У 2014-му році Анастасія Гітман переїхала з Луганська до Ізраїлю. В інтерв’ю “Реальній газеті” вона розповіла про різницю між війною в Ізраїлі та Україні, готовність ізраїльтян захистити свою країну, особливості життя під обстрілами та про правила поведінки.
Валентина Троян, спеціально для Реальної газети
— Анастасіє, вам довелося залишити Луганськ через війну, і тепер ви опинилися в Ізраїлі, де також триває війна. В чому ви відчуваєте різницю між цими війнами?
— На жаль, Ізраїль оточують вороги, і за моє життя в Ізраїлі країну обстрілював і “Ісламський джихад”, і “ХАМАС”, і “Хезболла”, і Іран, і хусити з Ємену, направляли сюди свої дрони також шиїти з Іраку. Ізраїль захищає свою країну та громадян, обстоюючи справедливість та свої права.
Вперше серйозні обстріли в Ізраїлі я застала у травні 2021 року з тритижневою дитиною на руках, коли обстрілював ХАМАС. Тоді я винаймала квартиру в старому будинку міста Бат-Ям (знаходиться в центрі країни, поряд з Тель-Авівом), де було так зване бомбосховище з дерев’яними дверима. Я з дитиною ховалася від обстрілів у ванній кімнаті. Перебоїв з водою, світлом та зв’язком не було і це – відчутна різниця із ситуацією під час обстрілів у Луганську у 2014-му році.
І, звичайно, в Ізраїлі чудове ППО та дуже важливий багаторічний досвід, оскільки країна багато років живе від одного загострення до іншого. І коли рік тому, 7 жовтня, розпочалася війна з терористичним угрупуванням “ХАМАС”, та озброєні бойовики вдерлися на південь країни, почали вбивати та брати в полон беззахисних мирних жителів, то чимало ізраїльтян самі поверталися до рідної країни з різних куточків світу, щоб воювати за неї. І, до речі, в армії тут служать як хлопці, так і дівчата.
— Як сприйняли новини про ймовірні загрози з боку Ірану? Як уряд попереджає про напади?
— Думаю, всі розуміли, що Іран може розпочати атаку. У ЗМІ з’являлися різні новини на цю тему. У квітні також Іран обстрілював країну.
Вдень 1 жовтня терористична організація “Хезболла” обстріляла центр Ізраїлю, а вже ввечері полетіли ракети з Ірану по всій території країни – цього разу майже 200 балістичних ракет.
Близько 18:30 1 жовтня Управління командуванням тилу у своєму додатку розіслало на телефони громадян повідомлення про необхідність залишатися поблизу захищених приміщень. І вже за годину надійшло повідомлення про те, що потрібно негайно увійти до захищеного приміщення.
Ми чули багаторазові сирени, і близько години наша система ППО за допомогою союзників ці ракети збивали. Слід враховувати, що Ізраїль – невелика країна, і одне місто плавно перетікає в інше, наприклад, населення Бат-Яма складає всього близько 125 тисяч людей, а площа міста – 8 км².
— Як люди поводяться під час загрози? Які є офіційні правила поведінки під час обстрілів?
— В Ізраїлі люди звикли до можливих загострень та обстрілів. Дітей із дитячого садка вчать правил поведінки під час обстрілів. Тому всі дотримуються розпоряджень Служби тилу.
Якщо під час сигналу повітряної тривоги є можливість зайти до спеціально обладнаного безпечного приміщення у квартирі (МАМАД), на поверсі (МАМАК), в установі (МАМАМ) або бомбосховища, то це краще за все. Якщо ні, то слід вийти на внутрішню сходову клітину без вікон та зовнішніх стін або внутрішнє приміщення з мінімальною кількістю зовнішніх стін та вікон. Якщо ви опинилися на відкритій місцевості, потрібно лягти на землю і захистити голову руками, щоб мінімізувати ризик ураження уламками внаслідок вибухової хвилі. Якщо сирена звучить, а ви перебуваєте у міжміському транспорті, то водій зобов’язаний зупинитися на узбіччі та відкрити двері, а пасажири повинні пригнутися нижче рівня вікон та захистити голову руками. У міських автобусах водій повинен зупинитися на узбіччі та відчинити двері, щоб пасажири могли вийти та сховатися у найближчій будівлі.
