматичні умови, тому що їх приваблює пізнання нашої величезної країни, частиною якої є і Камчатка”.
А ось що каже перший заступник голови комітету Держдуми з молодіжної політики, голова Наглядової ради російських студентських загонів Михайло Кисельов на урочистому відкритті Всеросійського форуму студентських путинних загонів «Риба твоєї мрії 2025»:
“Для студентів це — можливість поєднати здобуття трудового досвіду з відвідуванням Далекого Сходу, побачити на власні очі неймовірну природу нашої країни та побувати в найнезвичайніших місцях”.
Читайте також:Охоронець “Луганської АЕС”, якої не існує, та інші вакансії, якими заманюють на війну проти України
“До кінця зміни мій фартух виглядав як криваве місиво”
Однак нам захотілося знайти реальний досвід студентів, щоб уявити, як само вони працюють, і чи дійсно вони мають час на споглядання красот Далекого Сходу?
Як правило, путина на Камчатці починається з другого тижня липня. В основному це вилов горбуші до кінця чи середини серпня, потім йдуть кета та кижуч. До середини вересня настає спад.
Перед початком роботи студенти проходять підготовку, знайомляться із заводом, їм показують, які кнопки за що відповідають. Студенти допомагають наводити чистоту та порядок у цехах, займаються іншою господарською роботою. Для роботи на заводі потрібно від 350 до 460 осіб. Студенти заміщують велику частину працівників підприємства, необхідних на сезон лососевої путини. Основна робота зосереджена в цеху перероблювання. Тут від виловленої риби відокремлюють голови, очищають тушки від потрухів, а потім відправляють на окрему стрічку.
Ось як описує свій досвід мешканка Іркутська Валерії К.,в своєму блозі.
За її словами, на заводі працювали в дві зміни: кожна по 12 години. У перезмінку студенти працювали близько 18 години. Перші дні мили завод, і мали перерву кожні 15 хвилин. Однак все змінилося, коли пішла риба.
“З моменту її появи режим змінився на «Жодних перерв! Риби багато!». Нашу невелику бригаду з іркутського загону поставили на ручну американську машину. Спочатку рибу завантажують у ванну, далі правильно кладуть на стрічку, машина відрубує їй голову, риба падає на зигзагоподібну залізну стрічку. Перша людина розрізає їй черево, друга (її роль дісталася мені) виймає весь вміст, третя ріже нирки. Далі кілька людей за допомогою спеціальних трубок з газом очищають кров, і риба, обмившись у ванні, вирушає на сортування та укладання”, – так описує Валерія виробничий процес.
Також вона додає, що машини постійно ламаються: то газу в діжці немає, то риба застрягла, то стрічка зупинилася. Нутрощі доводиться виривати силою, тому що машина погано відрізає голову, У результаті болять руки, а м’язи не встигають відновитися за недовгий час відпочинку.
“Моя робота виявилася ще й найбруднішою — до кінця зміни мій фартух виглядав як криваве місиво. Так, на такій роботі доводиться багато терпіти. Якби ви тільки бачили, на що перетворюється робоче місце. Підлоги стають червоними від крові, скрізь гори відходів — усе, з чого складається риба, запах тухлятини та каналізації, роба, одяг та обличчя у слизу, кишках та крові”, – ділиться дівчина.
Позаду стоять потужні холодильники, тому в цеху постійно холодно та пара з рота, а шум від машин і роботи еквівалентний шуму на жорсткому рок-концерті.
Умови життя на кінці світу також вражають.
“У першу прогулянку з’ясували, що живемо у селищі Запоріжжя, а через міст знаходиться селище Озернівський. У Запоріжжі лише одна вулиця та три магазини, а в Озернівському є школа, лікарня, порожня аптека, старі цвинтарі, церква, купа магазинів, серед яких один навіть із касою самообслуговування”, – пише Валерія.
Флора і фауна представлені зокрема отруйним борщовиком та ведмедями:
“Кущі борщівника сягають понад два метри завдовжки. Ми уявляли, що там таяться ведмеді, а я завжди була напоготові. Ведмеді були поряд. Собаки відганяли їх від заводу, деяких, що шаряться у смітнику, зняли на відео. Одного ведмедика зняли, доки він плив під мостом. А я побачила ведмедя з автобуса”.
