Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”

Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”

Цього року можна вводити рубрику “10 років тому в Луганську” і наповнювати її щодня. Зараз ми на порозі 10-ї річниці захоплення луганського УСБУ “пророссійскімі актівістами”. Насправді це була агентура спецслужб РФ за підтримки купки справжніх сепаратистів і міських божевільних. Та клеймо “сепарів” надовго приліпилося до жителів сходу, навіть тих, хто виїхав з окупації. Якими насправді були настрої на Донбасі навесні 2014-го?

Олександр Білокобильський, “РГ”

З упередженим ставленням стикався багато хто з жителів Луганської та Донецької областей, які після початку окупації в 2014-му виїхали подалі від “русского міра”. “Вони звали Путіна”, “там усі сєпари”, “там узагалі українців нема” – ці стереотипи виявилися живучими.

На прикладі Херсонщини та Запоріжжя всі побачили, що жодних закликань Путіна не треба для вторгнення РФ. Та попри це подекуди й досі “русскую весну” ставлять у провину жителям Донбасу. Це “примарна ясність” – коли здається, що все зрозуміло, а насправді все інакше.

Саме так – “Примарна ясність” – називається книга, присвячена стереотипам і міфам щодо сходу України та війни, які розколюють наше суспільство. Книга просто зараз готується до друку, і невдовзі вийде у світ. Збірку підготувала ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив”, яка зібрала команду авторів – правозахисників, журналістів, юристів та документаторів.

Один із розділів книги, написаний мною, присвячений незаконному “референдуму”, який окупанти провели у травні 2014. У розділі, зокрема, йдеться про соціологічні дослідження громадської думки на Донбасі. Це останні достовірні соцдослідження, які проводилися в буремному регіоні. І з них ми бачимо, які настрої панували на сході Україні у 2014 році насправді.

Тож нижче пропоную вам фрагмент розділу “Як жителі Донбасу “самі обрали” незалежність від України”. Роблю я це для правильного розуміння реалій, і в якості промоції нашої книги “Примарна ясність”, про вихід якої повідомимо додатково.

Якими були настрої на Донбасі?

Тема прийняття Революції гідності та її результатів різними регіонами України була в центрі уваги соціологів від самого початку. Окупація Російською Федерацією АР Крим у лютому 2014-го і проведення “референдуму” про приєднання цієї української території до РФ у березні додала в соціологічні дослідження питання про можливе введення російських військ на територію України. Водночас досліджувалося ставлення жителів різних регіонів до ідей сепаратизму. Звісно, продовжували спостерігати й за зміною поглядів українців на Росію в цілому.

Ці дослідження проводилися, зокрема, і в Донецькій та Луганській областях, доки це було можливо. Тобто аж до середини квітня 2014 року. Неоціненні для того, хто хоче розібратися в подіях, матеріали є на сайтах Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва. Ці дві авторитетні соціологічні установи провели в той час кілька важливих опитувань.

Під час Революції Гідності: “з Росією дружні, але незалежні”

Перше з них проведене сумісно КМІС і Фондом “Демократичні ініціативи” з 8 по 18 лютого 2014 року. Дати в цьому випадку мають значення.

На той момент Революція гідності ще не перемогла, президент Віктор Янукович ще не втік, та держава вже увійшла в стан невизначеності. Легітимність центральної влади під питанням через загибель людей на Євромайдані. Палають коктейлі Молотова, а схід та південь України – під впливом багаторічної пропаганди про негативні наслідки розриву зв’язків із Росією… Очікують сумнозвісні міфічні “автобуси з правосеками”. Крим ще не окупований Росією.

За цих історичних реалій КМІС і Фонд “Демократичні ініціативи” разом проводять загальнонаціональне опитування про ставлення громадян України до Російської Федерації. На той момент більшість опитаних хотіли б, щоб обидві країни були незалежними, але дружніми державами – з відкритими кордонами, без віз та митниць (68 %, що на 5 % менше від показника в листопаді 2013-го).