— Чи вистачає укриттів і, чи облаштовані вони належним чином? І що таке “належним чином” в Ізраїлі?
— У нових будинках є захищені простори: МАМАД, МАМАК або МАМАМ. Є також житлові будинки, в яких цих просторів немає, але є бомбосховище, крім того, є громадські бомбосховища.
Мерія нашого міста розповсюдила брошуру з адресами таких бомбосховищ та всіма номерами екстрених служб як на івриті, так і російською мовою, оскільки в Бат-Ямі великий відсоток російськомовних жителів, вихідців з колишніх країн СРСР: України, Росії, Грузії…
Але в старих житлових будинках може не бути бомбосховища, або безвідповідальний старший по дому може там складати свої речі і не відкривати його, але є номер телефону мерії, куди можна поскаржитися. Але це окремий випадок і людський фактор.
— В частині українських міст війна не відчувається. Хіба що ритм життя збивається під час тривоги, або якісь заклади закриваються, десь припиняє рух громадський транспорт. Що у таких ситуаціях відбувається у тому регіоні Ізраїлю, де живете ви?
— Попри війну, люди продовжують проживати своє звичайне життя: працюють, водять дітей до шкіл та садочків. Звичайно, в момент обстрілів всі дотримуються запобіжних заходів, але після життя йде своєю чергою.
Служби тилу змінюють свої інструкції залежно від обставин. Наприклад, у моєму місті напередодні іранської атаки були тимчасові розпорядження про закриття пляжів, про заборону збору більш ніж 30 осіб на відкритій місцевості.
— У нас, коли порівнюють війну в Ізраїлі та в Україні, можна почути думку, що жителі Ізраїлю більш захищені, тому що держава більше піклується і про їхню безпеку. Чи дійсно це так?
— Здебільшого це так. Але жахлива трагедія 7 жовтня 2023 року – нелюдське вбивство мирних жителів бойовиками “ХАМАСу” на півдні країни на музичному фестивалі “Нова” та вбивства мирних жителів у своїх будинках, захоплення заручників – похитнули цю впевненість. І досі проводяться мітинги, у яких беруть участь родичі заручників та інші небайдужі жителі Ізраїлю.
За інформацією Служби національного страхування, за минулий рік в Ізраїлі від ворожих дій загинули 885 мирних жителів. За повідомленнями представника ЦАХАЛу, з початку війни по Ізраїлю було зафіксовано понад ніж 13 тисяч пусків із сектору Газа, понад 12 тисяч із Лівану, 400 із Ірану, 180 із Ємену та 60 із Сирії.
Але в моєму місті є багато вихідців з України, які приїхали сюди після подій 2022 року, і вони зазначають, що тут безпечніше, ніж в Україні. Утім, на мій погляд, набагато страшніше – теракти, тому що ти не можеш передбачити, де і коли це може статися і що в голові тих, хто знаходиться поряд з тобою.
1 жовтня стався теракт у Тель-Авіві, внаслідок якого 7 загиблих (зокрема громадяни Грузії та Греції) та 16 поранених. Двоє терористів з автоматами розстріляли людей у вагоні метро-трамваю, випадкових людей на зупинці та всіх, хто йшов поряд. Терористи – жителі Хеврона, які незаконно перебували в Ізраїлі. І скільки таких ходить ще, виношуючи ненависть до євреїв і при цьому вбиваючи всіх поспіль, незалежно від національності… 6 жовтня на вокзалі в Беар-Шеві стався ще один теракт…
— Наскільки часто про війну говорять у повсякденному житті? Чи можна сказати, що країна зараз здебільшого живе війною? Може питання дивне, але в Україні іноді можна зустріти людей, які гадки не мають, чому вимикають світло, та що то таке повітряна тривога.