Працюючи в таких умовах, багато студентів хворіли, але в місцевій аптеці не було ліків:
“Багато хто хворів, і я в тому числі. І щодня перевіряла таймер зворотного відліку до від’їзду додому. Хтось встиг зламати ногу, злягти з апендицитом, а пара людей навіть померла з природних причин. Мене засмучувало, що в аптеці немає ліків, а до найближчого пункту понад 10 годин шляху та лише наземним транспортом”.
Анастасія Назаренко – командирка студзагону в інтерв’ю виданню “Вечірній Владивосток” описує свій досвід так:
“Справжнє випробування – робота на стрічці з рибними нутрощами. Кишки, селезінка, ікра… Цей «аромат» переслідував мене навіть уві сні, де я тижнями перебирала ікру. Потім, дякувати Богу, сни припинилися. Мабуть, мозок здався. Але щоранку починалося з однієї думки: «Знову туди»…
Також Анстасія зазначає, що у вільний час студенти спали вдень і вночі, де завгодно: на бетоні, стоячи, сидячи, на лавці:
“Ти звикаєш до цього. Особисто я спала зазвичай чотири години на добу”.
Зарплата за місяць складає приблизно 60 до 200 тис. рублів (1-2,5 тис.доларів). Був поодинокий випадок, коли студент заробив 800 тис. рублів.
Читайте також: “Блокадобєсіє” в Луганську. Як на окупованій Луганщині інсценують пам’ять про Ленінград
Пір’я, туалетний папір і навіть трохи “файлів Епштейна”
Переводженням старого руху на новий лад у Росії сталося у 2004 році у Кремлівському палаці, де відбувся Всеросійський форум студентських загонів. Російський диктатор Володимир Путін з ностальгією згадує, як сам колись працював у студентському загоні: ремонтував будинки та прокладав лінії електропередачі у тайзі та отримав кваліфікацію тесляра четвертого розряду.
Організація має свою символіку та терміни, і нагадує секту. Учасників загону називають “бійцями”, вони мають бути дисциплінованими і дотримуватися вказівок своїх керівників.
Пропагандистське видання ТАСС пише, що потрапити до загону може далеко не кожен студент. Спочатку потрібно витримати підготовчий період, ходити на збори, брати участь у спортивних та творчих заходах, суботниках тощо. І лише після цього досвідчені “бійці” загону відбирають кращих новеньких.
У бійців РСЗ є свій сленг. Місце, де вони працюють, називають “цілина” (від радянського “підіймати цілину”), а “старики” — це студенти, які відпрацювали три цілини. Головний символ РСЗ — це «бійцівка» або “цілинка”, фірмова куртка із нашивками, з яких можна дізнатися регіон, загін, посаду, галузь та місця роботи “бійця”.
Окрім того, у загонах існують свої правила, деякі з них, м’яко кажучи, дивні. Наприклад, “бійці” не мають права їсти чи пити на одинці, а тільки разом з товаришами.
Одна з головних традицій — так звана “співка”. На співці студенти мають стоять у колі, а гітарист — усередині кола, куди більше ніхто не може входити. Вони мають обійнятись і рухатися в такт гітаристу.
В окремих загонах можуть бути свої традиції, які подекуди за межею здорового глузду. Ось що розповідає одна з “бійчинь” Марія Михайлова про обряд посвячення:
“Ми, наприклад, їли поламаними пластиковими виделками суп, поринали в солодку воду, а потім у пір’я. Над нами знущалися, як тільки могли! Але все це допомогло згуртуватися нашому загону”.
Святкування Нового року у загоні інший “боєць” Олександр Плешаков описує так:
“Ялинка — це, як правило, хвойні гілочки, мішура – туалетний папір, сніжинки робили з серветок”.
Втім, це ще квіточки у порівнянні з тим, що нарили журналісти пітерської газети “Фонтанка”. Одна зі студенток Соня розповідала, що символом одного із загонів став фалоімітатор, що студентам давали завдання засунути у відповідне місце анальну пробку, а студенткам — оголитися, і проводили конкурси на кращу дупу. Журналісти навіть отримали документальні підтвердження слів дівчини, і вона звернулася до прокуратури та написала скаргу голові петербурзького штабу студентських загонів. Звісно, він сказав, що нічого не підтвердилося!
