Починаючи з 2014 року, підконтрольна Росії влада «ЛНР» та місцеві пропагандисти створюють у «республіці», так би мовити, паралельну реальність, де радянські рудименти уживаються з елементами дикого капіталізму 90-х. Після 2022 року, коли окупанти зробили «ЛНР» незаконно анексованою територією Росії, у житті «республіки» дещо змінилося, але – не істотно.
Як і раніше, травень – місяць, коли в РФ та на окупованих нею територіях насаджують радянщину по максимуму, святкуючи День солідарності трудящих і День Перемоги.
«Реальна газета» вивчала, що відбувається у «республіці» напередодні цих свят та як ставляться до цього місцеві мешканці.
«Вшанування людини праці»
«Для нашого регіону трударів Першотравень має особливе значення. Він поєднує людей різних професій, поколінь навколо спільних цінностей, творення, миру та глибокої поваги до людини праці. Особливі слова вдячності підприємствам, які системно підтримують бійців СВО, а також трудовим колективам за вашу волонтерську діяльність».
Це – фрагмент промови заступниці керівника «адміністрації глави ЛНР» Ганни Рослякової на зборах, де 70 мешканців «республіки» отримали нагороди з нагоди 1 травня: місцеві медалі «За заслуги», грамоти, подяки. Нагороджені – це переважно працівники бюджетних організацій: медики, вчителі, комунальники.
Ганна Рослякова у своїй промові не забула згадати, що «вшанування трударів відбулося, попри посилення терору з боку злочинного київського режиму», мабуть, маючи на увазі нещодавнє знищення окупантів і колаборантів у Марківці, коли українські військові вдарили по будівлі місцевої адміністрації.
Та ані Рослякова, ані інші посадовці, які виступали на тих зборах, не згадали про головне – про справжнє ставлення у «республіці» до людей праці.
Мешканцю Луганська Євгену (з міркувань безпеки ім’я змінене) 63 роки, з яких понад 30 він працював на одному з луганських заводів.
«У 2014 році, - розповідає чоловік, - наше підприємство розграбували росіяни: вивезли значну частину обладнання. Але попри це, ми змогли якось налагодити роботу. Працювали 3-4 дні на тиждень: коли – повний день, коли – ні. Були замовники. Був заробіток – невеликий, та все одно більше, ніж нічого. Але у 2023 році підприємство закрилося, бо закрилися наші суміжники: споживачі їх продукції перейшли у власність росіян, і ті відмовилися від співпраці з місцевими підприємствами».
Знайомий розповів Євгену про вакансії на одному з великих луганських підприємств, але виявилося, що люди зі спеціальністю, яку має чоловік, потрібні у цех, де ремонтують російську військову техніку.
«Я, - каже Євген, - одразу відмовився. Не хочу бути співучасником воєнних злочинів. До речі, як я зрозумів, з розповіді знайомого, там не турбуються про безпеку працівників, як кажуть у народі, від слова зовсім. При тому, що таке підприємство – законна ціль під час війни. Але немає ані оповіщення про загрози, ані укриттів. Знайомий каже, що працює там, бо треба утримувати родину, а іншу роботу, де можна було б отримати 70-80 тисяч рублів на місяць, у Луганську непросто знайти. Якщо є вакансії, то з зарплатою 30-40 тисяч. Це у наших умовах дуже мало».
Чоловік розповідає, що після так званого «приєднання до Росії» чимало луганських підприємств зазнали проблем: «Після 2022 року стало значно більше російських товарів – часто дуже неякісних, але дешевших, ніж наші. Через це виникли проблеми у багатьох місцевих підприємств. Знайомі, які працюють на Луганському м’ясокомбінаті, кажуть, що в останні роки він скоротив виробництво, і там було скорочення штату, замасковане під оптимізацію. Серйозно пробитися на російський ринок підприємство не може, а місцевий ринок завалений російськими м’ясопродуктами – гидотними, але дешевими».
За словами луганчанина, людина праці у «республіці» здебільшого безправна і бідна, і чимало мешканців ставляться до святкування 1 травня з гіркою іронією.
Читайте також
Охоронець ”Луганської АЕС”, якої не існує, та інші вакансії, якими заманюють на війну проти України
Напередодні «побєдобєсія»
Наприкінці квітня на території так званої «ЛНР» почалося «побєдобісіє». Тобто, заходи з нагоди «Дня Перемоги» - відомого ще з радянських часів свята - річниці закінчення «Великої Вітчизняної війни» - етапу Другої Світової війни, штучно відокремленого радянською та російською історіографією для посилення ролі СРСР у перемозі над гітлерівською Німеччиною і для нівелювання участі у війні інших держав антигітлерівської коаліції.
Де-факто це – пропагандистські заходи, під час яких знакові історичні події використовуються для антиукраїнської та антиєвропейської пропаганди.
Традиційно писали так званий “Диктант перемоги”, який є свого роду вікториною на знання історії Другої Світової війни. Щоправда, історії - у радянській та російській трактуваннях.
Цього разу “Диктант перемоги” присвячений 130-річчю з дня народження радянського маршала Георгія Жукова, відомого тим, що не цурався невиправданих втрат особового складу на полі бою.
Цікава деталь: “Диктант перемоги”- 2026 був присвячений не тільки Другій Світовій війні, а й війні російсько-українській, яку у РФ та на окупованих територіях цинічно називають “спецоперація”.
Мешканці Луганська розповідають, що у місцевих школах оголошений збір коштів “на квіти для ветеранів”.
“Донька, - розповідає один з мешканців міста, - прийшовши зі школи, сказала, що класна керівниця просила передати батькам, що кожен учень має здати по 200 рублів “на квіти”. Коли учні запитали, кому даруватимуть квіти у такій кількості, вчителька відповіла: “Ветеранам. Звісно, не Великої Вітчизняної”. Тобто, 9 травня школярі вшановуватимуть “героїв СВО”. Ось такий у нас буде День Перемоги”.
У “республіці” оголошений ще один збір коштів з нагоди цієї дати. Нам відомо, що окупаційна влада примушує підприємства та організації власним коштом ремонтувати пам’ятники та робити прибирання біля них. Виявилося, що у бюджеті зовсім не передбачені кошти на облаштування пам’ятників. І підконтрольна Росії місцева влада пішла шляхом найменшого спротиву: зробили підприємствам і організаціям “пропозицію, від якої не можна відмовитися”.
А тим часом місцеві підприємці реагують на кон’юнктуру. Зокрема, на луганському Центральному ринку з’явилися у продажу атрибути “побєдобєсія”: червоні прапори різного розміру та з різним оформленням, російські прапори, георгіївські стрічки, портрети Сталіна та Путіна.
Читайте також
“Народні республіки” без народу: хто насправді керує “ДНР” і “ЛНР”
Колись травень сприймався луганчанами як свого роду переддень літа, коли на вихідні вже можна було влаштовувати пікніки, особливо - під час “весняних канікул”, як називали у народі довгі вихідні першої травневої декади.
Натомість травень в “ЛНР” - місяць панування доведених до абсурду радянських рудиментів і позамежного цинізму російських окупантів.
- 0