Єлизавета Рогова народилась та виросла у Луганську. Там, зазирнувши у відділення неврології однієї з лікарень, зрозуміла: буде неврологинею. Нині лікарка живе та працює у Києві. Відкрила приватну практику. У будні приймає пацієнтів у столиці, а у вихідні їздить лікувати жителів прифронтових сіл.
Ольга Бродська, спеціально для Реальної газети
Біганина по хатках
“Пам’ятаю, що у третьому класі написала в зошиті: “мрію бути лікаркою”. Неврологинею стати захотіла у підлітковому віці, пізніше. Після того як вперше побувала у неврологічному відділенні. Когось можуть злякати люди, які не можуть контролювати свої рухи, або ті, у яких перекошені обличчя. Мені ж захотілось їх лікувати”, — згадує Єлизавета.
Щоб вступити на бюджет, майбутня лікарка спочатку пішла вчитися до лисичанської гімназії, яка готувала до вступу в медичний університет Луганська. Золота медаль, вступ до вишу без екзаменів. Проте через те, що навчалась на бюджеті, обрати місце першої роботи сама не могла. Отримала розподілення в терапію.
“2011-2012 роки. Я стала дільничною лікаркою. Це була біганина по хатках пацієнтів, робота зі скандальними хворими. Одним словом, гартування характеру, наче сталі”, — розповідає вона.
Паралельно Єлизавета шукала можливість працювати у неврології. Нарешті її взяла одна з лікарень з такою умовою: працює, а потім йде від них навчатись за держзамовленням на невролога. Медикиня отримала досвід роботи у приймальному відділенні, в реанімації, якийсь час завідувала поліклінікою.
Читайте також: Лєно, заспівай нам шахтарську! Історія виконавиці з Лисичанська Олени Яловик, яка підкорила сцену і TikTok
Божественна придатність
У цей період життя під час чергування до лікарки прийшов… Ісус.
Єлизавета Рогова поділилася такою історією зі своєї практики:
“Викликають мене невролог та психіатр, хіхікають у слухавку, кажуть, приходь до нас. Заходжу до них у кабінет і бачу красивого, статного, високого чоловіка. На ньому бежевий халат, зав’язаний поясом. Руки ззаду у нього в кайданках. Він стоїть гордо посеред кабінету і спокійно каже: “Я — Ісус Христос”. Ну добре, для чого я тут? Ага, мене викликали, щоб я поставила третій лікарський підпис: це необхідно для направлення до обласної психіатричної лікарні. Це без проблем.
Задачка з зірочкою — вмовити самого “Ісуса”, бо після 18 років потрібна згода на госпіталізацію. І психіатр каже йому: “Ми прості люди, у нас недостатньо кваліфікації, щоб оцінити вашу божественну придатність”. (Сміється) Раптом під час цього всього пацієнт проситься помити руки. А руки, ми пам’ятаємо, у кайданках ззаду. Він підходить до раковини спиною, відкриває кран і… Халат розкривається. Під ним він голий. Що вам сказати… Його тіло справді було божественно красивим. А вся ця історія навчила мене вмовляти найвпертіших пацієнтів”.
Читайте також: “Прошита біографія трамвайним полотном”: як робітник маріупольського заводу став поетом
150 видів головного болю
У січні 2014 року Єлизавета нарешті їде на омріяне навчання до Києва. Коли анексували Крим, вона зрозуміла, що Луганськ теж опиниться під окупацією. Тому вирішила залишитись у столиці, почала роботу у геріатричному відділі однієї з лікарень. Потім відкрила власний кабінет.
“У мене є сторінка в інстаграмі, там фото моїх дипломів та сертифікатів. Я давно її веду, розповідаю про доказові методі лікування. Пацієнти приходять саме через соцмережу”, — говорить лікарка.
Найчастіша причина звертання — головний біль.
“Є 150 видів головного болю, потрібно розібратися, який саме у людини. Якщо у вас часто болить голова, ведіть щоденник, записуйте, як саме, де саме болить, після чого. Так буде простіше зрозуміти”, — радить Єлизавета Рогова.
Також лікарка займається реабілітацією після інсультів.
“На жаль, ця хвороба сильно помолодшала. Найбільше люблю головоломки, коли до мене приходять зі словами: “Я всіх обійшов, на вас одна надія”. І підключаю колег різних спеціалізацій, дивлюсь на ситуацію з усіх сторін. Без зайвої скромності скажу, що мені вдається поставити правильний діагноз”, — говорить медикиня.
Читайте також: Гіркий перець переселенців: як бухгалтерка з Лисичанська стала фермеркою на Полтавщині
“Лишайте своїх демонів вдома”
Крім основної роботи, Єлизавета бере участь у волонтерських поїздках по селах прифронтових територій від ізраїльсько-української організації Frida Ukraine:
“Ми їздимо на вихідних великими групами – по 20-25 людей, всі лікарі різних спеціалізацій. На прифронтових територіях лишились переважно пенсіонери, у яких немає грошей, щоб поїхати до лікарів. А в їхніх селах часто уже нема аптек, газу, опалення, хліб привозять раз на тиждень. Тому приїжджаємо ми. Консультуємо, оглядаємо, даємо запас ліків на місяць”.
В неврології мало хвороб, які можна повністю вилікувати. Проте неврологиня обожнює свою роботу:
“Я не знаю, ким була б, якби не лікаркою. Прибиральницею? Нема ідей. Більшість хвороб на світі є хронічними або повертаються через деякий час. Це нічого. Можна прибирати симптоми, покращувати якість життя. Для профілактики неврологічних захворювань раджу бути фізично активними. Що завгодно робіть, аби підвищувався пульс та виділявся піт: від басейну до силових тренувань. І найголовніше: лишайте своїх демонів вдома, а на вулиці усміхайтеся одне одному. Якщо можете. Будь ласка”.