— Ізраїль – дуже згуртована і територіально маленька країна – її площа складає близько 22 тис. км² (для порівняння Київська область – близько 28 тис. км²), тому, напевно, немає людини, якої не торкнулася війна.
У багатьох сім’ях є родичі, близькі друзі чи знайомі, які сьогодні воюють на півночі та півдні за свою країну. У розмовах, почутих у поліклініці чи овочевій лавці так, чи інакше звучить тема війни.
— Чи стикаєтеся з людьми, для яких “не все так однозначно” у війні Ізраїлю з угрупованням ХАМАС?
— В Ізраїлі розуміють, що “ХАМАС” – це терористичне угруповання. І ніхто тут не пробачить і не забуде трагедії 7 жовтня. Коли я читаю в інтернеті якісь сльозливі коментарі про “бідних палестинців” від людей з інших країн, які не знають, що відбувалося в Ізраїлі насправді, я дуже обурююся. І хочу, щоб ці люди опинилися на півдні країни та побачили на власні очі звірства, що там відбувалися.
До речі, Ізраїль, відповідаючи на нелюдські вбивства своїх громадян та обстріл своєї території бойовиками “ХАМАСу”, завжди попереджає перед проведенням військових операцій мирних жителів сектору Гази. Крім того, на півночі країну обстрілює терористичне угруповання “Хезболла”. І Ізраїль має повне право знищувати терористів, які вбивають його громадян. Мешканці низки північних міст та поселень – внутрішньо переміщені особи, бо їм небезпечно перебувати у своїх будинках. І Ізраїль зараз робить все можливе в рамках операції “Стріли півночі”, щоб люди могли повернутися додому.
— Чи часто люди замислюються над тим, щоб принаймні тимчасово виїхати з країни? А, може, знаєте випадки, коли люди так і зробили?
— Так, я знаю таких людей. Наші сусіди по сходовій клітці – репатріанти з Узбекистану, та жінка з 3-річною дитиною тимчасово виїхала з Ізраїлю. І я її розумію. Люди, які ніколи у своєму житті не чули сирени, мають право відчувати страх і можливість виїхати разом з дитиною до мирної країни.
Рік тому відлетіли з Ізраїлю низка нових репатріантів із Росії, які казали, що “не звикли жити у війні”. Українці, які тут наразі мешкають, розуміють, що таке війна, і нікуди не їдуть. Корінні ізраїльтяни, на мою думку, тим більше ніколи звідси не поїдуть, це їхня країна та іншої такої немає. Рік тому з’явилося гасло “Разом ми переможемо”. У Бат-Ямі приватний підприємець безоплатно друкував на футболках цю фразу і потім роздавав їх людям.
— Як ізраїльські медіа пишуть про війну? Чи відчувається обмеження свободи слова? Чи з’явилася емоційна складова в матеріалах місцевих медіа? Питаю вас про це, оскільки ви за освітою журналістка.
— Я не бачу в Ізраїлі обмежень свободи слова, інформація подається об’єктивно та різнобічно. Але є жорстка військова цензура.
— Як, на вашу думку, люди в Ізраїлі реагують на загрозу війни порівняно з тим, як реагували люди в Україні? Є якісь схожі риси чи відмінності?
— Неможливо спокійно ставитись до війни ніде і ніколи. Але ізраїльтяни готові терпіти війну до повного знищення “ХАМАСу” та “Хезболли”, щоб жити мирно у своїх будинках та своїй країні.
— Що змінилося в країні за рік, як змінилися люди?
Люди об’єдналися ще більше, Ізраїль – маленька, але горда та справедлива країна, яка обстоює свої права та свободу.