“Найбільше прихильників об’єднання з Росією на Сході (26 %) та на Півдні (19 %), найменше в Центрі (5 %) та на Заході (1 %). За областями найбільше прихильників об’єднання з Росією в АР Крим (41 %), Донецькій області (33 %), Луганській (24 %), Одеській (24 %), Запорізькій (17 %), Харківській області (15 %), але й там переважає підтримка нинішнього статусу відносин із Росією — як двох незалежних дружніх держав”, – йдеться в повідомленні дослідників.

Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”
Число охочих приєднатися до РФ було найбільшим на Сході. Джерело – КМІС

Результати опитування були опубліковані 4 березня, коли ситуація і всередині держави, і міжнародна вже геть змінилися. Президент Янукович утік, 27 лютого 2014 російські спецпризначенці без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АР Крим і Ради міністрів республіки. Потім російські війська блокували аеропорт Бельбек поблизу Севастополя, наступної ночі захопили сімферопольський аеропорт, ТРК “Крим”… А 1 березня президент РФ Владімір Путін звернувся до Ради Федерації (верхньої палати парламенту) за дозволом застосувати війська на території України – і отримав схвальне рішення.

Введення путінськіх військ – засуджуємо!

“Рада Федерації Росії дозволила президентові Росії Владімірові Путіну ввести російські війська на територію України. Як ви ставитеся до цього рішення?” – це було єдине запитання власного опитування КМІС, проведеного з 7 по 9 березня 2014 року.

“83 % населення України засуджують це рішення (77 % – повністю і 6 %, скоріше, засудило б, ніж ні), 9 % – схвалюють. Є суттєва регіональна диференціація, але в усіх регіонах України переважна більшість засуджує це рішення. У Західному регіоні засуджують 93 % (а схвалюють – 4 %), у Центральному регіоні приблизно така сама ситуація (93 % та 3 % відповідно), у Південному засуджують 73 %, схвалюють – 15 %, у Східному засуджують 68 %, схвалюють – 15 %”, – констатує КМІС у пресрелізі.

Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”
Проти введення російських військ висловилася переважна більшість українців, навіть на Сході й Півдні. Джерело – КМІС

Під Східним макрорегіоном маються на увазі Донецька, Луганська і Харківська області. Як бачимо, засудження російської агресії тут також переважає, хоча відсоток дійсно менший. І досить велика кількість тих, хто підтримував уведення путінських військ на територію України.

Чи бажали відділення на сході та півдні?

Окупація Криму в розпалі, 16 березня 2014 року на півострові Росія проводить “референдум” про “самовизначення” АР Крим, а вже 18-го числа президент РФ Путін підписує договір про входження Криму до складу РФ, за три дні цей договір ратифікує Рада Федерації. Операція із захоплення Криму триває майже безкровно, майже без жертв із боку мирного населення. На цьому тлі все гучніше звучать гасла “русской вєсни” на Сході України.

Саме в ці дні, з 16 по 30 березня 2014 року, Фонд “Демократичні ініціативи” проводить загальнонаціональне опитування: “Чи властиві українцям настрої сепаратизму?”. Найбільшою загрозою для України респонденти на Донбасі вважали не захоплення території держави (як на півдні) і не економічний занепад (як в інших східних областях), а хаос, втрату керованості державою – таку думку висловили 31 % респондентів із Донецької та Луганської областей.

При цьому майже третина всіх опитаних вважала, що “між західними i східними регіонами України існують глибокі політичні протиріччя, мовні та культурні відмінності, економічні диспропорції, що в перспективі вони можуть роз’єднатися i – або створити свої держави, або увійти до складу різних інших держав. Найбільше так вважали на Донбасі (58 %) та на Півдні (48 %)”.

Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”
У березні 2014-го підтримка ідей сепаратизму на Донбасі була найвищою серед українських регіонів. Та все одно більшість була проти відокремлення від України. Джерело – Фонд “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва

Бажання відокремлення їхньої області зі складу України в середньому висловив невеликий відсоток опитаних – 8 % хотіли б, щоб їхній регіон приєднався до іншої держави, а 6 % – щоб область стала незалежною державою. Водночас 27 % жителів Донбасу, за даними дослідження, хотіли б приєднання до РФ не їхньої окремої області, а всіх південних і східних областей.

