Останні соціологічні дослідження показали, що решта українців стали менше засуджувати населення тимчасово окупованих територій у питаннях комунікації з так званою “владою”. Сам факт того, що жителі ТОТ мають зв’язки з окупантами, оцінюється населенням решти України як крок, необхідний для виживання.
Єва Поздянкова
Про це розповіли під час презентації дослідження “Деякі виклики, повʼязані з реінтеграцією деокупованих територій і меморалізацією” член правління Інституту миру і порозуміння Максим Єлігулашвілі та партнерка Azones Дар’я Свиридова.
Соціологи спостерігають тенденцію: жителі не окупованої частини України лояльніше ставляться до того, що їх земляки в окупації оформлюють паспорти або інші документи російського зразка. При цьому на це ставлення вже не впливає наявність родичів на ТОТ чи проживання в тому, чи іншому регіоні. Більшість людей, лояльних до мешканців окупованих територій, мешкають на сході, але тенденція зберігається по всій території країни.
“Навіть коли ми говоримо, що люди мають повернутися в Україну і виїхати з окупованих територій, на цей час без російського паспорта це фактично неможливо”, — пояснив Максим Єлігулашвілі.
Крім того, опитування показало, що ані перебування на окупованій території, ані отримання гуманітарної допомоги, ані надання медичної допомоги, ані будь-яка діяльність, пов’язана з забезпеченням життєдіяльності громад не є тригером для решти українців.
Натомість українці не готові пробачати колаборантам, які допомагали встановлювати окупаційну владу, своїми руками вибудовували “владну” вертикаль, стали силовиками, забезпечували легітимність цієї влади, організовуючи “вибори” та “референдуми”. На думку опитаних, відповідальність мають нести ті, хто ставав “депутатами” та “правоохоронцями” при окупаційних адміністраціях.
За словами Єлігулашвілі, таке бачення вчинків жителів окупованої території — це загальнонаціональний тренд, який є у всіх регіонах. Кардинальних відмінностей на сході чи заході — нема.
Проте іноді з таким баченням речей не згодні правоохоронні органи та судова влада, які готові виносити суворіші рішення, ніж прості українці. Опитування показують запит на правосуддя саме для топ-чиновників, а не для тих, хто просто займався господарською діяльністю чи був просто підприємцем.
Дар’я Свиридова зазначила, що сьогодні ми маємо практику переслідування підприємців, які просто залишилися на окупованій території та продовжили працювати там. Але опитування показали, що дуже мала частка українців вважають, що це може бути підставою для притягнення до відповідальності. Щобільше, опитані схильні розрізняти, яка саме господарська діяльність велася.
“Все зводиться до оцінки конкретних дій особи. Чи була ця діяльність спрямована на забезпечення окупанта чи силового блоку, чи на виживання і життя місцевої громади, на забезпечення її продуктами. На жаль, оцей запит на деталізацію і конкретну оцінку дій особи в окупації, не завжди відповідає реальній судовій правоохоронній практиці, яку сьогодні ми маємо в справах по колабораціонізму”, — розповіла Дар’я Свиридова.
Опитування показало досить обмежений перелік критеріїв для покарання, де окрім безпосередньої допомоги російським військовим є лише надмірні прибутки, які бізнесмен отримав завдяки окупантам. Наприклад, неприйнятним вважався б випадок, коли власник бізнесу розширив свою мережу магазинів,” віджав” бізнес або став монополістом завдяки дружбі з окупаційною адміністрацією чи росіянами. Але, наприклад, коли людина тягнула до останнього з перереєстрацією бізнесу і злякалася його конфіскації, то до таких випадків люди ставляться з розумінням.
“Все зводиться до оцінки конкретних дій особи. Чи ця господарська діяльність була на забезпечення окупанта, чи силового блоку, чи на виживання і життя місцевої громади. Ось цей запит на деталізацію і конкретну оцінку наслідків від дій особи в окупації, і цей запит є у населення, він не завжди відповідає реальній судовій правоохоронній практиці, яку сьогодні ми маємо по колабораціонізму”, – зазначила Дар’я Свиридова.
Загалом українці мають високий рівень очікувань від органів державної влади в питанні забезпечення справедливості. 50% опитаних українців очікують на забезпечення справедливості від президента України, 37% – від уряду та 35% – від парламенту.
За останній рік відбулося зростання підтримки кримінальної відповідальності за колабораціонізм. Суд розглядають як основну форму покарання (так вважають 60% опитаних), але допускають заборону займати певні посади, штрафи, обмеження у громадському житті чи у господарській діяльності.
Колаборанти, які спочатку погодилися обіймати керівні посади, а потім тікали разом з військами окупанта, опинилися у РФ у недоступності для українського законодавства. Тому постає питання якості покарання. В пріоритеті в українців — покарати керівників в “органах влади” окупантів, організаторів “виборів” та “референдумів”, військових, а не тих, до кого простіше дотягнутися. Тому покарання помічників окупантів, які, наприклад, приносили їм продукти чи писали коментарі у соціальних мережах, не задовільнить потребу у справедливості.
Вже зараз покарання колаборантів на деокупованій території є тестом для держави.
* Дані дослідження базуються на результатах серії глибинних інтерв’ю з деокупованих територій, а також результатах національного опитування здійсненого Соціологічною групою “Рейтинг” у період з 5 по 12 липня 2024 року.