“Така ось вона вічна молодість”, — написали у коментарі під статтею.
Виноградники Путіна та допомога ветеранам “СВО”
Путін неодноразово зазначав, що загони роблять внесок у «вирішення ключових загальнонаціональних завдань», а також підтримав роботу студзагонів на «звільнених територіях», хоч і назвав її небезпечною.
Бійці “РСЗ” підтримують учасників війни проти України, зокрема допомагають їм та їхнім родинам по господарству.
Саме собою зрозуміло, що студзагони тісно співпрацюють з партією влади “Єдина Росія”, яка залучала загони до так званої «гуманітарної місії» у червні 2022 року — тоді студентів відправили до Луганська працювати з місцевими дітьми та прибирати соціально значущі об’єкти. Вже в серпні голова організації Михайло Кисельов прозвітував, що під крилом «Єдиної Росії» на Донбасі працюють медики, будзагони та вожаті.
Станом на 1 березня 2024 року «ЄР» провела вісім «гуманітарних місій» у «нових регіонах», у яких взяли участь 200 бійців «РСЗ».
У кожному з регіональних відділень РСЗ є свої органи управління. Такі загони є при вишах і середньоспеціальних закладах освіти, зазвичай ними керують дві особи: командир та комісар (заступник командира). Цікаво, що командира часто називають “батьком”, а студзагін — великою родиною.
Є факти, що студзагони працювали на виноградниках Путіна у Геленджику і на ядерних об’єктах “Росатому”, де працює дружина керівника руху Кисельова.
Одним з наймасштабніших проєктів, у якому взяли участь бійці РСЗ з усієї Росії, — реконструкція меморіалу полеглим радянським солдатам «Саур-Могила», який було зруйновано під час боїв у «ДНР» у 2014 році.
Сам Путін про участь студентських загонів у відновленні територій зазначив: «Єдине, що, чесно кажучи, мене зупиняє для того, щоб розгорнути це широко, — це питання безпеки. Над цим треба подумати».
І думають. Зокрема, і над тим, як змінити законодавство для того, щоб використовувати у РСЗ труд не лише студентів, але й підлітків від 14 років.
“Для вирішення цього питання потрібно, по-перше, проводити атестацію робочих місць і змінювати обмеження для студентів середньоспеціальних закладів освіти, щоб не втрачати фахівців і зі студентської лави впроваджувати їх у ланцюжки виробництва та надання послуг. По-друге, в Держдумі РСО спільно з Мінпрацею Росії порушує питання оптимізації процесу працевлаштування неповнолітніх”, – каже заступник голови правління РСЗ Олексій Потейко.
Хто такі луганські керманичі РСЗ
Луганське регіональне відділення РСЗ очолюють колаборанти Юрій Філіпов та Ганна Сичова.
Юрій Філіпов — перший проректор Луганського національного педуніверситету, керівник фракції “Єдина Росія” у так званій Луганській міській раді.
При Україні був заступником директора Обласної комунальної установи «Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень». Мав почесне «Заслужений працівник соціальної сфери України».
Ганна Сичова — командирка регіонального штабу, яка назвала Камчатку “частиною нашої великої країни” також працювала при Україні викладачем ЛНПУ. Вона захистила дисертацію на надихаючу тему: “Формування професійної готовності майбутніх соціальних працівників до діяльності в установах виконання покарань”. Напевно, тепер ці знання допомагають їй в роботі з “бійцями” студзагонів.
У 2019 році Сичова розповідала пропагандистському ресурсу ЛИЦ про те, що вважає себе українкою, але не прощає Україні “вбивства дітей в “ЛНР-ДНР”.
Читайте також: Радянщина, «герої учорашніх днів» та трохи іноагента: про культурне життя в «ЛНР»
РСЗ — частина великої пропагандистської машини, яка служить інтересам російської влади і Путіна.
Звісно, можна зрозуміти луганську молодь, яка погоджується їхати на рибу на Камчатку, щоб заробити копійчину, адже перспектив вдома мало. Однак російські студентські загони — не те місце, де дійсно можна реалізувати себе. Рабський труд, приниження, знецінення особистості, пропаганда і навернення в росіян — ось що чекає на студентів з окупації, які опиняються в таких загонах.