Третина за РФ, решта – проти вторгнення

Це дослідження було оприлюднене 11 квітня 2014 року. Між закінченням опитування і публікацією відбулися визначні події.

Були захоплені адміністративні будівлі в Донецьку і Луганську. Наступного дня, 12 квітня, загони під керівництвом офіцерів російських спецслужб, вдаючи із себе місцевих “ополченців”, захопили Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Горлівку. А 13 квітня в. о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції.

Саме в цей час, 10-15 квітня тривав польовий етап дослідження КМІС “Думки та погляди жителів південно-східних областей України: квітень 2014”. Це було останнє достовірне опитування перед окупацією російськими гібридними військами і, можливо, найцінніше для розуміння подальшого розвитку подій.

Результати опитування показали, що Донецька та Луганська області вирізняються навіть на тлі інших східних та південних областей – Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської й Одеської.

Легітимність в. о. президента України Олександра Турчинова та уряду під керівництвом Арсенія Яценюка не визнавали в Донецькій та Луганській областях, згідно з опитуванням, близько 70 % населення (середній показник по південному сходу – 50 %). Навіть законність Верховної Ради не визнавала половина жителів Донбасу.

Ледь не половина жителів цих двох областей вважали, що президент Янукович мав розігнати Майдан силою, а за жертви мусять відповідати лідери опозиції. Тут найбільше боялися “Правого сектору”, вважаючи його великим військовим формуванням (показник на 20–30 % вищий, ніж в інших областях) і політичною партією. Хоча обидва твердження про “Правий сектор” не відповідали дійсності. Також у Донецькій та Луганській областях на 10 % більше людей, ніж у середньому по південному сходу, вважали можливою в Україні громадянську війну.

Водночас підтримка “тих, хто зі зброєю в руках захоплює адмінбудівлі у вашому регіоні”, не була переважною точкою зору (хоча й виявилася вищою за середню по південному сходу ледь не вдвічі). Проти таких дій висловлювалися на Донеччині понад 70 %, на Луганщині – майже 60 % респондентів.

Також ці дві області вирізнялися баченням взаємин із Росією. Тут значно менше, ніж у інших областях, погоджувалися, що між Україною й РФ іде війна, що Росія незаконно втручається у внутрішні справи України і що РФ – організатор сепаратистських мітингів та захоплень адмінбудівель на південному сході.

Соціологія зламу часів: чи був Донбас-2014 цариною “сепарів”
Більше половини жителів Донбасу були проти ідеї приєднання до РФ, а на мітинги була готова виходити лише чверть опитаних. Джерело – КМІС

При всьому тому – це важливо! – думка про введення російських військ в Україну не мала широкої підтримки на Донбасі. Так, вона була вища за середню, 18–19 %, але проти російської інтервенції на Донеччині висловлювалися 65 %, а на Луганщині – 53 % респондентів. У разі російського вторгнення по 11–12 % були готові до спротиву, стільки ж збиралися вітати росіян, а близько половини обрали варіант “сидіти вдома і не втручатися”.

Якщо спиратися на дані соціологічних досліджень, можна припустити, що за відокремлення від України проголосували б не більше чверті жителів Донецької й Луганської областей. Хоча, коли ситуація швидко і трагічним чином змінюється, це може призвести і до змін у настроях. Наприклад, проросійська пропаганда багато зробила, щоб трагедія в Одесі 2 травня 2014-го закарбувалася у свідомості жителів сходу як злочин нібито націоналістів. І це могло б додати голосів за “самостійність” регіонів.

Якби кількість цих голосів взагалі хтось знав. І якби вона мала хоч якесь значення.

* * *

Це кінець цитати. Далі у розділі книги ідеться про те, як відбувався “референдум”, і наскільки хоча б теоретично могли бути враховані на ньому настрої жителів Донецької та Луганської областей. Спойлер: ніяк. Це доволі проста і широко відома істина, та її знов-таки регулярно забувають, коли видається нагода “знайти винуватого” у російському вторгненні.

Залишити відповідь