Останніми днями в соціальних мережах шерять посилання на передзамовлення альбому з творчими фотографіями тимчасово окупованого Старобільська. Його автор, старобільчанин Денис Червʼяк, на пʼятидесяти двох сторінках показав глибину власних переживань та спогадів, які він проживає після окупації рідного міста. Докладніше про самого фотографа та як він обирав 41 фотографію для свого зіну, розповідає Реальна Газета.
Ксенія Новицька
Зараз Денису тридцять. Він мешкає у Києві, працює фотографом та приймає участь у різних культурних івентах. Цим він займався і до повномасштабного вторгнення, але у рідному Старобільську.
“З 2016 року я долучився до команди Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, яка тоді евакуйовувалася з окупованого Луганська. Починав у них смм-ком, створював контент для соціальних мереж, знімав відео та монтувава їх, проводив тренінги та багато іншого. Разом зі мною в бібліотеці працював фотограф – Олександр Букрєєв, який і підштовхнув мене до мистецтва фотографії”, — згадує Денис.
Він розповідає, що не одразу думав про це всерйоз, але все частіше фотографував на телефон, помічав якісь цікаві пейзажі, незвичні сюжети. І от в момент його емоційного та професійного піднесення, почалося повномасштабне вторгнення.
Денис виїхав навесні 2022 року разом з іншими колегами до Дніпра. Якийсь час жив то в Дніпрі, то на Закарпатті, то в Одесі. Аж поки не знайшов потрібне житло в столиці.
Київ тепло прийняв фотографа-переселенця. Тут він вже встиг заявити про себе. За підтримки Вʼячеслава Бондаренка, Анастасії Кузьменко та Олександра Букрєєва було організовано фотовиставку “Дерева у моєму дворі” в ±СхідХабі.
“Коли я переглядав свої архіви, то зрозумів, що маю багато фотографій дерев. Чомусь мені подобалося їх фотографувати. Одна з найулюбленіших — дерево у моєму дворі. Я зробив це фото на фоні зоряного неба у Старобільську. Після виїзду, я продовжив фотографувати дерева. Найкрасивіші показав на цій виставці”, — розповідає Денис.
Для тих, то покинув дім: про фотографії в альбомі
Найкращі він обрав і для альбому фотографій, присвячений рідному Старобільську. Денис присвятив його всім, хто покинув дім через війну. Хлопець зізнається, що зробити це було складно. В більшості, від спогадів, які, ніби хвилі накочувалися з переглядом кожної фотографії.
“Одразу я обрав три пейзажі в різні пори року, зроблені на “голівуді” – найвищій точці біля Поклонного хреста. Тепер вже бачу, що не вистачає літньої панорами. Але я ще зроблю. Дуже вірю в це”, — каже Денис.
Окрім пейзажів, в альбомі представлено багато фотокартин з дітьми та пересічними мешканцями міста. Він не приховує, що неодноразово наштовхувався на коментарі з приводу дитячих фотографій, проте зараз він не шкодує про своє рішення, адже ці фото є дуже цінними.
“Мені написала жінка, яка на дереві впізнала хлопчину. Він то чи її родич, то чи родич знайомих. Точно не памʼятаю деталей. Але сам факт, що це вже історія цієї фотографії, мене радує”, — каже він.
Фото зі спини бабусі в черзі, обличчя якої він ніколи не бачив, вибрана не спроста. Це теплі спогади, повʼязані з роботою.
“Я стояв у черзі за булочкою зі смородиною під час обідньої перерви. Цей хлібобулочний кіоск багато років стоїть на базарі в районі бібліотеки, де я працював. Мою увагу привернув її халат. Такий колоротний, яскравий. Вона вирізнялася на фоні інших покупців, тому я просто не міг не сфотографувати”, — розповідає переселенець.
Денис може багато розповідати про кожну фотографію, але їх треба подивитися вживу. Передзамовлення на альбом вже відкрито і доступне у Телеграмі @d_cherviak.
“Вже замовили близько пʼятидесяти екземплярів. З дизайном і версткою допомогла талановита Саша Чорна, за що я дуже їй вдячний. Завдяки їй цей зін вийшов таким, як я уявляв”, — підсумував Денис.
