Російське військово-історичне товариство (РВІТ) заявило про намір “доповнити” меморіальний комплекс “Міус-фронт” у Хрустальному (колишній Красний Луч) пілоном із зображенням князя Ігоря. Робиться це з пропагандистською метою показати “спадкоємність поколінь”.
Про це пише пропагандистський ресурс ЛІЦ з посиланням на заяву заступника Голови РВІТ Миколи Овсієнка.
“Ми вирішили, що доповнимо конструкцію двома великими пілонами, один з них буде відсилати нас до князя Ігоря як символічного образу тієї дружини, яка була на руських землях ще в XII столітті”, — заявив він.
За його словами, меморіал показуватиме “спадкоємність поколінь захисників російської землі”. На меморіалі, присвяченому Другій світовій війні хочуть помістити князя, радянського солдата та російського окупанта.
Що таке “Міус-фронт”
Меморіальний комплекс “Міус-фронт” — це меморіал на Луганщині, який увічнює одну з найзапекліших ділянок оборони у Другій світовій війні. Радянські війська намагалися прорвати німецьку лінію оборони. Розташований неподалік міста Хрустальний (колишній Красний Луч), на місці проходження лінії оборони, відомої як Міус-фронт. У 2009 році комплекс було офіційно визнано пам’яткою історії національного значення.
Центральний елемент — залізобетонна конструкція у формі шлагбаума, заввишки 10 метрів і завширшки 36 метрів. Це символічна “межа”, через яку не пройшов ворог. На ньому зображено шахтаря з гвинтівкою, вершників 7-го кавалерійського корпусу, жінок із шахтарськими ліхтарями та памʼятні дати 1941 і 1943 років.
Комплекс вшановує воїнів 383-ї і 395-ї шахтарських дивізій — бійців, які були мобілізовані просто з шахт і воювали на тій самій землі, де жили й працювали.
До чого тут князь Ігор
Пам’ятник князю Ігорю, встановлений неподалік Станиці Луганської на високому пагорбі над долиною Сіверського Дінця. Від Хрустального до Станиці Луганської — близько 78 кілометрів. За однією з версій, саме на берегах Дінця у 1185 році князь зібрав своє військо й розпочав похід на половців — ключову подію епосу “Слові о полку Ігоревім”. Тут встановлено скульптурну групу — князь Ігор на коні веде дружину у бій. Монумент відкрили у 2003 році з нагоди 65-річчя Луганської області.
Відомо також, що поблизу Станиці знайшли меч і наконечники стріл ХІІ століття — наукова підстава для припущення, що саме ця місцевість могла стати стартовою точкою походу.
Князь Ігор був новгород-сіверським князем. Сіверщина — частина сьогоднішньої України. Його памʼятник у Станиці Луганській був візуальним втіленням культурної пам’яті та нагадуванням про давньоруську спадщину.
Маніпуляції пропаганди
Заявляючи про намір простежити “спадковість” між радянськими солдатами та воїнами з дружини київського князя Ігоря, Росія намагається переписати локальну історію. По-перше, так росіяни хочуть показати приналежність Луганщини до російської історії та її історичних діячів. По-друге, росіяни хочуть привласнити князя Ігоря, назвавши його своїм. Це — частина ширшої стратегії Росії з формування власного історичного міфу та легітимізації претензій на “єдину духовну спадщину” з Україною.
Москва намагається довести, що саме вона є “спадкоємицею Русі”. Проте у 1185 році, коли князь Ігор, ймовірно, перебував на берегах Сіверського Дінця, Московського князівства ще не існувало взагалі.
